Одержимість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Святий Миколай виганяє біса із колодязя. Клеймо ікони «Святий Микола Зарайский» із життям.

Одержи́мість — низка особливих психічних станів людини, що характеризуються відчуттям підлеглості ворожій і незборимій, зазвичай ірраціональній, силі.

Одержимість може бути результатом психічної реакції людини або групи людей на певні впливи соціального середовища, розрізняють основні форми таких одержимостей:

  • Біснуватість. Була широко поширена в середньовіччі, особливо серед жінок, які випробували «гріховні спокуси» і добровільно, а частіше під тортурами інквізиції, зізнавалися в злочинних зв'язках з сатаною,
  • Зачаклованість або порча. Наводилась через заклинання, символічні дії, додавання в їжу або пиття «приворотного зілля», викликаючи у «жертв» (особливо схильних до навіювання) ненормальні психічні стани, хвороби тощо.[1]

Своєрідна форма одержимості, що отримала назву меречення, спостерігалась наприкінці XIX ст. у цілих груп населення в деяких місцевостях Сибіру, Якутії і Колими; вона виявлялася в потребі (що суперечила волі самого одержимого) стрибати, лаятися, передражнювати оточуючих. Меречіння має деякі спільні риси з шаманством. У 20 ст. аналогічні стани описані у мешканців Зондського архіпелагу, південноамериканських індійців та ін.[1]

В християнській теології[ред.ред. код]

Одержимість є результатом вторгнення нематеріальних сил зла в повсякденне життя. Біси (демони, чорти) є нематеріальні суті, рухомі мотивацією безумовного зла. Їх походження відноситься до метаісторичної події, коли певна кількість ангелів (третина, по тлумаченням деяким святих отців) на чолі з первотварним ангелом Люцифером відпало від повноти доброти Творця. Допустом Промислу з цього часу зло входить в світ в якості активного початку, особистісно представленого деструктивними, і схильними до обману персоналіями. Їх метою є спокуса, викривлення духовного шляху людської особистості. Занепалі духи в Біблії іменуються духами нечистими (Мф. 10:1); духами злоби (Еф. 6:12); бісами і демонами (5 М. 32:17; Лк. 8:30); ангелами які згрішили (2 Петр. 2:4), не зберегли гідності (Юд. 6:1); спокусниками (1 Тим. 4:1)[2].

Ознаки біснуватості[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б А. М. Халецкий. Одержимость // Большая советская энциклопедия: В 30 т. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.)
  2. С. А. Белорусов БЕСООДЕРЖИМОСТЬ Том IV // Православна енциклопедія = Православная энциклопедия. — М.: Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2002. — С. 693-700. — 39000 прим. — ISBN 5-89572-009-9 (рос.)
  3. ИА Интерфакс. «В Ватикане орудует дьявол, говорит главный католический экзорцист». 11.03.2010

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.