Озонотерапія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Озонотерапíя — метод лікування із застосуванням медичного озону. Медичний озон отримують за допомогою медичного озонатора з медичного кисню. Історія озонотерапії почалася в 19 столітті. В наш час[Коли?] існує дуже багато способів медичного застосування озону. Методи озонотерапії розділяються на місцеву і системну дію.

Застосування медичного озону (озоно-кисневої суміші, що складає з 0,05% - 10% озону і 99,95% - 90% чистого кисню) є особливо ефективним при судинних захворюваннях з вираженою гіпоксією: стенокардії, атеросклерозі, пороках серця, ішемічній хворобі. Озон активізує обмінні процеси на клітинному рівні, поліпшує мікроциркуляцію крові і газообмін. Озон успішно використовується в хірургії для лікування гнійних ран, трофічних виразок, перитоніту, сепсису тощо.

Необхідно відзначити, що регулярні курси озонотерапії істотно поліпшують стан хворих на діабет, рак, СНІД й дозволяють їм вести нормальний спосіб життя. Озонотерапія з успіхом заміняє антибіотики при лікуванні запальних процесів та інфекцій різної етіології.

Сьогодні озонотерапія застосовується в багатьох медичних закладах України, вона добре доповнює та підсилює методи традиційної медицини, до якої наші люди вже звикли. Накопичений досвід дозволяє зробити висновок, що озонотерапія проста в застосуванні, добре переноситься пацієнтами, характеризуєтеся практично повною відсутністю побічних дій і високою ефективністю. Озонотерапія застосовується для лікування та профілактики цукрового діабету, ангіопатії, полінейропатії, ретинопатії, діабетичної стопи, бронхіальної астми, хронічного бронхіту та пневмонії, ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, розсіяного склерозу, вегето-судинної дистонії, ішемічного інсульту, мігрені, виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, хронічних гастритів, колітів, хронічного гепатиту, цирозу печінки, псоріазу, нейродерміту, екземи, при профілактиці грипу та вірусних інфекцій.

Методи озонотерапії[ред.ред. код]

  1. Пиття озонованої води (озонування дистилованої води).
  2. Автогемотерапія з озоном (велика і мала), озонування крові,
  3. Внутрішньовенне введення фізрозчину з озоном.
  4. Підшкірне введення озону.
  5. Ректальні інсуляції озоном (введення газу в кишечник)
  6. Озонова олія для внутрішнього та зовнішнього застосування.


Всі вищезгадані методики призначаються індивідуально для кожного пацієнта.


Застереження: озон є надзвичайно токсичною сполукою; ГДК становить від 10-5% (нормативи СРСР) подразнюють слизову оболонку конценнтрації — від 2-5*10-6% (en:MSDS).Ні в якому випадку не вдихати озонокисневу суміш, це може закінчитися летально.