Олександрівка (Золочівська селищна громада)
| село Олександрівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Богодухівський район |
| Громада | Золочівська селищна громада |
| Облікова картка | Олександрівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1861 |
| Населення | 1671 |
| Площа | 1,37 км² |
| Густота населення | 1 219,7 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 62214 |
| Телефонний код | +380 5764 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°21′52″ пн. ш. 35°49′53″ сх. д. / 50.36444° пн. ш. 35.83139° сх. д.Координати: 50°21′52″ пн. ш. 35°49′53″ сх. д. / 50.36444° пн. ш. 35.83139° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
154 м |
| Відстань до обласного центру |
56,5 км |
| Відстань до районного центру |
16,2 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Олександрівка |
| Сільський голова | Пивовар Валентина Миколаївна |
| Карта | |
  Олександрівка | |
 Олександрівка | |
| Мапа | |
| |
Олекса́ндрівка — село в Золочівській громаді Богодухівського району Харківської області України. Населення становить 1671 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Село Олександрівка розташоване по обидва береги річки Грайворонка (стара назва Козача). Вище за течією до нього примикає село Широкий Яр (розташоване за 500 м від Олександрівки), нижче за течією примикає село Івашки (впритул примикає до Олександрівці), на правому березі розташовані села Завадське і Скорики.
Відстань до райцентру становить понад 16 км і проходить автошляхом Т 2103. У селі діє пункт контролю через державний кордон з Росією Олександрівка—Безіменне.
Село має дві осі: головна витягнута вздовж річки Грайворонка по її лівому березі від Лютівки до Івашки, перпендикулярна їй витягнута від річки Грайворонка по лівому березі довгого Цукрового ставка на Тимофіївському струмку до Тимофіївки.
По селу протікає кілька струмків з загатами. Всього великих ставків два: Цукровий (основний) на Тимофіївському струмку, на правому березі якого розташований Конгресівський цукровий комбінат, а на лівому — історична частина села. У ставку водяться короп звичайний, короп дзеркальний, плітка, карась. Інший ставок знаходиться за молочною фермою на дорозі до Росії, до якого від нього 4 км.
Історична частина села, обнесена на початку XX століття при будівництві цукрового заводу стіною з шлаку для запобігання доступу сторонніх, розташована на височині на лівому березі Грайворонки над Цукровим ставком. Там знаходяться будинок колишнього керуючого заводом (вул. Леніна, 1), водокачка, старий дореволюційний парк, а за ними — школа. На даний момент стара стіна навколо заводу збереглася, навколо селища збереглася частково.
Поруч із селом великі відстійники (для жому цукрового буряка), до них і до цукрозаводу проведено окрему залізничну гілку.
Назва[ред. | ред. код]
На початку село іменувалося «Кленове» тому, що в яру, де зараз ставок цукрозаводу і в Кочержиному яру росли кленові ліси. Потім село отримало назву «Клеопатрівка» на ім'я жорстокої поміщиці Клеопатри, але селяни її називали «лепатрой» і це слово дало привід називати село Лепатрівкою. Минуло багато років, але дотепер деякі старі люди не називають село Олександрівкою, а Кленовим або Лепатрівкою.
1 березня 1881 було організовано вбивство царя Олександра II. У таємний союз входив чоловік Клеопатри граф Володимир Клейміхель, який після вбивства царя втік з Петербурга в Лютівку, щоб не бути арештованим. Він хотів вбити свою дружину Клеопатру. Але в Лютівці йому сказали, що вона поїхала до свого маєтку, який знаходиться за Бєлгородом. Граф поїхав у вказане місце, але дружини не було там, а жителі повідомили, що жандарми шукають його, щоб заарештувати. Він сів на коня і поїхав з маєтку, а дорогий випив отруту і помер на коні. Причини замаху на вбивство дружини невідомі. На царський престол вступив Олександр ІІІ, село Липатрівка було перейменовано в Олександрівку. Ця назва збереглася й до цього часу. Після загибелі чоловіка Клеопатра залишилася з сином Миколою. Все подальше життя поміщиця присвятила синові.
Історія[ред. | ред. код]
Село утворилося у другій половині 18 століття. Населення займалося землеробством і кустарними ремеслами. За словами старожилів, першими поселенцями були кріпаки сіл Кондровки, Антонівки, Охтирки, Богодухова та інших. Поміщики міняли селян за собак і розміщували на своїх землях. Пізніше тут оселилися і солдати царської армії. Прізвища та імена перших жителів не відомі.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1799 осіб, з яких 829 чоловіків та 970 жінок[1].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1669 осіб[2].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 89,05 % |
| російська | 10,47 % |
| білоруська | 0,24 % |
| молдовська | 0,06 % |
| угорська | 0,06 % |
Відомі люди[ред. | ред. код]
У селі народився радянський письменник Автомонов Павло Федорович.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
