Одоакр

Одоакр
Rex Rhutenorum, Geppidi, Gothi, Ungari et Heruli
Одоакр на монеті
Правління	476—493
Титули	Король Італії, король ругіїв
Дата народження	433
Дата смерті	493
	Равенна
Попередник	Ромул Август
Діти	Тела
Наступник	Теодоріх Великий
Дружина	Сванігільда
Батько	Едіка

Одоакр (лат. Odoacer, укр. - Одонацер, 433—†493) — варварський полководець на римський службі і перший правитель Італії неримського походження після 476 р. Походить із племені ругіїв, яке належало за деякими дослідженнями до слов'янських народів.

Життя

У 476 Одоакр усунув останнього західноримського імператора Ромула Августула і проголосив себе королем.

Плита з латинським написом, яку знайшли в катакомбах перших християн при костелі св. Петра під Зальцбургом повідомляє:

«Року Божого 477 Одоакер, король рутенів (“Odoacer Rex Rhutenorum” (Одоакер – Цар Рутенів), а також гепідів, готів, унгарів і герулів, виступаючи проти церкви Божої, благочестивого Максима з його 50 учнями, що молилися з ним в цій печері, за сповідання віри жорстоко мучено та скинуто вниз, а провінцію Норікум мечем і вогнем спустошивши ».

Цей напис вигравіюваний на мармуровій плиті, встановленій у катакомбах “Монашої Гори” колишнього м. Ювавума – фортеці в провінції Норік, яка за своє багатство і величні палаци була названа “Північним Римом” (нині Зальцбург).

Саме в той час в Римі відбувся черговий державний переворот, коли імператор Юлій Непот був скинутий магістром армії Орестом, який проголосив імператором свого п'ятнадцятирічного сина Ромула-Августа. Орест почав проводити досить жорстку політику, спрямовану на наведення порядку в країні та обмеженню впливу на неї варварських племен. Останнім це вкрай не сподобалося і вони висунули Орест у вимогу передати їм третину італійських земель. Відмова Ореста привела до чергової війни варварів з Римом, на чолі яких вони, власне, і поставили князя русгів з Норіка Отка, ім'я якого в латинській версії трансформувалося як Одоакр. 5 вересня 476 р. він розбив Ореста біля Тицини, а його сина Ромула відправив до в'язниці в один з замків Кампанії.

Практично уся подальша історія панування Одоакра була пов'язана з Далмацією. Так сталося, що першим противником нашого князя в якості імператора став скинутий ще у 475 р. Юлій Непот, який втік до Далмації, заснував там свою державу і почав вимагати повернення йому римського трону. Явно не без допомоги Одоакра в Далмації була організована змова, в результаті якої Овід і Віатор вбили Непота, що дало привід імператору у 480 р. рушити свої війська на Далмацію і після кількох битв у 481 р. приєднати її до своїх володінь.

Одоакр і Теодоріх

Після подій в Далмації невдовзі у Візантії розпочалося повстання проти імператора Зенона, який вперто вважав себе сюзереном Одоакра. Переконливих доказів того, що це також була справа рук Одоакра, який вирішив діяти за вже випробуваною в Далмації схемою, немає, але диму без вогню не буває і не випадково після придушення цього заколоту Зенон вирішив за будь-яку ціну скинути свого римського колегу. З цією метою Зенон вступив у союз з королем остготів Теодоріхом, який сам прагнув заволодіти Італією і з 488 р. розпочалася ціла серія битв (над річкою Сонтис, біля Верони, над річкою Адда), після чого у 493 р. Одоакр вирішив укласти з Теодоріхом мир, поділити з ним Італію та спільно правити, перебуваючи у Равенні.

Однак готи не мали наміру дотримуватися умов миру, а запросили Одоакра на урочисту учту і 6 березня 493 р. під час гостини підступно вбили. Винищили також всю родину князя, його дружину заморили голодом у вязниці, а сина відправили нібито на заслання до Галлії, але по дорозі також підступно вбили.

Таким чином, Одоакр правив Італією близько 13-ти років; здійснив реформу, завдяки якій воїни-варвари отримали землю, як звичайні федерати; назначав консулів; видавав закони, як римський імператор. Але по суті своїй правління його було подібним до такого в усіх германських державах на римській території, тому прихід до влади Одоакра вважається падінням Західної Римської імперії.

Одоакр і Україна

Держава Одоакра

Згадка про Одоакра на таблиці з катакомб Зальцбурга

Українці козацьких часів вважали Одоакра руським князем, а ругіїв предків русинів.

• Так, у 1648 р., гетьман Богдан Хмельницький з приводу війни України з Польщею звернувся до українського народу у своєму “Білоцерківському універсалі”:

«

"Навіть Стародавній Рим (що може називатися матір’ю всіх європейських міст), який володів багатьма державами й монархіями і пишався колись своїми шістьмастами сорока п’ятьма тисячами війська, в давні віки взяла й чотирнадцять літ тримала далеко менша проти згаданої збірна бойова сила русів із Ругії від Балтицького, або Німецького помор’я, на чолі яких стояв тоді князь Одонацер,— сталося це в році 470 після Різдва Господнього. Отож ми йдемо за прикладом наших давніх предків, отих старобутніх русів, і хто може заборонити нам бути воїнами і зменшити нашу лицарську відвагу!"

»

• Ця традиція була тоді ще настільки сильною, що коли у 1657 р. гетьман помер, генеральний писар Запорізького війська Самійло Зорка, стоячи над його труною виголосив промову, в якій зокрема були такі слова: "Милий вождю! Древній руський Одонацер!"

Див. також

• Бурштиновий шлях
• Юлій Непот

Попередник Ромул Август

Король Італії 476-493

Наступник Теодоріх Великий