Оксид магнію

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оксид магнію
Magnesium oxide.jpg
NaCl polyhedra.png
Назва за IUPAC magnesium oxide
Інші назви окис магнію
(палена) магнезія
периклаз
Ідентифікатори
Номер CAS 1309-48-4
PubChem 14792
RTECS OM3850000
Властивості
Молекулярна формула MgO
Молярна маса 40,3044 г/моль
Зовнішній вигляд білий порошок
Густина 3,58 г•см−3 (25 °C)
Тпл 2852 °C
Ткип 3600 °C
Розчинність (вода) 0,086 г/л
Розчинність нерозчинний у спиртах
Показник заломлення (nD) 1,736
Структура
Кристалічна структура кубічна
Координаційна
геометрія
Mg[6], O[6]
Небезпеки
R-фрази немає
R/S фрази немає
NFPA 704
NFPA 704.svg
0
1
0
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Окси́д ма́гнію (рос. оксид магния, англ. magnesium oxide, нім. Magnesiumoxid) — оксид з формулою MgO. Складається з іонів Mg2+ та O2−, між якими діють іонні зв'язки. Оксид магнію має кристаличну структуру хлорида натрію.

У природі оксид магнію зустрічається у вигляді вулканічного мінералу периклаз.

Отримання[ред.ред. код]

Одержують спалюванням магнію у повітрі:

\mathrm{2 \ Mg + \ O_2 \longrightarrow \ 2 \ MgO}

Також можливе отримання з етанолу. У реакції утворюється етан:

\mathrm{C_2H_5OH + Mg \rightarrow \, C_2H_6 + MgO}

Інший спосіб одержання — кальцинація гідроксиду чи карбонату магнію:

\mathrm{Mg(OH)_2 \longrightarrow \ MgO + \ H_2O}
\mathrm{Mg(CO_3) \longrightarrow \ MgO + \ CO_2}

Властивості[ред.ред. код]

Легкий, пухкий порошок білого кольору, надзвичайно гігроскопічний.

З розбавленими кислотами реагує з утворенням відповідних солей:

\mathrm{ \ MgO + \ 2 \ HCl \longrightarrow \  \ MgCl_2 + \ H_2O}

З водою реагує з утворенням гідроксиду магнію.

\mathrm{ \  MgO + \ H_2O \longrightarrow \  Mg(OH)_2}

Застосування[ред.ред. код]

Оксид магнію застосовують у виробництві вогнетривів, цементів, гуми, очистки нафтопродуктів.

У медицині застосовують при підвищеній кислотності шлункового соку. Палену магнезію приймають також при випадковому попаданні кислот до шлунка.

У харчовій промисловості використовують в якості харчової добавки. У Європейському Союзі зареєстрований під номером E530.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]