Олександрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Олександрія
Герб Олександрії Прапор Олександрії
Олександрія на карті України
Олександрія на карті України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Кіровоградська область
Район/міськрада Олександрійська міськрада
Рада Олександрійська міськрада
Код КОАТУУ 3510300000
Перша згадка 1754 або 1746
Статус міста з 1784 року
Поділ міста включає Звенигородську сільську раду, смт Димитрове, Пантаївка
Населення бл. 100 тис. чол. (2005)
Площа 55[1] км²
Густота населення 1684,330 осіб/км²
Поштові індекси 2800Х
Телефонний код +380-5235
Координати 48°30′ пн. ш.; 32°15′ сх. д.
Висота над рівнем моря 99[2] м
Водойма річка Інгулець
Міста-побратими Ярочин (Польща)
День міста Остання неділя травня
Відстань
Найближча залізнична станція Олександрія, Користівка
До обл./респ. центру
 - автошляхами 75 км
Міська влада
Адреса 28000 м.Олександрія, пр. Леніна, 59; rada@alexandria.kr.ua
Міський голова Скічко Олексій Омелянович
Цей термін має також інші значення. Див. Олександрія (значення).

Олександрія — місто обласного підпорядкування Кіровоградської області, центр Олександрійського району.

Зміст

[ред.] Географія

Положення Олександрії на карті області

[ред.] Географічне положення

Місто розташоване на 32°15' східної довготи, 48°30' північної широти, на сході області, на відстанні 75 км на північний схід від Кіровограда. Разом з підпорядкованими Олександрії селищами Димитрове, Пантаївка площа міста становить 6142 га.

По діаметру міста проходить автошлях " Кишинів — Луганськ ". Через Олександрію протікають дві найбільші річки : Інгулець та Березівка, Березівка впадає в Інгулець на території міста.

[ред.] Рельєф

Олександрійщина розташована на Придніпровській височині з загальним нахилом території з північного заходу на південний схід. Рельєф являє собою здебільшого плато, або підвищену хвилясту рівнину розчленовану густою мережею річкових долин і балок, а також ярів. В балках, що простягаються з заходу на схід, південні схили пологі, а північні крутіші, дуже вкриті ярами, в таких місцях відкриваються древні докембрійські породи.

Середня висота плато близько 200 м над рівнем моря. Проте спостерігається значна різниця абсолютних висот Оточують місто з трьох сторін висоти, які мають відмітки 136м — 142 м. Саме на них розташовані основні промислові зони міста.

[ред.] Клімат

Клімат помірно-континентальний. Літо тривале та спекотне, зима коротка, малосніжна. Опади за рік розподіляються нерівномірно, за літній період випадає кількість опадів 336 мм, за холодний — 177 мм.

Через Олександрію з південного заходу на північний схід проходить вісь висого атмосферного тиску що розділяє область на дві частини панування різних повітряних мас — північно-західну (лісостеп), вологі маси з Атлантики і північно-східну (степ), континентальні маси з Азії і зумовлює різноманітність фізико-географічних умов регіону.

У зимові місяці переважають північні та північно-східні вітри. Влітку господарюють вітри північні та північно-західні.

Циклони (середземноморські, атлантичні та ін.) і антициклони (сибірські, східні континентальні та ін.), часто призводять до різких похолоданнь влітку і відлиг взимку. Такі кліматичні умови зумовлюють дуже мінливу погоду, особливо зимою.

Середньорічна темпертура повітря в Олександрії +7.3 — +7.8 С0. Переважають вітри північні, північно-західні і північно-східні. Середньорічна швидкість вітру складає 3.9 м/с, вологість повітря 61 — 65 % (максимальна в грудні — 84 — 86 %, мінімальна в серпні — 43 — 48 %). Безморозний період триває 246 — 255 днів, а вегетаційний становить 207 — 215 днів.

Літній період — 114 — 130 днів. Температура самого теплого місяця (липня) становить +20,2 +21,2 С0, максимальна +39 С0.

Зима триває 110 — 119 днів. Середня температура самого холодного місяця (лютого) становить — 5,7 −6,1 С0, максимально низька — −35 С0.

