Кобелєв Олександр Васильович
| Олександр Васильович Кобелєв | |
|---|---|
 | |
| Народження | 15 (27) липня 1860 |
| Смерть | 30 вересня 1942 (82 роки) |
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник |
| Країна (підданство) |
 Російська імперія Російська республіка УНР Українська Держава УНР.svg){kind=small} Українська РСР.svg){kind=small} СРСР |
| Навчання | Петербурзьке будівельне училищеd |
| Діяльність | архітектор |
| Найважливіші споруди |
Будівля Національного банку України |
 Кобелєв Олександр Васильович у Вікісховищі | |
Олекса́ндр Васи́льович Ко́белєв (15 (27) липня 1860, Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія — 30 вересня 1942, Київ, Райхскомісаріат Україна) — київський архітектор, педагог, член Петербурзької спілки архітекторів[ru].
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Народився 15 [27] липня 1860 року в Царському Селі (тепер м. Пушкін, Санкт-Петербург, Росія) у родині дворянина, офіцера. Згідно з легендою, йому дали ім'я на честь Олександра ІІ, який був його хрещеним батьком. Первинну освіту здобув у 3-й військовій гімназії в Санкт-Петербурзі.
У 1887 році закінчив Петербурзький інститут цивільних інженерів, після чого був зарахований у Технічно-будівельний комітет, який направив його до Управління Південно-Західної Залізниці, що розташовувалося в Києві[1] (з 1896 року завідував архітектурним відділом технічного відділення шляхової служби).
У 1899 році за проектом Кобелєва посилено фундамент будинку Управління Південно-Західної залізниці.
Упродовж 1890-х років звів численні об'єкти Залізничної колонії, ряд споруд сільськогосподарської виставки 1897 року (не збереглися). У 1898 році виборов друге місце на закритому конкурсі проектів комплексу Політехнічного інституту (КПІ), а у 1900 році успішно замінив переможця конкурсу Ієроніма Кітнера у керуванні будівництвом цього важливого об'єкта.
Кобєлєв напрочуд вдало інтерпретував у своїх будівлях різноманітні історичні стилі. Зокрема, приміщення контори Державного банку (1902–1905) він проектував (у співавторстві з Олександром Вербицьким) у стилі італійського ренесансу; будівлю Дворянського та Селянського банків (1911) оздоблено у неоросійському стилі; споруди Вищих жіночих курсів та Київського відділення Російського технічного товариства (обидві 1914) — у стилі неокласицизму (у Технічному товаристві Кобєлєв очолював архітектурний відділ). У 1913–1915 роках Кобєлєв реконструював корпуси Комерційного інституту. Звів також кілька приватних прибуткових будинків, каплицю в Кирилівській лікарні (1902).
Також Олександр Кобєлєв був і визначним педагогом, автором численних наукових статей та доповідей. З 1899 року викладав у КПІ, де в 1912 році став професором. З 1901 року завідував школою десятників у будівній та шляховій справі, був її почесним опікуном. З 1912 року — декан інженерно-будівного відділення Київських політехнічних курсів.
Після революції, незважаючи на свій похилий вік, спроектував і збудував немало великих споруд, в основному у галузі промислової архітектури.
Помер 30 вересня 1942 року в Києві, похований на Лук'янівському кладовиші (ділянка № 21, ряд 11, місце 8). На могилі до 10 вересня 2002 року була табличка на огорожі. Коштом Головного управління архітектури встановлено пам'ятник у вигляді прямокутної стели, на якій вигравійовано портрет архітектора і хрест.
Пам'ять[ред. | ред. код]
Іменем Олександра Кобелєва названа одна з вулиць Києва (місцевість Солом'янка, Залізнична колонія).
Споруди Кобелєва[ред. | ред. код]
- Будівля Національного банку України
- Будівля Київського політехнічного інституту
- Керував будівництвом Міського театру за проектом Віктора Шретера (1897–1901)
Інші роботи в Києві[ред. | ред. код]
- Будівля притулку на Залізничній колонії, вул. 6-та та 7-ма Лінії, нині вулиця Архітектора Кобелєва № 1/5 (1899–1900)
- Хіміко-технічна лабораторія на Залізничній колонії, вул. 6-та та 7-ма Лінії, нині вулиця Архітектора Кобелєва № 3/8 (1899–1901)
- Селянський поземельний та Дворянський земельний банки[2], вул. Володимирська, № 10 (1910–1911)
- Комерційний інститут на розі Бібіковського бульвару і вул. Нестерівської. Тепер – центральний корпус НПУ імені Драгоманова (1906–1915, співавтор Всеволод Обремський)[3][4]
- Шоста чоловіча гімназія на вул. Великій Дорогожицькій / пізніше Мельникова № 81-а (1912–1913, співавтор П. Жуков);
- Вищі жіночі курси в Києві на Мало-Володимирській вулиці № 55-а (1914);
- Київське відділення Російського Технічного товариства на Мало-Володимирській вулиці № 55-б (1911–1914), яке разом з попередньою спорудою завдяки ідентичним формам в дусі ампіру створювали ансамбль[5]
- Київська казенна палата на Львівській пл. № 14 (1913–1914, будував В. Безсмертний);
- Вальцьовий млин у садибі І. Бліндера на вул. Нижній Вал № 19-21 (1900);
- Гімназія О. Плетньової на розі вулиць Різницької № 2 і Московської № 34 (1903), знесений 2008 року.
