Оксамитова революція
Оксами́това револю́ція 1989 (чеськ. sametová revoluce) — безкровне повалення комуністичного режиму в Чехословаччині у результаті вуличних акцій протестів 16 листопада — 29 грудня. Початок революції поклала студентська демонстрація.
- 18 листопада — до акцій студентів приєдналася творча інтелігенція з театрів.
- 21 листопада — опозицію підтримав кардинал Чехії Франтішек Томашек.
- 29 листопада — Парламент відмінив статтю конституції про провідну роль комуністичної партії.
- 10 грудня — Густав Гусак сформував перший з 1948 некомуністичний уряд.
- 29 грудня — Парламент обрав Вацлава Гавела на пост президента.
Успіх Оксамитової революції був забезпечений сприятливим міжнародним станом (падіння Берлінської стіни і Перебудова в СРСР).
Зміст |
[ред.] Розвиток подій
| Історія Чехії | |
|---|---|
|
|
| Стародавня Чехія | |
| Унетицька культура | |
| Бойї | |
| Маркомани | |
| Середні Віки | |
| Держава Само | |
| Велика Моравія | |
| Пржемисловичі | |
| Князівство Чехія | |
| Гуситські війни | |
| Ягеллони | |
| Династія Габсбургів | |
| Ера Габсбургів | |
| Габсбурзька монархія | |
| Тридцятирічна війна | |
| Австрійська імперія | |
| Австро-Угорщина | |
| Перша світова війна | |
| Чехословаччина | |
| Перша Чехословацька Республіка | |
| Німецька окупація | |
| Лютневий заколот | |
| Чехословацька Соціалістична Республіка | |
| Празька весна | |
| Операція «Дунай» | |
| Оксамитова революція | |
| Чеська і Словацька Федеративна Республіка | |
| Сучасність | |
| Чеська Республіка | |
|
Портал «Чехія» |
Рух протесту проти політичного режиму в Чехословаччині розгортався під гаслами демократії, незалежності і зближення з Європою. Перебудова, що почалася в СРСР, підштовхнула опозицію в Чехословаччині до рішучіших дій. В якості головного методу була обрана кампанія вуличних демонстрацій з провокуванням влади на застосування насильства.
Перші відкриті прояви опозиційних настроїв суспільства в країні почалися ще в 1988 році у вигляді вуличних акцій протесту, але всі вони розганялися поліцією. Наступна серія масових маніфестацій пройшла в січні 1989 року за підтримки церкви. Зіткнувшись з проявом невдоволення, влада не пішла на діалог з інакодумцями, зробивши ставку на їхнє придушення силою, що зрештою й поклало початок безкровному поваленню самого комуністичного режиму.
Відкрите зіткнення з владою почалося 17 листопада 1989, після розгрому у Празі багатотисячної мирної студентської демонстрації, яка була організована в пам'ять Яна Оплетала, чеського студента, який загинув у 1939 році під час протестів проти нацистської окупації Чехії. Спочатку демонстрація проходила під суто студентськими гаслами, але з розвитком набула політичного звучання і була жорстоко розігнана поліцією.
Детонатором антиурядових виступів стали чутки, що поширилися на день пізніше, про вбивство одного зі студентів. «Жертвою» став студент Мартін Шмід, який нібито загинув у результаті застосування сили поліцією при розгоні демонстрації. Це ключова подія «оксамитової революції» виявилося виставою, влаштованим спецслужбами самого правлячого режиму ЧССР. Роль пораненого студента, якого під об'єктивами телекамер безлічі укладали в карету «швидкої допомоги», зіграв лейтенант держбезпеки.
20 листопада студенти столиці оголосили про страйк, який відразу ж протягом першого дня, підтримали практично всі вищі навчальні заклади країни. Одночасно в центрі Праги і в інших містах почалися масові демонстрації (у столиці щоденна кількість їхніх учасників сягала чверті мільйона чоловік). До акцій студентів приєдналися представники інтелігенції, а згодом і колективи багатьох підприємств країни.