[ред.] Гідрологія

Стік річок характеризується великою мінливістю в різні пори року через залежність від атмоссферних опадів. Велику роль відіграє снігове живлення, тому близько 70 % стоку припадає на березень — травень, через танення снігів і весняні зливи, на червень — серпень — 10 %, на осінній сезон близько 5 %, на зимовий період 15 %, велику роль відіграє також підземне живлення.

Олександрія знаходиться у зоні нестійкого зволоження. Середньорічна кількість опадів складає 510 — 530 мм. Нерівномірно опади розподіляються за порами року. Міннімум їх припадає на зимові місяці — 14 — 18 %, максимум на літо — 40 %. За теплий період року випадає 70 % атмосферних опадів, за холодний період — 30 %.

До поверхневих вод міста належать річки Інгулець, Бешка, Березівка, Войнівське водосховище на р. Інгулець, ставки, затоплені відпрацьовані кар'єри і буровугільні розрізи.

[ред.] Геологічна будова

В основі геологічної будови залягають докембрійські кристалічні породи, вік переважної більшості яких сягає за мільярд років. Ці кристалічні породи часто виходять на поверхню. На берегах річок, у межах нашого краю виявлені гнейси, граніти, кварцити, різноманітні піски, глини та суглинки; часто на глибині до 70 км залягають шари бурого вугілля, що сприяє розвитку гірничої справи.

[ред.] Природа

Природно-кліматичні умови Олександрійщини сприятливі для вирощування озимої пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, картоплі та інших культур, а також садівництва й овочівництва.

[ред.] Рослинність

Лісова рослинність міста — дуб, клен польовий, клен гостролистий, акація, тополя, ясен, калина, верба. На території міста знаходиться два лісових масиви: Звенигородський лісовий масив загальною площею 287 га і лісовий масив біля Будинку ветеранів загальною площею 83 га. Площа загальних насаджень становить 862,48 га.

[ред.] Тваринний світ

Тваринний світ лісів представлений досить великою кількістю видів: косулі, дикі кабани, зайці-русаки, лисиці, їжаки, кроти, миші лісові, кажани, багато птахів, а в водоймах риби — карасі, лящі, окуні тощо.

[ред.] Історія

[ред.] Виникнення

Перша згадка про козацький зимівник на території міста датується 1746 роком. З часу свого заснування Олександрія (попередні назви Усівка, Усиківка) була укріпленим пунктом, який стояв на шляху набігів татар та походів шляхти на землі Інгульця. За переписом 1752 р. в Усівці нараховувалось 109 дворів, у 1759 році збудована перша православна церка Святителя Миколая . Офіційно статус поселення під назвою Усівка було отримано в 1754 р., після будівництва на місці нинішнього Кіровограда фортеці; в Усівці розміщується військовий гарнізон. В цей час було створено Нову Сербію, російський уряд створює військові поселення. Новими поселенцями були преважно серби, румуни, хорвати, болгари. Замість Усиківки з'являється шанець Бечея або Беча, нова назва походить від назви річки в Сербії.

Історичним центром міста є місце біля впадіння річки Березівки в Інгулець, завдяки зручності оборони поселення, обмеженого з двох сторін річками. Зараз на цьому місці знаходиться міський парк імені Т. Г. Шевченка і міський стадіон «Ніка».

[ред.] Російська імперія

Олександрійське земство. Листівка початку ХХ століття
Карта Олександрії поч. ХХ ст.

З 1784 року Катеринославське намісництво було розділене на дві губернії: Новоросійську і Азовську, укріплення Бечея стало повітовим містом з назвою Олександрійськ. Пізніше назва міста змінилася на Олександрію. 14 березня 1806 було створено Олександійський повіт, що входив до складу Херсонської губернії. Повіт складався з п'яти волостей.

