Олександр II (російський імператор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр II Миколайович
Александр Николаевич Романов
Олександр II Миколайович
Прапор
12-й імператор всеросійський
18 лютого (2 березня) 1855 — 1 (13) березня 1881
 
Народження: 17 (29) квітня 1818(1818-04-29)
Смерть: 1 (13) березня 1881(1881-03-13) (62 роки)
Батько: Микола I
 
Автограф: Автограф

Олександр ІІ (*17 (29) квітня 1818(18180429) — †1 (13) березня 1881) — російський імператор з 1855 до 1881 року. Старший син Миколи І. За скасування кріпосного права отримав у російській історіографії епітет Визволитель.

Здійснив ряд реформ: армійську, земську, судову, у 1861 скасував кріпосне право, за що одержав ім'я «Визволитель». З 1863 року перейшов до реакційної внутрішньої політики, на його життя неодноразово відбувалися замахи, і в 1881 він був убитий терористичною групою народовольців, нігілістами.

Поразка Російської імперії у Кримській війні 1853–1856, криза економічного розвитку країни, національно-визвольний рух поневолених народів, примусили Олександра ІІ провести ряд реформ: відміна кріпосного права 1861, земельна, судова, міська та ін. У зовнішній політиці Олександр ІІ дотримувався німецької орієнтації, особливу увагу приділяв т. зв. східному питанню. В 1877–1878 прагнучи зміцнити позиції Російської імперії на Балканах, вів війну з Туреччиною. За Олександра ІІ до Росії було приєднано Північний Кавказ, завойовано значну частину Середньої Азії. В 1863–1864 жорстоко придушив національно-визвольне повстання у Польщі. Щодо України проводив агресивну шовіністичну політику (див. Валуєвський указ 1863, Емський акт 1876). Вбитий 1.3.1881 у Петербурзі народовольцем І. Гриневицьким.

У листопаді 1866 року підписав указ про ліквідацію військово-кріпосницького режиму на Іжевському заводі. 1837 року мандрував по країні, в тому числі по Уралу та Сибіру. 17 травня цесаревич прибув до В'ятської губернії. Головною фігурою з кола супроводжувачів був В. О. Жуковський. 20 травня кортеж прибув до Глазова, звідти по маршруту Балезіно — Чутир — Якшур-Бодья. 22 травня він прибув на Іжевський завод, побував у майстернях, оглянув приклади стрілецької зброї, шпиталь, Арсенал. На пам'ять отримав виготовлену спеціально піраміду з бронзи та бархату із золотими галунами. Того ж дня прибув до Воткінська, де прийняв участь у ковці якоря, який пізніше був встановлений біля греблі заводу. 23 травня виїхав до Пермської губернії.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Удмуртская республика: Энциклопедия / Гл. ред. В. В. Туганаев. — Ижевск: Удмуртия, 2000. — 800 с. — 20000 экз. — ISBN 5-7659-0732-6
  • Тарасов Н. О Высочайшем путешествии Государя императора//Русская старина. 1872. № 3
  • Столетие Вятской губернии. Т.1. Вятка, 1880
  • Воткинск: Летопись событий и фактов. Устинов, 1985