Окситано-романські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Окситано-романські мови у класифікації романських мов

Оксита́но-рома́нські мо́виокситанська та каталанська мови разом зі своїми численними діалектами. Ці мови поширені у 5 країнах Західної Європи : Іспанії, Франції, Андоррі, Італії та Монако. Історично ці мови використовувалися також у Північній Африці (графство Тріполі, Французький Алжир) та в Арагонському королівстві, зокрема у Афінському графстві та Південній Італії.

Каталанська та окситанська мови від VIII ст. являли собою одну мовну спільноту, ці мови остаточно розділилися у XIII ст. У часи трубадурів окситанську (гасконську, провансальську, ланґедокську, овернську) та каталанську мови не розділяли[1], вважаючи однією мовою. Навіть у XIX ст. однією з загальновживаних назв каталанської мови була назва лімузенська (так зараз називається один з діалектів окситанської мови, яким говорять у Південній Франції).

Класифікація каталанської мови[ред.ред. код]

Каталанська мова є романською мовою, яка утворилася на базі народної латини. З VIII до XIII ст. разом з окситанською каталанська являла собою єдину мовну спільноту (тобто фактично каталанська була одним з діалектів окситанської мови).

Зараз літературна каталанська, особливо з точки зору лексики, але також фонетично та з точки зору граматики, є найближчою до літературної окситанської мови (яка сформована на базі ланґедокського діалекту окситанської – цей діалект географічно є найближчим до Північної та Південної Каталонії) – взаєморозуміння мовців обох мов можливе без перекладу.

Деякі мовознавці як каталанську, так і окситанську відносять до окремої окситано-романської підгрупи мов[2][3]. Спрощуючи, можна сказати, що і каталанська, і окситанська мови є перехідними між галло-романськими (насамперед французькою) та західно-іберійськими (насамперед іспанською) мовами.

« Каталанська-валенсійська-балеарська мова – різновид окситанської мови в Іспанії ... між мовами, що виникли на базі латини [після її розпаду], у античні часи виникла мова, яку було названо провансальською [окситанською] і якою заговорили люди, що мешкали між р. Луарою [північна межа окситанської мови у центральній Франції] та р. Еброю [південний кордон Автономної області Каталонія в Іспанії][4].

Мануел Міла-і-Фунтаналс, каталонський та іспанський лінгвіст (1818-1884 р.р.)

 »

Цікаво те, що особливу зацікавленість у вивченні зв'язків між каталанською та окситанською мовами виявляють валенсійці, які бачать Валенсію — її культуру, мову та історію — у ширшому контексті, ніж каталанські країни, а саме у традиційнішому окситано-каталонсько-валенсійському контексті[5]. Маловпливовою організацією «Ок Валенсія» нещодавно навіть було запропоновано зблизити графіку каталанської та окситанської мов (звернувши особливу увагу на гасконський діалект) і створити спільне каталансько-окситанське койне[6].

Попри це, часто каталанську та окситанську мову відносять до різних підгруп романської групи індоєвропейської мовної родини: окситанську до галло-романської групи (разом з французькою та франко-провансальською; іноді до цієї групи відносять і каталанську), а каталанську – до іберо-романської (разом з іспанською, астурійсько-леонською, португальською та галісійською), іноді відносячи її до східно-іберійських мов (іноді до східно-іберійських мов відносять і окситанську).

На ці дискусії впливає існування політичного кордону між Францією та Іспанією. На приклад, іспанський філолог Рамон Менендес-Підаль (ісп. Ramon Menendez Pidal) обстоював належність каталанської мови саме до групи іберійських мов.

Реймонд Ґордон[7] відносить каталанську до східно-іберійських мов, які разом з мовою ок (окситанська мова) та західно-іберійськими мовами (іспанська, астурійсько-леонська, португальська та галісійська) входять до іберо-романської групи, що у свою чергу – разом з галло-романськими мовами (галло-італійськими та галло-ретійськими) входить до галло-іберійської підгрупи.

Р.А. Холл-мол.[8] класифікує каталанську мову як північно-іберо-романську (разом з іспанською та португальською), що у свою чергу – з південно-іберо-романськими мовами (мозарабська мова) входить до іберо-романської підгрупи (за цією класифікацією окситанська мова входить до південно-галло-романських мов і разом з північно-галло-романськими формує галло-романську підгрупу).

Юрій Коряков в «Атласі романських мов»[9] класифікує каталанську як перехідну між південно-галло-романськими (окситанською та гасконською) та іберо-романськими (іспанською, арагонською, галісійсько-португальською, астурійсько-леонською), що разом входять до західно-романської підгрупи групи романських мов (разом з галло-романськими та північноіталійськими).