Основним заняттям олександрійців та мешканців навколишніх сіл у першій половині XIX століття. були землеробство, городництво та вирощування баштанних культур. Перші навчальні заклади в місті з'являються в 1816 році. Це були повітове та парафіяльне училища. 7 листопада 1847 року було затверджено перший герб міста. Звільнення від кріпацтва та ряд інших реформ стимулювали розвиток господарства. Збільшується кількість переробних підприємств, починається будівництво залізниць. У 1869 році вступає в дію залізнична колія Одеса—Харків, яка пройшла через приміську станцію Користівка, а в 1901 р залізниця пройшла через місто в напрямку ст. П'ятихатки. Раніше, у 1855 році через Олександрію пройшла телеграфна лінія, що зв'язала Одесу з Петербургом. Вигідне географічне розташування на перехресті шляхів, що вели до Чорного моря, в Крим позитивно впливало на розвиток в Олександрії торгової справи та кустарних виробництв. У 1905—06 рр. в місті діяло 12 винокурних заводів. На початку XX століття в Олександрії зароджується промислове виробництво: з'являються механічні майстерні, дрібні цехи лиття чавуну, ремонту реманенту. У цей же час була зроблена перша спроба промислової розробки місцевих родовищ бурого вугілля.

У 1866 р. все населення повіту і міста обслуговував один лікар з двома служителями. В той час працювала лише одна лікарня на кілька ліжок. 1901 року було збудовано приміщення для нової лікарні на 100 ліжок.

В кінці ХІХ ст. на початку ХХ ст. у місті активізується культурне життя. В 1873 році відкрилась жіноча гімназія, у 1904 р. — чоловіча гімназія, а в 1910 — учительська семінарія. У 80-х рр. ХІХ ст. в місті з'являється театр. Тут починав свою акторську кар'єру Гнат Юра. У першому десятилітті ХХ ст. почав діяти перший міський кінотеатр «Колізей». На початку минулого століття в місті діяло кілька друкарень. З 1909 року видавалась газета «Известия Александрийского уездного земства».

[ред.] Громадянська війна

У 1917—1920 р. р. Олександрія пережила соціальні потрясіння, неодноразову зміну влади, громадянську війну. В 1919 року була центром повстання шостої стрілецької дивізії під командуванням полковника Григор'єва. 23 травня 1919 року військами Червоної Армії повстання було ліквідовано.

[ред.] Радянський союз

За радянської влади до Великої Вітчизняної війни в Олександрії набуває розвитку промисловість — було збудовано механічний завод, буро-вугільні підприємства.

У місті також працювала значна кількість дрібних промислових підприємств, серед них десять теплових млинів і крупорушок, десять олійниць, дев'ять промислових артілей. Помітні зміни відбулися в культурному житті міста. Були відкриті: школа медичних сестер та педагогічна школа, культосвітній технікум, розпочав роботу Палац піонерів, був створений пересувний драматичний театр імені М. Л. Кропивницького.

6 серпня 1941 німецькі війська зайняли місто, встановився так званий «новий порядок». За час окупації нацистами було знищено майже всю єврейську громаду міста (більше 2,5 тисяч осіб), розстріляно 320 мирних жителів і більше 5,5 тис. військовополоненних. В місті діяло 5 підпільних груп. Олександрія була взята радянськими військами 6 грудня 1943 р. Наказом Верховного Головнокомандуючого 11 військовим частинам, що відзначилися при звільнені міста, було присвоєно найменування «Олександрійських».

У післявоєнні роки Олександрія стала містом шахтарів та машинобудівників. Протягом 1951—1971 років бло збудовано близько 20 промислових підприємств, 9 з них для видобутку і переробки бурого вугілля.

[ред.] Старі фотографії Олександрії. Кінець ХІХ ст. — початок ХХ ст.

Панорама міста

Міський краєвид

Вулиця Соборна, тепер проспект Леніна

Вулиця Поштова

Міське училище і гімназійна церква. Не збереглися

Будинок Пищевича

Жіноча гімназія

Казначейство. Нині приміщення «Промінвестбанку»

Готель «Бристоль». Не зберігся

Міський театр

Покровська церква. Не збереглася

Успенський собор. Не зберігся

[ред.] Населення

За переписом населення 2001 року[3] в місті проживало 104,5 тис. осіб, що становило 91 % від кількості населення 1989 року. За даними сайту Верховної Ради України[4] на території Олександрійської міської ради проживає 103 тисячі 856 осіб (кількість населення безпосередньо міста Олександрії становить 92,638 тисяч осіб). З них міське населення складає 101.400 тисяч (97.74 %), а сільське — 2.456 тисяч (2,36 %). Щільність населення складає 1684.330 осіб на км2.