Лідери неофіційних угруповань, які утворили в Чехії та Моравії політичний рух «Громадянський форум» (у Словаччині аналогічне рух отримав назву «Громадськість проти насильства» (ГПН), очолили народне невдоволення, зуміли надати йому організованого характеру і протягом кількох тижнів домогтися докорінних змін у суспільно-політичному житті Чехословаччини. 21 листопада опозицію підтримав кардинал Чехії Франтішек Томашек.
Під тиском опозиції і масових демонстрацій 24 листопада керівництво Комуністичної партії Чехословаччини пішло у відставку. Новим генеральним секретарем партії був обраний Карел Урбанек.
На п'ятий день демонстрацій протесту пішло у відставку політбюро ЦК КПЧ, пав уряд. Опозиції запропонували четверту частину місць у новому уряді, але цю пропозицію не було прийнято. Оскільки новий уряд відмовився беззастережно передати владу опозиції, вона перейшла до наступного акту революції. 26 листопада в центрі Праги відбувся грандіозний мітинг, через день почався загальний страйк.
28 листопада за підсумками зустрічі делегації уряду Чехословаччини і правлячого Народного Фронту з представниками опозиційного «Громадського форуму» було прийнято рішення про скасування закріпленого в конституції положення про керівну роль комуністичної партії. 29 листопада парламент скасував статтю конституції про керівну роль КПЧ.
10 грудня президент Чехословаччини Густав Гусак пішов у відставку, і був сформований новий коаліційний уряд національної згоди, в якому комуністи і опозиція отримали однакову кількість місць.
Була здійснена «реконструкція» парламенту, де КПЧ втратила більшість. Припинили свою діяльність і органи та організації КПЧ в армії, прикордонних військах, військах МВС, корпусі національної безпеки, органах прокуратури, юстиції тощо.
На своєму позачерговому з'їзді (20-21 грудня) КПЧ відмежувалася від сектантської-догматичної моделі партії і суспільства. Була прийнята програма дій КПЧ «За демократичне соціалістичне суспільство». Скасовано партійний статут, натомість прийнятий демократичніший тимчасовий регламент. Радикально скорочений апарат партії. Переглянута оцінка подій 1968-1969 років, оголошено про намір виробити новий погляд на історію партії, починаючи з моменту її утворення. Ряд колишніх керівників КПЧ виключений з партії.
Зміна політичної системи спричинила за собою стрімке входження нових осіб до складу державної еліти. Ядро цієї нової політичної еліти склали дисиденти, що існували в Чехословаччині в 1970-1980-х роках.
29 грудня 1989 реорганізований парламент обрав своїм головою Олександра Дубчека, головного ініціатора курсу реформ 1968-1969 років, відомих як «Празька весна», а президентом ЧССР — письменника, правозахисника, главу «Громадського форуму» Вацлава Гавела.
Нове керівництво Чехословаччини взяло курс на утвердження політичного плюралізму, ринкової економіки.
Перемога нових політичних сил призвела до відновлення законодавчої та виконавчої влади на федеральному рівні та місцевих органів влади. У червні 1990 року були проведені вибори в Федеральні збори, у листопаді 1990 року — до місцевих рад.
У передвиборчий період «Громадський форум» та ГПН трансформувалися у рух, який об'єднав безпартійних громадян і дрібні партії. Відродджені партії, а також ті, які грали другорядну роль при комуністах, розгорнули з «Громадським форумом» та ГПН боротьбу на конкурентній основі. До 1990 року в Чехословаччині налічувалося близько 40 партій.
У березні 1990 року Федеральні збори скасували стару назву країни - Чехословацька Соціалістична Республіка; в квітні воно було замінено новою назвою - Чеська і Словацька Федеративна Республіка. З 1 січня 1993 року існують дві незалежні держави - Чеська та Словацька Республіки.
У Чехії день 17 листопада оголошено Днем боротьби за свободу і демократію, а в Словаччині - Днем боротьби проти тоталітаризму.
[ред.] Інші значення
Термін «Оксамитова революція» застосовується і до інших східноєвропейських країн, де в кінці 1980-х — початку 1990-х відбувся безкровний перехід від соціалістичної до ліберальної системи. Згодом термін «оксамитова революція» став застосовуватися для різного роду повалень режимів по всьому світу без військової участі. На сьогодні на зміну цьому терміну прийшов популярніший «Кольорова революція».
[ред.] Посилання
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Category:Velvet Revolution |
