Олександрівка (Звенигородський район)
| Селище Олександрівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Черкаська область |
| Район | Звенигородський район |
| Рада | Мизинівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Населення | 43[1] |
| Поштовий індекс | 20224 |
| Телефонний код | +380 4740 |
| Географічні координати | 49°09′39″ пн. ш. 30°51′03″ сх. д. / 49.16083° пн. ш. 30.85083° сх. д.Координати: 49°09′39″ пн. ш. 30°51′03″ сх. д. / 49.16083° пн. ш. 30.85083° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 169 м[2]
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | — |
| Селищна влада | |
| Адреса | с. Мизинівка, |
| Карта | |
  Олександрівка | |
 Олександрівка | |
| |
Олекса́ндрівка — селище в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, підпорядковане Мизинівській сільській раді. Населення — 43 чоловіка.
Історія[ред. | ред. код]
За спогадами старожилів хутір Олександрівка утворений за часів гайдамаччини, близько 1768 року. Коли гайдамаки громили поляків у Лисянці, то поляки тікали в ліси й ховалися. Так, сім сімей утворили хутір. Він належав до Лисянки. Землі в поляків не було, їх називали однодверцями. Пан Олександр продав їм 110 десятин землі. Звідси й назва хутора, його називають ще Ляхівкою.
Поблизу хутора — ділянка лісу Губського, що називалася Свячене. Розповідають, що коли гайдамаки йшли бити поляків у Лисянку, то на цьому місці вони святили ножі, від цього й пішла назва «Свячене». Землю хуторяни купили в пана і підкорилися.
Жителі хутора під час громадянської війни боролися проти інтервентів[3].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Сайт Верховної Ради
- ↑ Погода в Україні
- ↑ who-is-who.com.ua. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.
| |||||||||||
.png){kind=small}