Окоруховий нерв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Окоруховий нерв
Окоруховий нерв, його гілки та зв'язки з ЦНС
Вигляд людського мозку знизу з поміченими черепними нервами.
Латинська назва Nervus oculomotorius
Грей subject #198 884
MeSH Окоруховий+нерв

Окоруховий нерв (лат. nervus oculomotorius) — III пара черепних нервів у людини та інших хребетних. Нерв є змішаним: містить рухові (соматомоторні) та вегетативні парасимпатичні (вісцеромоторні) волокна. Іннервує більшість окорухових м'язів (окрім верхнього косого та зовнішнього прямого м'язів ока), за що і отримав свою назву, м'яз-підіймач верхньої повіки (лат. musculus levator palpebrae superioris), м'яз-звужувач зіниці (лат. musculus sphincter pupillae) та війковий м'яз (лат. musculus ciliaris).

Анатомія[ред.ред. код]

Ядра[ред.ред. код]

Класично з окоруховим нервом пов'язано два парних ядра – ядро окорухового нерва (лат. nucleus nervi oculomori) та додаткове ядро окорухового нерва (лат. nucleus accesorrius nervi oculomotori), або ядро Едінгера-Вестфаля, або ядро Якубовича. Перше ядро є соматомоторним і його волокна прямують до окорухових м'язів. Друге ядро є вісцеромоторним (парасимпатичним) і його волокна прямують до війкового вузла, а від нього до війкового м'яза та сфінктера зіниці. Також слід зауважити, що парасимпатичні волокна у стовбурі розміщені на поверхні нерва, а соматомоторні – всередині. Тому при ураженні нерва спочатку зникає парасимпатична іннервація.

Така класифікація є зручною для розуміння функцій ядер та їх запам'ятовування. Насправді ж ці два ядра мають складну соматотопічну та функціональну будову. Через таку непросту будову часто використовують термін окоруховий ядерний комплекс, який включає в себе усі складові ядер окорухового нерва і який вперше навів Варвік в 50-х роках XX століття.

Так, кожне окорухове ядро складається з двох стовпів нейронів – медіальної та латеральної (яка в свою чергу ділиться на ще три ділянки). Медіальна частина ядра іннервує верхній прямий м'яз на протилежній стороні, а латеральна – нижній косий, медіальний прямий та нижній прямий м'язи на своїй стороні. Між окоруховими ядрами залягає ще одна, спільна для обидвох нервів, частина – центральна. Вона іннервує м'яз-підіймач верхньої повіки по обидва боки.

Непростий поділ і додаткового ядра. Справа в тім, що в ядрі наявні дві популяції груп нейронів: ті, які власне надсилають прегангліонарні волокна, та ті, які надсилають центральні (в ЦНС) волокна. Саме тому деякі вчені пропонують розділити ядро на прегангліонарне та на те, що віддає волокна в ЦНС. Окрім цих двох частин описують ще дві гіпотетичні (однак, їх визнають не всі науковці) складові вісцеральної частини комплексу: це центральне, або непарне ядро (лат. nucleus impar), або ядро Перлія, та передньсерединне ядро (лат. nucleus anteromedianus).

Ядро Перлія описане в людини, але його рідко знаходять в інших тварин. Вважається, що воно є центром акомодації. Передньосерединне ядро є смужкою нейронів, розміщені спереду до рострального полюса ядерного комплексу.

Вихід з мозку та вхід в орбіту[ред.ред. код]

Соматомоторні волокна окорухового нерва
Вісцеромоторні волокна окоруховго нерва
Кавернозний синус і розташування різних анатомічних утворів в ньому

Окоруховий нерв виходить з однойменної борозни ніжки мозку (лат. crus cerebri) та входить в міжніжкову ямку (лат. fossa interpeduncularis). Опісля, пройшовши між верхньою мозочковою та задньою мозковою артеріями, пробиває тверду оболонку та входить в печеристу пазуху (лат. sinus cavernosus). Тут нерв прямує по бічній стінці синуса. Якщо проести зріз через синус у фронтальній площині, то топографічне співвідношення між іншими нервами в синусі буде слідуючим:

  • бокове і найвище положення займатиме окоруховий нерв
  • нижче нього проходитиме блоковий нерв (лат. nervus trochlearis), але згодом їхнє співвідношення поміняється
  • ще нижче будуть розміщені перша та друга гілки трійчастого нерва
  • медіально від цих двох гілок них прямує останній наявний в синусі нерв — відвідний (лат. nervus abducens)
  • ще медіальніше від нього прямує внутрішня сонна артерія

Топографію синуса важливо знати для безпечного проведення операцій на ньому та розумінні проявів патологічних процесів, які тут локалізуються.

З синуса через верхню очноямкову щілину (лат. fissura orbitalis superior) нерв потрапляє в орбіту та одразу ділиться на дві – висхідну верхню (лат. ramus superior) та нисхідну нижню (лат. ramus inferior) – гілки. Обидві гілки проходять через спільне сухожилкове кільце окорухових м'язів.

Кінцеві гілки[ред.ред. код]

До складу верхньої гілки входять суто моторні волокна, які прямують до верхнього прямого м'яза (лат. musculus rectus superior) та м'яза-підіймача верхньої повіки.

