Олександрівськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександрівськ
Олександрівськ позначений цифрою 2
Олександрівськ позначений цифрою 2
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Луганська область
Район/міськрада Луганська міськрада, Артемівський район міста Луганськ
Рада Олександрівська міська рада
Код КОАТУУ 4410160300
Засноване 1772 як село Олександрівка
Статус міста з 1961 року
Населення 6 596 (01.01.2014)[1]
Площа 10,4 км²
Густота населення 634 осіб/км²
Поштові індекси 91489
Телефонний код +380-642
Координати 48°34′47″ пн. ш. 39°11′51″ сх. д. / 48.57972° пн. ш. 39.19750° сх. д. / 48.57972; 39.19750Координати: 48°34′47″ пн. ш. 39°11′51″ сх. д. / 48.57972° пн. ш. 39.19750° сх. д. / 48.57972; 39.19750
Водойма річка Лугань
Відстань
Найближча залізнична станція Луганськ
До станції 9 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 9 км
 - автошляхами 7 км
Міська влада
Адреса 91484, Луганська обл., Луганська міськрада, м. Олександрівськ, Красна Площа,16
Веб-сторінка http://aleksandrovsk.lg.ua
Міський голова Греков Микола Олександрович

Олекса́ндрівськ  — місто в Луганській області, у складі Артемівського району Луганська.

Історія[ред.ред. код]

Занедбаний панський маєток
Маєток зблизька

Існує думка, що витоки цього населеного пункту сягають с. Юзбашівка, яке було засноване 1754 р. капітаном Юзбашем (Юзбашею) Костянтином Миколайовичем — одним з ротних командирів кінного гусарського полку генерала-майора Шевича І. Г. Пізніше село перейменували на честь сина К. М. Юзбаша — Олександра, який дослужився до чина секунд-майора Бахмутського гусарського полку і вийшов у відставку 1775 р. З часом Олександрівка (Юзбашівка) була успадкована сином від батька[2].

Водночас є свідчення, що с. Олександрівку (Юзбашівку) було закладено капітаном Бахмутського (Волоського) гусарського полку Олександром Юзбашем, який з огляду на «тривожні обставини того часу і свою тривалу хворобу» не зміг надати належної відбудови своїй слободі, яка після його смерті перейшла у володіння відставного бригадира К. М. Юзбаша[3].

Обидві викладені позиції мають невідповідності. Перша з них — у необґрунтовано ранній даті (1754 р.), а друга — у персоналії та біографічних даних засновника (буцімто О. Юзбаш помер раніше за свого батька). Існуючі достеменні джерела й факти схиляють до висновку, що засновником с. Олександрівка був підполковник Бахмутського гусарського полку К. М. Юзбаш, що йому Азовська губернська канцелярія в середині 1770-х рр. виділила в якості рангової дачі 9600 десятин землі, на якій невдовзі й виникло згадане село. У всякому разі, за переписом Азовської губернії 1778 р. тепер вже полковнику Юзбашу належала слобода «на реке Лугане», в якій проживало 315 селян (179 — ч.с., 136 — ж.с.), тоді як секунд-майору Юзбашу належали слободи Уткіна і Гускіна[4]. За наступними переписами Катеринославського намісництва 1785 р., Изъяснением Донецького повіту 1789 р., Описом до атласу Катеринославського намісництва 1795 р. і атласу Новоросійської губернії 1799 р., с. Олександрівка зазначається як володіння бригадира К. М. Юзбаша, тоді як секунд-майору О. К. Юзбашу, за всіма названими документами, належала пустка Єлизаветівка (у 1795 р. це вже невеличке сільце)[5]. Лише після смерті кавалера і бригадира К. М. Юзбаша (за деякими даними у 1802 р.) с. Олександрівка разом з сс. Весела Гора і Раївка успадковуються його сином секунд-майором О. К. Юзбашем, доповнюючи його попередню власність, яку він зберігав до своєї смерті (близько 1828 р.).

У 1773 р. поміщик с. Олександрівка бригадир Юзбаш К. М. почав піклуватися щодо побудови в цьому селі церкви. 1785 р. було отримано дозвіл, Бахмутським протоієреєм Петром Расевським було освячене місце й закладено церкву. На початку 1790 р. спорудження дерев'яної церкви було завершено. 25 березня 1791 р. протоієрей П. Расевський освятив Свято-Вознесенську церкву с. Олександрівка й відкрив у ній богослужіння[6]. Ця дерев'яна церква проіснувала до 1840 р., коли замість неї було побудовано кам'яний храм, що зберігся до сьогодення[7].

За часів бригадира К. М. Юзбаша в Олександрівці також було збудовано дерев'яний панський будинок з фруктовим содом, два борошняні млини. В селі протягом року провадились три ярмарки: 1-й — на Стрітення Господнє, 2-й — на день Георгія Переможця, 3-й — на Зведення хреста Господня[8]. У XIX ст. замість дерев'яного було зведено двоповерховий кам'яний поміщицький маєток, що протягом часу неодноразово перебудовувався[9] і, очевидно, в результаті цього на його фасадному фронтоні з'явилася дата 1772 р., яку дехто з краєзнавців помилково вважає роком спорудження будинку та й заснування самого села. Щоправда, останнє припущення (час заснування) не варто виключати. Однак перипетії, що призвели до появи цієї ранньої дати на будинку, спорудженому щонайменше на півстоліття пізніше, поки що залишаються утаємниченими.

Після О. К. Юзбаша с. Олександрівка перейшло у володіння спадкоємниці княжни Марії Павлівни Шахматової[10] і належало їй щонайменше до початку 1860-х рр. Саме з дачі володіння поміщиці, тепер вже вдови гвардії штабс-капітана Марії Павлівни Сомової (урож. Шахматової) 17 липня 1862 р. було виділено ділянку землі у користування 228 ревізьких душ тимчасовозобов'язаних селян с. Олександрівки[11].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2014 року»,  — Київ, Державна служба статистики України, 2014
  2. Подов В. І. Донбасс. Век XVIII. — Луганск: Світлиця, 1998. — С. 55-56; Подов В. И. Славяносербия. — Луганск: Globus, 1998. — С. 58.
  3. Феодосій (Макарьевский). Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. — Катеринослав, 1880. — Вып. 2. — С. 107.
  4. Джерела до історії населених пунктів Донеччини XVI–XVIII ст. — Донецьк, 2009. — С. 22.
  5. Джерела до історії населених пунктів Донеччини XVI–XVIII ст. — С. 22, 26, 27, 37, 40, 112, 120; Подов В. И. Донбасс. Век XVIII. — С. 203, 205.
  6. Феодосій (Макарьевский). Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. — Катеринослав, 1880. — Вып. 2. — С. 107–109.
  7. http://serg-klymenko.narod.ru/Other_World/Ukraine.PivdenShid_8.htm
  8. Джерела до історії населених пунктів Донеччини XVI–XVIII ст. — С. 112.
  9. Подов В. И. Славяносербия. — Луганск: Globus, 1998. — С. 58.
  10. Державний архів Луганської області. — Ф. 106. — Спр. 51.
  11. Державний архів Луганської області. — Ф. 106. — Спр. 221.

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.