- Прибутковий будинок Г. де-Метца на вул. Мало-Володимирській № 44 (1911–1912).
-
НБУ -
КПІ -
Шоста чоловіча гімназія -
Вищі жіночі курси -
Київське відділення Російського технічного товариства
Роботи в Україні та за її межами[ред. | ред. код]
- Збудував залізничний вокзал у Козятині (1888–1890, проект В. Куликовського);
- Комплекс з житлових будинків, споруди для електричних машин, паровозного депо, школи, водогінна вежа та інші споруди у Козятині (1888–1889),
- Розширення залізничного вокзалу в Козятині,
- Залізничний вокзал у Сарнах (1897),
- Залізничний вокзал у Бендерах (1899),
- Розширення залізничного вокзалу у Попелюхах,
- Залізнична лікарня у Жмеринці,
- Залізнична лікарня у Києві (1891)
- В Одесі спорудив приймальний покой на станції Одеса-товарна, паровозозбиральню, механічну пральню,
- У Вінниці — елеватор на станції,
- На станції Роздільна I — однокласну школу,
- На станції Граєво — перевантажну контору для імпортних товарів при митниці
- Залізничний вокзал у Коростені (1905),
- Російський земельний банк в Полтаві (1906–1909, співавтор С. Носов),
- Дворянсько-селянський банк, в Полтаві (1911),
- Реконструкція електростанції у Вінниці (1930–1932).
-
Вокзал ст. Козятин -
Вокзал ст. Козятин -
Водогінна вежа в Козятині -
Електростанція у Вінниці
Твори[ред. | ред. код]
- Общая гражданская архитектура. — К. : Изд. Я. Апте, 1907. (рос. дореф.)
- Зерноподъемникї в г. Виннице // Зодчий. — 1891. — С. 56–57. (рос. дореф.)
- Станція Казатинъ Юго-Западной железной дороги // Зодчий. — 1892. — С. 48–49. (рос. дореф.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Г. В. Барановский. Юбилейный сборник сведений о деятельности бывших воспитанников Института гражданских инженеров (Строительного училища) 1842-1892. (Вып. 1). — СПб.: Типо-литогр. К. Л. Пентковского, 1893
- ↑ Михайло Кальницький, Володимир Ясієвич. Селянський поземельний та Дворянський земельний банки [Архівовано 2 Січня 2022 у Wayback Machine.]
- ↑ Мараєв, Владлен. Київський комерційний інститут: як українські жінки 100 років тому боролися за рівноправ'я. Depo.ua. Процитовано 12 лютого 2024.
- ↑ Матяш, Ірина (2022). Місця пам'яті української дипломатії : енциклопедичний довідник / упоряд. та заг. ред. Ірини Матяш. Київ : Горобець, 2022. 672 с. С.40 (PDF). Доктор історичних наук Павло Гай-Нижник. Особистий сайт. Процитовано 12 лютого 2024 року.
- ↑ Сергій Білокінь, Лариса Гаврилюк, Михайло Кальницький, Лариса Федорова, Володимир Хромченков. Будинок 1911-1914 рр. Київського відділення Російського технічного товариства де містилися навчальні заклади, інститути Академії наук УРСР [Архівовано 2 Січня 2022 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Лазанська Т. І. Кобелєв Олександр Васильович [Архівовано 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 370. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Тимофієнко В. І., Ковалинський В. В. Кобелєв Олександр Васильович [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Жадько В. О. Український некрополь. — К., 2005. — С. 197.
- Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю. Біографічний довідник. — Київ : «З-Медіа», 2008. — С. 104. — ISBN 966-96254-2-4.
- Київ. Історична енциклопедія. З найдавніших часів до 1917 року
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 300.
- [[https://web.archive.org/web/20070927023154/http://snor.ru/?an=pers_333 Архівовано 27 Вересня 2007 у Wayback Machine.] Довідник Наукових Товариств Росії]] (рос.)
- Кобелєв Олександр Васильович // Веб-енциклопедія Києва.
- Володимир Тимофієнко. Зодчі України [Архівовано 5 Грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Кобелєв Олександр Васильович // Архітектурна Вінниця: час, простір, особистості / Подільські джерела : альманах — Вінниця : ПП «ПРАДА АРТ», 2012. — С. 120.