Станом на 2005 рік населення міста зменшилось до 102,2 тисяч осіб. Населення працездатного віку становить 36,6 тисяч чоловік. Також у місті проживає 11,3 тис. школярів, 4,6 тис. студентів, 5,6 тис. дітей дошкільного віку, 30,1 тис. пенсіонерів. За офіційними даними зайняте населення міста працює у сфері промисловості (20,83 тис.), бюджетній сфері (9,34 тис.), торгівлі (1,15 тис.), на будівництві (3,09 тис.).

[ред.] Етнічний склад населення

Етнічний склад міста досить різноманітний:

При цьому у порівнянні з 1989 роком не зменшилась кількість лише вірмен і українців, а число росіян зменшилось за цей час майже удвоє.

[ред.] Релігія

[ред.] Конфесійний склад

В Олександрії зареєстровано 31 релігійна громада різних релігійних конфесій. Серед них 12 належать до православних: 7 українських православних церков Московського патріархату, 3 церкви Київського птріархату, 2 українські автокефальні церкви. В місті також діє 15 громад, що належать до різних протестантських сект, три громади етноконфесійного спрямування (лютеранська церква, Німецька євангкльсько-лютеранська церква, іудейська), а також громада прихильників РУН.

[ред.] Храми міста

Свято-Покровський собор освячений в 1996 р.

До революції 1917 року в місті діяло п'ять православних храмів: Свято-Успенський, Свято-Миколаївський, Свято-Покровський, церкви гімназії та кладовища. Найбільшою серед них була Свято-Покровська церква, що була освячена 29 жовтня 1896 року. Її було збудовано за чотири роки, на Провіантській площі міста (нині площа Кірова). Це була цегляна споруда на гранітному фундаменті, яка мала хресподібну форму з чотирма прибудовами й візантійським куполом; до неї була прибудована дзвіниця з високим шпилем, в яку вели масивні двері з заходу, південного-заходу, та південного-сходу. За радянської влади служби у всіх церквах було зупинено, а їхні будівлі знесені протягом 30-тих рр., вціліла лише гімназійна церка, в якій у період німецької окупації відновлювалась служба; її було знесено в 70-тих, під час будівництва нового адміністративного будинку.

В 1989 р. по вулиці Кременчуцькій почалося спорудження нового Свято-Покровського храму, 14 жовтня 1996 р. в ньому відбулась перша служба і йому було присвоєно статус собору. В 2004 році було завершено храм святих Федора і Анастасії біля головного міського кладовища, названий так на честь батьків колишнього олександрійця Юрія Кравченка.[5]

[ред.] Народне господарство

[ред.] Промисловість

В місті діють підприємства машинобудівної, хімічної, харчової, легкої промисловості, вона є центром Дніпровського буровугільного басейну. Основним виробничим потенціалом Олександрії сьогодні є промислові підприємства. Діє 18 підприємств облікового кола, де працює більше 10 тис. чол. Починаючи з 2000 р. ними випускається продукції в середньому за рік на суму близько 160 млн.грн. в порівняних цінах.

В Олександрії, яку називають містом вугільників, буровугільна промисловість вже більше як півстоліття займає домінуюче положення у структурі промислового виробництва. На підприємствах ДХК «Олександріявугілля» (12 структурних підрозділів та 6 дочірніх підприємств) працює більше 6 тис. чол. Зараз видобуток вугілля в середньому за рік складає 900 тис.тн і ведеться найбільш прогресивним і маловитратним відкритим способом — вугільними розрізами «Костянтинівський» та «Морозовський», які оснащені потужним гірничо-розкривним та добувним обладнанням: транспортно-відвальним мостом, роторним комплексом, багатоковшовими екскаваторами. Переробку вугілля здійснює брикетна фабрика «Димитрівська», де виготовляється буровугільних брикетів близько 130 тис. т за рік. На ТЕЦ-1-2 та на ТЕЦ-3 виробляється теплова та електрична енергія. В складі ТОВ «Енерговугілля» працює Олександрійський рудоремонтний завод, який оснащений унікальним металообробним обладнанням, гідравлічними пресами, ливарним виробництвом.