Ч. Тальявіні[10] для класифікації романських мов пропонує географічний принцип, відповідно до якого каталанська мова займає проміжну позицію між галло-романськими (французькою, рето-романською та окситанською мовами) та іберо-романськими мовами (іспанською та португальською), будучи «поворотною мовою» (фр. une langue pivot).

Порівняння лексики каталанської та італійської мов з іншими романськими мовами, за Вітольдом Маньчаком.

У 1991 р. Вітольд Маньчак (пол. Witold Mańczak) запропонував класифікувати неолатинські мови відповідно до кількості лексичних одиниць у текстах, які збігаються (таким чином враховується як існування однакових слів у різних мовах, так і частотність їхнього вживання)[11]. Таким чином можна визначити, наскільки лексичні системи окремих мов наближені одна до одної.

За цією методикою, італійська мова, у порівнянні з іншими романськими мовами, зберігає найбільшу кількість слів латинського походження, тобто спільних слів для різних неолатинських слів:

  • італійська мова: найближчою до італійської є французька (1067 спільних слів), а потім португальська (1043), каталанська (1031), іспанська (1015), рето-романська (987), окситанська (982), сардська (836), румунська (537).
  • каталанська мова: найближчою до неї є іспанська (1045 спільних слів), а потім італійська (1031), португальська (1001), французька (998), окситанська (939), ретороманська (843), сардська (687), румунська (441).
  • португальська мова: наближчою до неї є іспанська мова (1196 спільних слів), а потім італіська (1043), каталанська (1001), французька (909), рето-романська (874), окситанська (870), сардська (774), румунська (492).
  • іспанська мова: найближчою зо неї є португальська (1196 спільних слів), потім каталанська (1045), італійська (1015), французька (914), окситанська (867), ретороманська (836), сардська (750) та румунська (491).

Нижче подано класифікацію усіх романських мов та їхніх діалектів.

