Оксид срібла(I)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оксид срібла (I)
Silver(I)-oxide-sample.jpg
Ідентифікатори
Номер CAS 20667-12-3
Властивості
Молекулярна формула Ag2O
Молярна маса 231,735
Зовнішній вигляд чорні/коричневі кристали
Густина 7,14
Тпл 280[1]
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Оксид срібла (I)  — хімічна сполука з формулою Ag2O.

Отримання[ред.ред. код]

Оксид може бути отриманий взаємодією нітрату срібла з лугом у водному розчині:

\mathsf{2AgNO_3 + 2NaOH \rightarrow Ag_2O \downarrow + 2NaNO_3 + H_2O}

Це пов'язано з тим, що утворений під час реакції гідроксид срібла (I) швидко розкладається на оксид та воду:[2]

\mathsf{2AgOH \rightarrow Ag_2O + H_2O} (pK = 2.875[3])

Більш чистий оксид срібла (I) може бути отриманий внаслідок анодного окислення металевого срібла в дистильованій воді[4].

Властивості[ред.ред. код]

Ag2O практично не розчиняється у більшості відомих розчинників[5], виключаючи ті, з якими він взаємодіє хімічно. У воді він утворює незначне число іонів Ag(OH) 2-[6]. Іон Ag+ гідролізується дуже слабо (1:40 000); у водному розчині аміаку розкладається з утворенням розчинних похідних.

Свіжий осад Ag2O легко взаємодіє з кислотами:

\mathsf{Ag_2O + 2HX \rightarrow 2AgX + H_2O}

де HX = HF, HCl, HBr, HI, HO2CCF3. Також Ag2O реагує з розчинами хлоридів лужних металів, утворюючи хлорид срібла (I) і відповідний луг[7][6].

Фоточутливий. При температурі вище 280 °C розкладається.[5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Розкладається.
  2. Holleman, A. F.; Wiberg, E. «Inorganic Chemistry» Academic Press: San Diego, 2001. ISBN 0-12-352651-5.
  3. Biedermann, George; Sillén, Lars Gunnar Studies on the Hydrolysis of Metal Ions. Part 30. A Critical Survey of the Solubility Equilibria of Ag2O // Acta Chemica Scandinavica. — 14 (1960) С. 717. DOI:10.3891/acta.chem.scand.14-0717.
  4. Патент РФ № 2390583
  5. а б Merck Index of Chemicals and Drugs, 14th ed. monograph 8521
  6. а б Cotton, F. Albert; Wilkinson, Geoffrey (1966). Advanced Inorganic Chemistry (2nd Ed.). New York:Interscience.  Advanced Inorganic Chemistry by Cotton and Wilkinson, 2nd ed. p1042
  7. General Chemistry by Linus Pauling, 1970 Dover ed. p703-704

Посилання[ред.ред. код]


Аміак Це незавершена стаття про неорганічну сполуку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.