Одуха Антон Захарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Одуха Антон Захарович
Народився 25 лютого 1910(1910-02-25)
Славутський район, Україна
Помер 1967
Львів, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Alma mater Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу орден Леніна орден Червоного Прапора орден Богдана Хмельницького 1 ступеня
Погруддя Антона Одухи у місті Славуті на Хмельниччині, 2010 (демонтовано)

Анто́н Заха́рович Оду́ха (12 лютого (25 лютого) 1910, село Янушівці, нині Іванівка Шепетівського району Хмельницької області15 травня 1967, Львів) — співробітник радянських органів державної безпеки, член розстрільної команди НКВС (Тула, 1930-ті)[1], учасник радянського підпілля та партизанського руху на території України під час Німецько-радянської війни. Причетний до чисельних воєнних злочинів проти цивільного населення і заручників. Герой Радянського Союзу (від 7 серпня 1944 року).

Біографія[ред. | ред. код]

Меморіал загиблим воякам УПА від рук загону Одухи у с. Стригани

Народився в багатодітній родині. 1932 року закінчив Шепетівський технікум механізації та електрифікації сільського господарства. Від жовтня 1932 року до березень 1934 року служив у військах НКВС в місті Тула, член розстрільної команди. Був направлений в однорічну школу молодших командирів військ НКВС, але школи не закінчив, був заарештований. Після звільнення з-під арешту Одуха працював електриком у Харкові, а потім — на будівництві військового містечка в Славуті. Від вересня 1936 року Одуха — вчитель початкової школи у селі Улашанівка, а згодом — завідувач Стриганської початкової школи. На цій посаді працював в роки окупації до переходу на нелегальне становище.

Від листопада 1942 року — командир загону імені Михайлова, перетвореного у вересні 1943 року на партизанське з'єднання, що діяло до травня 1944 року на території Кам'янець-Подільської, Волинської, Рівненської та Тернопільської областей.

13 травня 1944 в бою під селом Стригани загоном під керівництвом Одухи було вбито близько 155 новобранців УПА, більшість з яких не були озброєні.[2][3] Також за словами очевидців, загін одухівців не раз забирав у селян харчі та одяг і навіть убивали мирних жителів. Наприклад, у тих же Стриганах та Крупці вони вбили сім'ю Мельників із семи чоловік.[2][3] Тільки у с. Крупець Славутського району загоном було вбито 23 мирних жителі різного віку.[3]

Від 1945 по 1946 рік — заступник голови виконавчого комітету Кам'янець-Подільської обласної ради депутатів трудящих. З грудня 1946 року — слухач партійної школи при ЦК КП(б)У в місті Києві.

Потім перебував на радянській роботі. Від 1956 року — персональний пенсіонер.

Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Богдана Хмельницького першого ступеня, медалями.

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • Погруддя у місті Славута біля на алеї пам'ятників партизанам. (Біля краєзнавчого музею)
  • Могила у місті Славута з надгробним каменем (вул. Соборності, 29);
  • Його іменем названа філія школи у селі Іванівка Славутського району.

Колишні[ред. | ред. код]

  • 2019 року у Хмельницькому вулицю Одухи в рамках декомунізації перейменували на вулицю Івана Піддубного[4].
  • 2021 року у місті Славута вулицю Антона Одухи було перейменовано в рамках декомунізації на вулицю Леоніда Лавренюка[5].
  • 3 лютого 2022 року у місті Славута було демонтоване одне з погрудь Антона Одухи.
  • У лютому 2022 року вулицю Одухи у селі Ганнопіль перейменували на Шкільну.
  • Перейменовано на вулицю Вишневу у селі Ташки Шепетівського району;
  • Перейменовано на вулицю Миру селі Іванівка Славутського району;
  • Перейменовано на вулицю Озерна у селі Комарівка Шепетівського району;
  • Перейменовано на вулицю Миру у селі Стригани.
  • Перейменовано на вулицю Незалежності у селі Волиця.
  • 23 лютого 2023 року у місті Шепетівка вулицю Одухи перейменовано на вулицю Транспортну (разом з провулком)[6]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ольга Мусафирова. «…Ныне посмертно герой» (рос.)
  2. а б Руцький М. М. Вони виборювали волю України. — друге. — Луцьк, 2009. — С. 322-324. — 1000 прим. — ISBN 978-966-361-427-4.
  3. а б в Тамара Ященко, Газета «Молодь України» «БОЛОТНА ВОДА ЗАФАРБУВАЛАСЯ В ЧЕРВОНИЙ КОЛІР», 1992 р. (копія)
  4. Новини Хмельницького "Є". ye.ua (укр.). 10 жовтня 2019. Процитовано 17 січня 2022.
  5. ЗВІТ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО ОБГОВОРЕННЯ З ПИТАННЯ ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ВУЛИЦЬ ТА ПРОВУЛКІВ У СЛАВУТСЬКІЙ МІСЬКІЙ ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ ⋆ Офіційний сайт міста Славута. Офіційний сайт міста Славута (укр.). 15 липня 2021. Процитовано 17 січня 2022.
  6. shepetivka.com.ua. У Шепетівській громаді перейменували 83 топонімічних об’єктів — Сайт міста Шепетівка. shepetivka.com.ua (uk-ua) . Процитовано 23 лютого 2023.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]