Серед відомих в Україні і за її межами машинобудівні підприємства — науково-виробниче об'єднання «Етал», фірма «Віра-Сервіс», завод «Автоштамп», ВК «Лідія»- продукція яких-електротехнічні апарати, підйомно-транспортне обладнання, сільськогосподарські машини, обладнання для харчової промисловості. Велике значення для економічного розвитку міста мають фабрика діаграмних паперів, швейна фабрика та інші. На території колишнього пивзаводу нині працює філія ЗАТ «Оболонь», а на території колишнього мясокомбінату — ТОВ «Олександрійська продовольча компанія».

[ред.] Транспорт і зв'язок

Місто знаходиться на перехресті важливих торгівельних шляхів, що проходять з Півночі на Південь і з Заходу на Схід. Через Олександрію проходять автомобільні магістралі Кишинів-Волгоград, Одеса-Бєлгород, Київ-Кривий Ріг-Сімферопіль. Також пролягають залізничні магістралі: Львів-Донецьк-Луганськ, Одеса-Кривий Ріг-Київ, Одеса-Ростов-на-Дону, Одеса-Харків-Вороніж, Дніпропетровськ-Гродно, Київ-Адлер, Київ-Баку та ін. Через залізничну станцію міста курсує 40 потягів далекого прямування та 6 — міжміського сполучення. З 1 серпня 2003 року відкрито рух на другій швидкісній залізничній лінії Київ-Дніпропетровськ, яка проходить через Олександрію, перед цим було збудовано нове приміщення залізничного вокзалу. Через автостанцію міста пролягає 115 автобусних рейсів міжміського та 49 приміського сполучення. Внутрішньоміські перевезення забезпечують 14 перевізників, які виконують рейси за 19 маршрутами і 40 графіками. В місті також діють 8 добровільних об'єднань таксомоторів.

Мережа «Укртелекому» Олександрії налічує близько 20 тисяч номерів. Ведеться модернізація мереж електрозв'язку з заміною АТС-2 на цифрову SI-2000.

[ред.] Освіта

[ред.] Заклади освіти

На 2004 рік в місті діяло:

В складі загальноосвітніх шкіл працюють заклади нового типу:

  • гімназія ім. Т. Г. Шевченка (колишня школа № 1);
  • колегіум (колишня школа № 20);
  • ліцей (колишня школа № 17);
  • ліцей інформаційних технологій (колишня школа № 11).

При педагогічному училищі також діє жіноча гімназія.

В місті є три музичні, дві художні школи і школа мистецтв при гімназії ім. Т. Г. Шевченка.

[ред.] Культура

До мережі закладів культури міста належать 13 бібліотек, що об'єднані в централізовану бібліотечну систему, 2 музеї, 5 клубних закладів. В Олександрії діють 3 музичні колективи: народний хор «Веселка», ансамбль танцю «Віночок».

[ред.] Заклади культури

Міський театр на початку ХХ ст.
Будівлі управи і першої бібліотеки. Листівка поч. ХХ ст
  • Краєзнавчий музей в музеї нараховується більше ніж 15 тисячь предметів основного фонду та 4 тисячі одиниць допоміжного фонду. Структура основного фонду складається з речових, образотворчих, декоративно-прикладних, письмових, нумізматичних, нагрудних знаків, археологічних, фото-фоно, природничих фондів. Наукова та збиральницька робота направлена на розробку основних тем : " Знамениті земляки ", " Державотворчий процес на Україні ", " Екологія рідного краю ".
  • Музей Миру єдиний в Україні і один з 15 музеїв такого напрямку на планеті. Профіль музею — історичний. В фондах музею Миру близько 8 тисяч експонатів. Бібліотека музею нараховує біля 2000 книг. У 1991 році Олександрійський Народний музей Миру був занесений до Каталогу Міжнародного Центру юнацького туризму (Лондон) як один з найбільш цікавих оглядових об'єктів Європи.
  • Централізована бібліотечна система Історія бібліотечної справи в місті розпочинає свій відлік з 1892 року — року відкриття в м. Олександрія Херсонської губернії публічної бібліотеки. Фонд ЦБС сьогодні складає : 431 тис. примірників книг, більше 130 назв періодичних видань.
  • Міський Палац культури займає будівлю колишнього міського театру.

