Океан (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Oceanus in the Trevi Fountain, Rome.
Oceanus, at right, with scaly tail, in the Gigantomachy of the Pergamon Altar.

Океа́н (грец. Ὠκεανός - Okeanos) - одне з важливих світоглядних понять у старогрецьких казках-міфах. В староруських і старослов'янських казках, які ймовірно формувалися у тісному зв'язку зі старогрецькими ще з часів перших контактів слов'ян з греками і їх культурою цьому поняттю відповідає Море-Окіян або Окіян-Море.

Очевидно, що це поняття мало величезний вплив на світогляд як давніх греків так і інших народів, зокрема слов'ян. Адже воно давало змогу стародавнім людям побудувати просту, але досить точну картину виникнення і будови світу, у якому вони жили. Звідси різні, але взаємопов'язані між собою значення цього поняття:

  • титан, найстарший син Неба-Урана і Землі-Геї, уособлення і володар морів і всієї водної стихії, батько дружини Зевса Метіда ; брат і чоловік Тетії, від якої мав багато дочок — океанід. За міфологією, породив більшість річок (Ніл, Меандр, Скамандр, Гранік, Сімоент і ін.), уславився добротою. Коли Зевс позбавив його влади над морями й передав її Посейдонові, Океан здичавів і перестав виходити із свого палацу, що стояв край світу;
  • первинні возданні води, з яких виникли Земля і небо (Небо), величезне море, по якому плавала земля у формі щита.
  • величезна ріка, що омиває землю й дає початок усім іншим річкам та морським течіям;

Океан у Святому Письмі[ред.ред. код]

Поява і поширення серед людства Святого Письма підготувало основу для сучасних наукових і світоглядних уявлень про Океан, як сукупність усіх рік, морів і водойм земної кулі. У книзі Буття (1:9) створення світового Океану описується наступним чином: "И речé Бóгъ: да соберéт­ся водá, я́же подъ небесéмъ, въ собрáніе еди́но, и да яви́т­ся сýша. И бы́сть тáко. И собрáся водá, я́же подъ небесéмъ, въ собрáнія своя́, и яви́ся сýша."


Джерела[ред.ред. код]