Олександр I (російський імператор)

Олександр І
Імператор всеросійський
1801 — 1825
Попередник:	Павло I
Спадкоємець:	Микола I
Народження:	12(23).12.1777
Смерть:	19.11.(1.12).1825 Таганрог
Династія:	Гольштейн-Готторп-Романовська
Батько:	Павло I
Автограф:
Олександр І у Вікісховищі

Олекса́ндр І Па́влович (12(23) грудня 1777, Санкт-Петербург — 19 листопада (1 грудня) 1825, Таганрог) — Російський імператор з 1801. Старший син імператора Павла I та Марії Федорівни.

В останні роки життя нерідко говорив про намір зректися престолу і «віддалитися від світу», що після його несподіваної смерті від черевного тифу в Таганрозі породило легенду про «старця Федора Кузьмича». Згідно з цією легендою, у Таганрозі помер і був потім похований не Олександр, а його двійник, у той час як цар ще довго жив старцем-відлюдником в Сибіру і помер в Томську в 1864 році.

Діяльність

Займав престол після вбивства свого батька Павла І в результаті палацового перевороту. В перші роки правління, побоюючись революційних виступів і частково під впливом своїх радників, серед яких були і українці (Віктор Кочубей, Михайло Сперанський, Василь Каразин), провів ряд ліберальних реформ (указ 1803 про вільних хліборобів, указ про дозвіл купцям, міщанам і державним селянам купувати незаселені землі, відкриття Харківського і Петербурзького університетів).

Зовнішня політика

В зовнішній політиці лавірував між Англією і Францією, програв Наполеону під Аустерліцем у 1805, уклав Тільзитський мир у 1807. У 1805-07 брав участь у 3-й і 4-й коаліціях проти наполеонівської Франції, зазнав поразки в битві під Аустерліцем (1805) і Фрідландом (1807). В роки його правління російський народ переміг у Вітчизняній війні 1812 року. У 1813-14 Олександр І був учасником закордонних походів російської армії, одним з керівників Віденського конгресу 1814-15 і організаторів Священного союзу 1815. Олександр І вів успішні війни з Туреччиною (1806-12), Швецією (1808-09). У роки правління Олександра І до складу Російської імперії увійшли Грузія (1801), Фінляндія (1809), Бессарабія (1812), Азербайджан (1813), колишнє герцогство Варшавське (1815). Уряд Олександра І проводив імперську політику щодо неросійських народів. Для зміцнення колоніальної адміністрації в Україні скасував виборність судових і адміністративних посад, посилив русифікацію шкільництва, придушував українську культуру.

19 квітня 1819 року іменним наказом імператора Олександра І був створений Азійський департамент — один із трьох департаментів міністерства закордонних справ Російської Імперії, який займався справами східних держав, а також Туречини і Греції.

Помер імператор у Таганрозі.

Про нього

Властитель слабый и лукавый,
Плешивый щеголь, враг труда,
Нечаянно пригретый славой,
Над нами царствовал тогда.

(Пушкін, 10 глава поеми «Євгеній Онєгін»)

Література

• Шильдер Н.К. Император Александр Первый, его жизнь и царствование. Т. 1 - 4. 1897 - 1905. (Шильдер Н.К. [1])