[ред.] Охорона здоров'я

Мережа лікувально-профілактичних закладів міста Олександрії включає: центральну міську та селищну лікарні, чотири диспансери, станцію швидкої допомоги, санітарно-епідеміологічну станцію та вище медичне училище. Також в місті розташована Олександрійська районна лікарня. В установах охорони здоров'я працює 360 лікарів, серед них 28 мають вищу кваліфікаційну категорію, 98 — першу кваліфікаційну категорію. Всього налічується 1125 медичних працівників.

[ред.] Спорт

Головними центрами занять фізичною культурою і спортом у місті є плавальний басейн «Дельфін» та Палац спорту фірми ВАТ «Віра-Сервіс». В місті діють дві ДЮСШ (дитячі спортивні школи), одна з яких підпорядковується управлінню освіти, інша — ФСТ «Україна», та гуртки з різних видів спорту. Діє дитячо-юнацький футбольний клуб «Кристал». Є два стадіони: головний міський стадіон «Ніка» (5694 місць), і стадіон «Олімп». Також на території Олександрії біля мікрорайону Перемога знаходиться гоночна траса «Вербова Лоза» на якій проводяться міжнародні змагання авто- і мотогонщиків, а також гонки на виживання. З 1948 року в місті діє футбольний клуб, який зараз має назву ПФК «Олександрія». У 2001-03 рр. ПФК «Олександрія» виступала у Вищій лізі чемпіонату України з футболу, але 2003 року була дискваліфікована через фінанові складнощі. Зараз це команда Першої ліги.

[ред.] Видатні спортсмени з Олександрії

[ред.] Видатні і відомі особистості Олександрійщини

[ред.] Примітки

  1. ↑ Облікова картка
  2. ↑ Прогноз погоди в м. Олександрія
  3. ↑ Всеукраїнський перепис населення
  4. ↑ http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=20.10.2003&rf7571=17794
  5. ↑ Свято-Покровский собор Александрии. История и современность. Городской курьер № 34. 24. 08. 2006. (рос.)

[ред.] Джерела

[ред.] Література

  • Міщенко Г. П. Кіровоградська область. — К., 1961.
  • Кузик. Б. М., Білошапка. В. В. Кіровоградщина: Історія та сучасність центру України. 2 том. — Дніпропетровськ. Арт-Прес, 2005. ISBN 966—348-021-1
  • Белявін Ф., Помятунов О. Олександрія — місто гірників. — Олександрія.
  • Цапюк С. К., Петленко В. П. Олександрія вчора, сьогодні, завтра.- Олександрія., 2004.
  • Кохан А.І., Сурженко Л. І. Стара Олександрія в листівках і фотографіях. — Олександрія., 2006.

[ред.] Інтернет-ресурси

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:
п • о • р
Олександрія
Смт: Димитрове • Пантаївка
Села Звенигородської
сільської ради:		 Головківське • Звенигородка • Марто-Іванівка • Олександро-Степанівка
п • о • р
  Міста і смт Кіровоградської області
Міста: Бобринець · Гайворон · Долинська · Знам'янка · Кіровоград · Мала Виска · Новомиргород · Новоукраїнка · Олександрія · Помічна · Світловодськ · Ульяновка
Смт: Балахівка · Вільшанка · Власівка · Голованівськ · Димитрове · Добровеличківка · Єлизаветградка · Завалля · Знам'янка Друга · Капітанівка · Компаніївка · Лісове · Молодіжне · Нова Прага · Новгородка · Нове · Новоархангельськ · Олександрівка · Онуфріївка · Павлиш · Пантаївка · Петрове · Побузьке · Приютівка · Салькове · Смоліне · Устинівка
п • о • р
Кіровоградська область
Райони: Бобринецький • Вільшанський • Гайворонський • Голованівський • Добровеличківський • Долинський • Знам'янський • Кіровоградський • Компаніївський • Маловисківський • Новгородківський • Новоархангельський • Новомиргородський • Новоукраїнський • Олександрівський • Олександрійський • Онуфріївський • Петрівський • Світловодський • Ульяновський • Устинівський
Міста обласного значення: Знам'янка • Кіровоград • Олександрія • Світловодськ
п • о • р
50 найбільших міст України за населенням
   
Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D1%8F
Особисті інструменти