Насонов Олександр Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олександр Насонов
Олександр Насонов
Олександр Насонов
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Юрійович
Насонов
Народження 28 квітня 1992(1992-04-28) (31 рік)
  Київ, Україна
Зріст 183 см
Вага 73 кг
Громадянство  Україна
Позиція Захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна ЛНЗ
Номер 23
Юнацькі клуби
2005—2006
2006—2007
2007
2008—2009
Україна «Динамо»
Україна «Відрадний»
Україна РВУФК
Україна «Дніпро»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2009—2012 Україна «Дніпро» Д 0 (0)
2012   Україна «Волинь» 6 (0)
2012—2013 Україна «Волинь» 19 (0)
2013—2015 Україна «Металург» Д 36 (0)
2015 Україна «Волинь» 10 (0)
2016 Білорусь «Граніт» 2 (0)
2016—2018 Україна «Маріуполь» 43 (0)
2018 Україна «Арсенал» К 9 (0)
2019 Україна «Львів» 14 (0)
2021—2022 Україна ЛНЗ 30 (3)
2022 Узбекистан «Пахтакор» 10 (0)}
2022— Україна ЛНЗ 5 (0)
Національна збірна
Роки Клуб І (г)
2009—2010 Україна Україна U-18 14 (1)
2010—2011 Україна Україна U-19 5 (0)
2012 Україна Україна (U-20) 5 (0)
2012—2014 Україна Україна (U-21) 26 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 10 червня 2023.

Олекса́ндр Ю́рійович Насо́нов (28 квітня 1992, Київ, Україна) — український футболіст, захисник футбольного клубу ЛНЗ . Колишній гравець молодіжної збірної.

Біографія[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Вихованець київського «Динамо», за команди якого виступав на юнацькому рівні.

2008 року потрапив до академії дніпропетровського «Дніпра», з якою незабаром і підписав свій перший професійний контракт. У складі «дніпрян» протягом трьох з половиною сезонів виступав виключно у молодіжній першості, провівши там 80 матчів, в яких забив 3 голи, проте в основному складі команди так і не дебютував.

В лютому 2012 року на правах піврічної оренди разом з одноклубниками Антоном Кравченком та Денисом Шеліховим перейшов в луцьку «Волинь»[1]. Після завершення оренди лучани повністю викупили трансфер гравця.

В липні 2013 року Насонов став вільним агентом. Його звільнили від контрактних зобов'язань перед луцькою командою згідно з постановою, яку винесла Палата з вирішення суперечок ФФУ. Причиною стала заборгованість зарплати гравця за останні півроку, а саме — 135 тисяч доларів[2].

Вже через кілька днів футболіст підписав контракт з донецьким «Металургом», де провів два сезони і навіть дебютував у єврокубках в матчі Ліги Європи проти албанського «Кукесі» (1:0). Проте влітку 2015 року команда знялася зі змагань і Олександр повернувся до «Волині»[3], яку покинув 1 березня 2016 року[4].

Наприкінці березня 2016 року став гравцем білоруського клубу «Граніт»[5]. У червні того ж року залишив команду[6], після чого перейшов до складу маріупольського «Іллічівця»[7].

Збірна[ред. | ред. код]

З 2009 по 2011 рік виступав за юнацькі збірні України.

В 2012 році був викликаний для гри в українській молодіжній збірній, тренером Павлом Яковенком на Кубку Співдружності[8], на якому зіграв у двох матчах, ставши разом зі збірною бронзовим призером турніру. Роком пізніше знову у складі «молодіжки» відправився на цей турнір, але цього разу зіграв у п'яти матчах, допомігши збірній стати фіналістом змагань.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. UA-Футбол. «Волинь» орендувала трьох гравців «Дніпра». Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 14 вересня 2013.
  2. Насонов стал свободным агентом — UA-Футбол [Архівовано 19 вересня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. «Волынь»: Кравченко и Насонов вошли в заявку [Архівовано 23 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Насонов попрощался с «Волынью» [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Насонов і Юсов продовжать кар'єру в Білорусі. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 24 березня 2016.
  6. Насонов залишив «Граніт». Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 19 червня 2016.
  7. «Іллічівець» підписав Насонова та продовжив угоди зі ще трьома гравцями. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 25 червня 2016.
  8. «Молодёжка» готовится к Кубку Содружества (Russian) . ua-football.com. 28 лютого 2012. Архів оригіналу за 26 вересня 2012. Процитовано 25 травня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]