Нижня гілка є змішаною. Рухові волокна прямують до нижнього прямого (лат. musculus rectus inferior), медіального прямого (лат. musculus rectus medialis) та нижнього косого м'язів (лат. musculus obliquus inferior). Парасимпатичні волокна деякий відрізок прямують разом з гілочкою до нижнього косого м'яза. Надалі парасимпатичні волокна направляються до війкового вузла (по відношенню до вузла вони є передвузловими волокнами) і утворють його парасимпатичний корінець. Опісля передвузлові волокна переключаються на завузлові, які в кількості від восьми до десяти прямують до сфінктера зіниці та війкового м'яза.

Клініка[ред.ред. код]

Діагностика[ред.ред. код]

Тестування[ред.ред. код]

Клінічна перевірка стану окорухового нерва є дуже важливою, оскільки дає уявлення про розташування патологічного вогнища в системі окорухового нерва. Функцію окорухового нерва перевіряють за чотирма основними критеріями: рух очним яблуком, зіничний рефлекс, акомодація з конвергенцією та позиція верхньої повіки.

Найпершими в очі кидаються позиція верхньої повіки та розташування очного яблука. При ураженні стовбура на боці ураження виникатиме птоз (однобічний), при ураженні центральної частини окорухового ядра — двобічний птоз, при ураженні ядра, яке не зачіпає цієї ділянки – птоз буде відсутній. Позиція очного яблука може вказати, який з нервів, що іннервують окорухові м'язи, є уражений. У випадку ураження нервового стовбура, на боці його ураження буде спостерігатися розбіжна косоокість. При ураженні ядра, на боці його ураження не буде змоги привести та, в меншій мірі, опустити око, а на протилежному боці спостерігатиметься неможливість підняти око. Зіничний рефлекс полягає у реакції (звуженніЇ зіниці на дію світла. Рефлекс може бути прямим (коли світять на зіницю, яку тестують) та опосередкованим (світять на протилежну зіницю). В будь-якому випадку зіниця по обидва боки повинна реагувати на подразник. І у випадку ураження ядра, і у випадку пошкодження нерва на боці ураження зіниця не реагуватиме на світло і буде розширеною. Акомодація перевіряється разом з конвергенцією. Приводячи палець до носа пацієнта в нормі спостерігається абдукція обох очей, розширення зіниці та (потрібно запитати у пацієнта) краще чіткість зображення пальця перед носом.

Паталогії[ред.ред. код]

Інсульт та окоруховий нерв[ред.ред. код]

З окоруховими ядром пов'язаний також ряд альтернуючих синдромів. Найчастіше вони виникають при порушенні кровотоку – ішемічному або геморагічному інсультах. З окоруховим нервом пов'язані усі мезенцефальні альтернуючі синдроми:

  • Синдром Вебера проявляється окоруховим паралічем на стороні ураження, геміплегія на протилежній стороні, нижніх мімчних м'язів та м'язів язика на протилежній стороні та контрлатеральними проявами паркінсонізму. Виникає при ушкодженні основи ніжки мозку, корінця окорухового нерва, пірамідних шляхів (кірково-бульбарні та кірково-спінальні шляхи) та (незавжли) чорної речовини.
  • Синдром Клода виникає при ураженні ніжки мозку, ядра окорухового нерва та верхньої ніжки мозочка. Проявлятиметься окоруховим паралічем на стороні пошкодження, геміпаралічем та атаксією на протилежній частині тіла.
  • Синдром Бенедикта характеризується паралічем окорухового нерва на стороні пошкодження та атксією і тремором на протилежній стороні тіла. В паталогічний процес алучаються ядро окорухового нерва, червоне ядро та мозочкових шляхів.
  • Синдром Нотнагеля виникає при ушкодженні ядра окорухового нерва, червоного ядра, бічної петлі, пірамідних шляхів. Проявлятиметься паралічем окорухового нерва та аткасією на стороні ураження, на протилежній стороні виявлятиметься геміплегія, тремор. Випадіння слуху може бути одно- або двобічним.

Джерела[ред.ред. код]

  • Головацький А. С., Черкасов В. Г., Сапін М. Р., Парахін А. І. Анатомія людини у трьох томах. — Вінниця: Нова Книга, 2009. — Т. 3. — 376 с. — 4000 прим. прим. — ISBN 978-966-382-181-8
  • Linda Willson-Pawells, Elizabeth J Akesson, Patricia A. Stewart Cranial nerves in health and disease. — 2nd edition. — London: BC Decker Inc., 2002. — 245 с. — ISBN 1-55009-164-6 (англ.)
  • Ann B. Butler, William Hodos Comperative vertebrate neuroanatomy. Evolution and adaption. — New Jersey: John Wiley & sons, inc., 2005. — 715 с. — ISBN 0471210056 (англ.)
  • Devin K. Binder, D. Christian Sonne, Nancy J. Aschbeln Cranial Nerves: Anatomy, Pathology, Imaging. — New York: Thieme Medical Publisher, 2010. — 248 с. — ISBN 978-1-58890-402-7 (англ.)

Посилання[ред.ред. код]