Італо-романська підгрупа Західноро-манська підгрупа Галло-іберійська підгрупа Окситано-романська підгрупа
визнається не всіма мовознавцями
Окситанська oc/oci (гасконський діалект gsc (вкл. аранську говірку); північні діалекти: лімузенський lms ▪ овернський auv ▪ віваро-альпійський; південні діалекти: ланґедокський lnc ▪ провансальський prv (вкл. говірку Ніцци) ▪ шуадит sdt) ▪ Каталанська ca/cat (східні діалекти: центральнокаталанський (вкл. субдіалекти: барселонськийшіпельятаррагонськийсалатпівнічний перехідний) ▪ північнокаталанський (русільйонський) (субдіалект: капсійський) ▪ балеарський (мальоркський)алґерський; західні діалекти: північно-західний (вкл. субдіалекти: рібагорськийпальяськийльєйдський) ▪ північноваленсійський (ебрський) (вкл. субдіалекти: валенсійський перехідний (каталанський туртозький)кастельйоський (власне північноваленсійський)) ▪ валенсійський (вкл. стандарт AVL не затвердж. ca-valencia/valапічатпівденноваленсійськийалаканськиймальоркський у муніципалітетах Тарбена та Ла-Валь-де-Ґалінера)
Галло-італійська підгрупа Ломбардські мови Західноломбардська lmo (діалекти: альпійський ломбардський ▪ західний ломбардський передальпійський ▪ західний нижньо-ломбардський ▪ міланський) ▪ Східноломбардська lmo (діалекти: район м. Барґамо ▪ район м. Брешія) ▪ Галло-сікулійські діалекти (Сицилія)
Лігурійська мова Лігурійська lij (діалекти: монегаський ▪ генуезький)
Інші галло-італійські мови П'ємонтська pms та юдео-п'ємонтська ▪ Еміліано-романьйольська eml (діалекти: еміліанський (вкл. говірку м. Болонья) ▪ романьйольський)
Венеційські мови Венеційська vec (діалекти: центральний ▪ східний або узбережний ▪ західний ▪ північно-центральний ▪ північний) ▪ Істро-венеційська
Іберо-романська підгрупа Західноібе-рійська підгрупа Галісійсь-ко-порту-гальські мови Португальська pt/por (діалекти Португалії: південні та центральні (вкл. Азорські о-ви ▪ діалект м. Лісабон) ▪ північні ▪ барранкеньйо; діалекти Бразилії: північні ▪ південні ▪ діалекти Уругваю; діалекти інших країн: Африка (країни ПАЛОР) ▪ Макао ▪ Східний Тимор) ▪ Галісійська (діалекти: східний ▪ центральний ▪ західний) ▪ Креольські на основі португальської: корлайська vkp ▪ малакканська (Індонезія) mcm
Іспанська мова Іспанська es/spa (вкл. стандартну або нейтральну іспанську; північні діалекти: арагонський ▪ кастильський; південні діалекти: ла-манчський ▪ естремадурський ▪ мурсійський ▪ андалузький ▪ діалект Канарських о-вів; латино-американські варіанти: карибський ▪ південно-американський тихоокеанський ▪ центральноамериканський ▪ аргентинсько-уругвайсько-парагвайський ▪ високогірний латино-американський (вкл. північноамериканський: Мексика ▪ США); варіанти мови на інших континентах: Марокко ▪ Екваторіальна Ґвінея ▪ Філіппіни) ▪ Ладіно
Леонсько-астур. підгрупа Астурійська ast (діалекти: західний ▪ центральний ▪ східний ▪ кантабрійський ▪ монтаньєзький) ▪ ЛеонськаМірандська mwlЕстремадурська ext
Східноіберійська підгрупа Каталанська ca/cat (східноіберійська підгрупа або окситано-романська підгрупа) ▪ Окситанська oc/oci (східноіберійська підгрупа або окситано-романська підгрупа)
Галло-романська підгрупа Мова ойл Французька fr/fre/fra (варіанти мови у Франції: стандартна європейська французька ▪ розмовна Півдня Франції ▪ розмовна Ельзасу ▪ розмовна Бретані ▪ розмовна Корсики ▪ розмовна Ліону та Ліоне ▪ розмовна Савойї ▪ розмовна Марселя; Бельгія (Валлонія та Брюссель); Швейцарія; Люксембург; Італія (Вале-д'Аоста); Канада та США: стандартна французька Квебеку ▪ жуаль ▪ Онтаріо ▪ Луїзіана (акадійська) frc; Гаїті; Африка та Близький Схід: Магриб ▪ Африка південніше Сахари ▪ Ліван ▪ Індокитай (В'єтнам ▪ Лаос ▪ Камбоджа) ▪ Французька Ґвіана ▪ Нова Каледонія) ▪ Креольські мови на основі французької (мова Гаїті ht/hat ▪ мова Сан-Мігелю scf ▪ мова Реюньйону rcf ▪ креольська мова Луїзіани lou ▪ каріпуна (Центральна Америка) kmv ▪ мова Гвіани gcr ▪ мова Гваделупи gcf ▪ сеселва (мова Сейшельських о-вів) crs ▪ мова Сент-Люсії acf) ▪ Мова ойл (бургундська ▪ говірка Франш-Конте ▪ лотарінгська ▪ шампанська ▪ говірка Бурбоне ▪ говірка Беррі ▪ говірка Пуату ▪ галло ▪ нормандська ▪ джерсійська говірка ▪ піккардська ▪ валлонська мова wa/wln)
Франко-провансальська мова Арпітанська (франко-провансальська) frp (діалекти: ліонський ▪ діалект Дофіне ▪ савойський ▪ діалект Франш-Конте ▪ діалект Во ▪ діалект Вальдотен ▪ фаетарський ▪ п'ємонтський)
Рето-романська підгрупа Ретороманська rm/roh (рейнські діалекти ▪ ладінські діалекти) ▪ Ладінська (Італія) lldФріульська fur (діалекти: центральний ▪ північний ▪ південно-східний ▪ західний)
Піреней-сько-мозараб-ська підгрупа Піренейська підгрупа Арагонська an/arg (діалекти: південний ▪ східний ▪ західний ▪ центральний)
†Мозарабська підгрупа Мозарабська mxi
Італо-далматинська підгрупа Італійська ita (діалекти: тосканський ▪ центральноіталійський) ▪ Неаполітанська / ннапулітано nap (діалекти: маркільяно мерідіонале ▪ молізано ▪ пулієзе ▪ кампано ▪ лукано) ▪ Сицилійська scnІстрійська ▪ Юдео-італійська ▪ †Далматинська dlm (діалекти: рагузький ▪ вельйотський) ▪ Корсиканська cos (італо-далматинська підгрупа або південнороманська підгрупа)
Східноро-манська підгрупа Румунська (дако-румунська) мова Румунська rum/ron (північні діалекти: банатський ▪ марамуреський ▪ молдавський скасов. mol ▪ трансильванський; південні діалекти: мунтенський ▪ олтенський)
Інші східнороманські мови Аромунська rup (діалекти: москопольський ▪ ґрамустянський ▪ фаршеротські ▪ бітольський ▪ струґський ▪ вардарський) ▪ Меглено-румунська ruqІстро-румунська ruo
Південно-романська підгрупа Сардська мова Сардська srd (діалекти: північний лоґудорезький src ▪ центральний нуорезький ▪ південний кампіданезький sro)
Інші південнороманські мови Сассарська sdc (або діалект корсиканської)Корсиканська cos (діалекти олтрамонтано: корсо-галурезький sdn та сартенський ▪ сассарський sdc або окрема мова; перехідний діалект (вкл. м. Аяччо); діалекти сісмонтано: північний ▪ діалект крайньої півночі ▪ капрайський)

