Огюст де Шуазель-Гуфф'є

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Огюст де Шуазель-Гуфф'є

Огюст де Шуазель-Гуфф'є, повнє імя Марі-Габріель-Флоран-Огюст де Шуазель-Гуфф'є (фр. Marie-Gabriel-Florent-Auguste de Choiseul-Gouffier, 27 вересня 1752, Париж — 20 червня 1817, Аахен) — французький дипломат, посол Франції в Османській імперії з 1784 року; член Французької академії, археолог, дослідник і колекціонер грецьких старожитностей.

Біографія[ред.ред. код]

Походив із давнього аристократичного роду Шуазель. Здобув блискучу освіту, особливо в частиної класичної античності. Історія античності та вивчення давньогрецького мистецтва все життя залишались його головними захопленням. 1776 року Огюст де Шуазель-Гуфф'є відправився в Грецію, де проводив за влашний кошт розкопки, виконуючи замальовки старожитностей та скуповуючи їх. Результатом подорожі стала праця «Voyage Pittoresque en Grèce» (Мальовнича подорож по Греції), опублікована в Брюсселі 1782 року. Книга отримала схальні та захоплені оцінки серед наковців, і того ж року Шуазель-Гуфф'є став членом Академії написів і витонченої літератури, а за два роки — Французької академії.

1784 Людовик XVI призначив його послом Франції в Османській імперії. У Константинополі розпочався новий етап археологічних досліджень. В період російсько-турецької війни 1787—1792 років Франція зберігала нейтралітет, але політичні інтереси її традиційно залишались пов'язаними з Туреччиною. Велику францізьку революцію 1789—1799 років Шуазель-Гуфф'є зустрів вороже і залишився в Константинополі, незважаючи на призначення до Лондона, став посередником між Петербургом і Константинополем в укладенні миру.

1792 року французькі секретні служби перехопили листування Шуазель-Гуфф'є з братом засудженого Людовика XVI, його оголосили ворогом Франції. Повернення на батьківщину стало неможливим, і він звернувся до російської імператриці Катерини II і отримав запрошення, вже 19 червня 1793 року представлений імператриці. Додатково йому призначили велику пенсію, старший син возведений в поручники гвардії, молодший відправлений у кадетський корпус. Проте Катерина II швидко розчарувалася в Шуазель-Гуфф'є: його відлучили від двору, тепер дозволялося з'являтися там тільки в дні найбільших свят. Проте в добу правління Павла I він був зарахований до «жертв» попереднього царювання. Від нового імператора Шуазель-Гуфф'є отримав в подарунок землі в Литві. На початку 1797 року Шуазель-Гуфф'є призначений головним директором Імператорських бібліотек з чином титулярного радника, а в червні 1797 року — президентом Імператорської академії мистецтв.

Майбутня Імператорська публічна бібліотека представляла собою на той час нерозібране зібрання книжок в приміщеннях Анічкова палацу. Фактичним організатором робіт з фондами бібліотеки на той момент був М. І. Антоновський. Найбільший конфлікт за період роботи останнього був пов'язаний з пропажею книжок з бібліотеки. В результаті Шуазель-Гуфф'є звільнив Антоновського, в результаті роботи з систематизації зібрання ще більше уповільнились. Ставлення Павла І до Шуазель-Гуфф'є також змінювалося. До нього дійшли чутки про розкрадання книжок, махінації та зловживання, в яких було замішане ім'я Гуфф'є. На початку 1800 року його усунули від служби і вислали до маєтку в Литві.

Після смерті Павла І Шуазель-Гуфф'є забажав виїхати до Франції. Імператор Олександр I, за сприяння А. Коленкура, довіреної особи Наполеона, просив виключити Шуазеля-Гуфф'є зі списку емігрантів і повернути йому все, що належало до революції. У березні 1802 року він повернувся на батьківщину, відновлений в правах і став пером Франції. Останні роки життя займався систематизацією зібраних археологічних матеріалів, закінчив написання «Voyage Pittoresque en Grèce». В Росії залишився старший син — Октавій Шуазель-Гуфф'є, правнуком якого був російський релігійний філософ М. А. Бердяєв.

Основні праці[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]