Одного разу в Америці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Одного разу в Америці
Once Upon а Time in America
C'era una volta in America
Once-upon-a-time-in-america.jpg
Жанр кримінальний фільм, драма
Режисер Серджо Леоне
Продюсер Арнон Мілчен, Клаудіо Манчіні
У головних
ролях
Роберт Де Ніро,
Дженніфер Коннеллі, Елізабет МакГоверн,
Джо Пеші, Берт Янг
Оператор Тоніно Деллі Коллі
Композитор Енніо Морріконе
Тривалість  229 хв
Країна  США США, Італія Італія
Рік  1984
Дата виходу  17 лютого 1984
IMDb ID 0087843
Кошторис  30 000 000 $
http://www.onceuponatimeinamerica.net/

Одного разу в Америці - кримінальна драма режисера Сержо Леоне спільного виробництва США та Італії.

Сюжет[ред.ред. код]

Вдихаючи аромати опіуму, Девід Ааронсман (Роберт Де Ніро) вдається до низки спогадів про своє отроцтво і змужніння в 1920-і роки в Брукліні, районі Нью-Йорка, - про початок славних кримінальних справ, які Девід, що отримав прізвисько «Локшина», провертав разом з чотирма друзями. Згадує він і про пізніші події, коли приятелі, що вже виросли, на чолі з Максом Берковіцем (Джеймс Вудс) намагаються ввести «Локшину» в курс злочинного бізнесу, що змінився. Доля жорстоко обійдеться з легендарними гангстерами, примусивши їх виконати свою клятву - віддати життя один за одного. Це трапилося одного разу в Америці.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • «Одного разу в Америці» - це єдиний фільм Серджо Леоне, знятий не на його коронному екранному форматі 2,35:1.
  • Фільм став дебютом в кіно для 14-річної моделі Дженніфер Коннеллі. Вже в наступному році вона зіграла головну роль у фільмі «Феномен» режисера Даріо Ардженто, а 17 років по тому завоювала «Оскара» за фільм «Ігри розуму».
  • Сцени на морському березі Маямі-Біч були зняті в місті Санкт-Петербург на пляжі «Дон Сезар».
  • У сцені, коли літій «Локшина» дивиться телевізор, по ньому показують інтерв'ю з персонажем на ім'я Джеймс Конвей О'Доннелл. У фільмі «Славні хлопці» (1990) персонажа Роберта Де Ніро також звуть Джеймс Конвей.
  • У ході підготовки до ролі «Локшини» Роберт Де Ніро попросив про особисту зустріч з відомим кримінальним босом Меєром Ланські, на образ якого він орієнтувався. На жаль, в цій зустрічі йому було відмовлено.
  • На роль Керол безрезультатно претендувала актриса Клаудія Кардинале.
  • Роберт Де Ніро запропонував, щоб постарілий Макс мав сліпучу усмішку білосніжних зубів - це повинно було продемонструвати його багатство і марнославство. Продюсери відмовилися оплачувати пов'язані з цим витрати, і Де Ніро взяв їх на себе.
  • Бар, в якому п'ять юних бандитів обговорюють, спалити їм газетний кіоск чи обібрати п'яного, є знаменитою пивною Максорлі на перетині 15-ї Східної вулиці і 7-й Стріт біля площі Святого Марка, відкритої в 1854 році. Це - найстаріше з безперервно працюючих питних закладів у США. Однак, фасад будинку, з якого виходять хлопці, не відповідає оригіналу.
  • Спочатку Серджо Леоне надихнула автобіографічна новела «The Hoods» (дослівний переклад - «Каптури», однак українською мовою відома під назвою «Гангстери») Гаррі Грея (на добування авторських прав на неї у режисера пішли роки), але потім, у міру зростання масштабності задуму, він залучив до лав сценаристів Нормана Мейлера і Стюарта Камінські.
  • Коли Стюарт Камінські приступив до роботи, йому вручили опис сюжетної лінії фільму, який перевищував за обсягом 400 сторінок. У ході роботи над фільмом 10-годинний відзнятий матеріал був урізаний до 6 годин. Спочатку Серджіо Леоне хотів випустити свою картину у вигляді двох тригодинних серій, але кіностудія не оцінила цієї ідеї. До нинішнього обсягу фільм скоротив новий монтажер, Зах Стенберг, спеціально запрошений для цієї мети в знімальну групу.
  • Готель, в який розбагатівший Локшина запросив Дебору, знімався у Венеції. При цьому дорога, по якій вони поверталися додому, знаходиться через океан - на узбережжі Нью-Джерсі. Роль шофера зіграв продюсер фільму Арнон Мільчан.
  • У середині 70-х років одним з основних претендентів на роль «Макса» або «Локшину» був Жерар Депардьє, який пообіцяв у разі необхідності виробити в себе американський акцент. У цілому в обойму кандидатів на головні ролі входило понад 200 акторів
  • Одним із претендентів на роль Макса був друг Роберта Де Ніро, Джо Пеші. Після невдалої проби Джо режисер запропонував йому вибрати будь-яку роль у фільмі, яка тільки йому сподобається - так Пеші зіграв Френкі.
  • Один з акторів, Джеймс Хейден, помер незадовго до прем'єри.
  • Цю картину так і не показали в кінотеатрах США в повному обсязі, тому що тоді вважалося, що глядачі не підуть на такий довгий (227 хвилин) фільм. Тому Леоне змусили скоротити версію фільму до 139 хвилин, прибравши звідти до того ж всю жорстокість. Проте сьогодні на DVD в США вийшла повна версія тривалістю 229 хвилин.
  • Один з героїв фільму, якого всі кличуть Косий, постійно грає на маленькій флейті «Пано» - це алюзія на героя Чарльза Броснона, з іншого фільму Леоне, «Якось на Дикому Заході» який теж постійно грав, але тільки на губній гармошці.

Джерела[ред.ред. код]