Романські мови на мапі Європи[ред.ред. код]

BlankEurope.png

Романські мови на мапі Європи
Каталанська
Іспанська
Португальська
Гальєго
13
13 - Астурійсько-леонська
14
14 - Корсиканська
15
15 - Сассарська
16
16 - Істро-румунська
Арагонська
Окситанська
9
Французька
Валонська
Румунська
Аромунська
Ретороманська
1
2
4
3
5
6
7
8
1 - П'ємонтська
2 - Лігурійська
3 - Західно-ломбардська
4 - Східно-ломбардська
5 - Еміліано-романьйольська
6 - Венеційська
7 - Ладінська
8 - Фріульська
9 - Франко-провансальська
Італійська
10
10 - Неаполітанська
11
11 - Сицилійська
Сардська
12
12 - Істрійська

Внутрішні зміни[ред.ред. код]

Наддіалектного класифікації Окситано-романські згідно з P. Bec[12]
Наддіалектного класифікації Окситано-романські згідно з D. Sumien[13]

Навіть якщо більшість лінгвістів робити окремий каталонської і Окситанська, як Мови було б розглядати як один у роботах лінгвістів Окситанська намагатися класифікувати діалекти Окситанська в наддіалектного груп. Це стосується П'єра Бек або, зовсім недавно, в Домерг Sumien. Як вступити в Aquitano-Піренейський або Preiberian групи каталонська, гасконец і частина Languedocian, залишивши решту Окситанська в одному (Sumien: Arverno-середземноморського) або два (Бек: Arverno-Середземномор'я, Центральної Окситанська) груп.

Примітки[ред.ред. код]

  1. M. Milà i Fontanals, De los Trobadores en España, p. 487
  2. Про зв'язки окситанської та каталанської мов говорили мовознавці Жуан Фусте (кат. Joan Fuster), Бодо Мюллер (нім. Bodo Müller) та ін. — див. у «Валенсійська мова у окситано-романському мовному просторі: лексичні та фразеологічні паралелі», Жорді Кулуміна-і-Кастаньє
  3. У 1977 р. термін окситано-романський було використано окситанським та французьким лінгвістом Пейре Беком (окситан. Peire Bec), див. у «Валенсійська мова у окситано-романському мовному просторі: лексичні та фразеологічні паралелі», Жорді Кулуміна-і-Кастаньє
  4. «Валенсійська мова у окситано-романському мовному просторі: лексичні та фразеологічні паралелі», Жорді Кулуміна-і-Кастаньє
  5. Сайт «Міжнародного центру з дослідження та наукового документування Ок Валенсія»
  6. «Спільна орфографія для усієї мови ок», Мікеу Аудуйє. (каталансько-окситанське койне)
  7. Gordon, Raymond G., Jr. (ed.), 2005. Ethnologue: Languages of the World, Fifteenth edition. Dallas, Tex.: SIL International. Online version: www.ethnologue.com.
  8. R.A. Hall Jr., Introductory Linguistics. Вид. Chilton Books / Rand McNally & Co., он-лайн у «Encyclopædia Britannica»: класифікація романських мов у вигляді історичного дерева.
  9. Koryakov Y.B. Atlas of Romance languages. Moscow, 2001
  10. У книзі «Vers les sources des langues romanes», Eugeen Roegiest, стор. 126. (фр.)
  11. Nouvelle classification des langues romanes, par Witold Manczak, in Revue Romane, Bind 26, 1991 р., 1
  12. Pierre BEC (1973), Manuel pratique d’occitan moderne, coll. Connaissance des langues, Paris: Picard
  13. Domergue SUMIEN (2006), La standardisation pluricentrique de l'occitan: nouvel enjeu sociolinguistique, développement du lexique et de la morphologie, coll. Publications de l'Association Internationale d'Études Occitanes, Turnhout: Brepols

Посилання[ред.ред. код]


Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.