Олесько

смт Олесько
Герб Олеська
Країна	Україна
Область/АРК	Львівська область
Район/міськрада	Буський район
Рада	Олеська селищна рада
Код КОАТУУ:	4620655600
Офіційний сайт:	—
Основні дані
Засноване	1 січня 1366 (офіційно)
Перша згадка	1327
Статус	із 1940 року
Площа	1,99 км²
Населення	1510 (01.01.2011)
Густота	758,8 осіб/км²
Поштовий індекс	80533
Телефонний код	+380 3264
Географічні координати	049.963 0024.89449°57′47″ пн. ш. 24°53′38″ сх. д.49.963056° пн. ш. 24.893889° сх. д. 49.963056, 24.893889
Водойма	р.Ліберка, Покрова
Відстань
Найближча залізнична станція:	Ожидів-Олесько
До станції:	6 км
До райцентру:
- автошляхами:	23 км
До обл. центру:
- залізницею:	67 км
- автошляхами:	75 км
Селищна влада
Адреса	80533, Львівська обл., Буський р-н, смт.Олесько, вул. Замкова, 1
Голова селищної ради	Триндюк Анатолій Павлович
Карта
Олесько
Олесько

Олéсько (Olesko) - селище міського типу в Буському районі Львівської області, розташоване за 23 км від районного центру. Повз селище йде автострада Київ - Львів.

Історія

В історичній літературі Олесько згадується у 1327 як вже оборонний центр з замком. Але перші поселення, які відносяться до висоцької та черняховської культур, датуються ІІ-Ітис. до н.е. Високий пагорб серед болот, можливо в 13 столітті був форпостом давнього Пліснеска. Історія міста безпосередньо пов'язана з історією його замку.

Олесько розташоване на давньому рубежі між Галичиною та Волинню. Таке розташування ще в князівські часи визначило подальшу долю цього давньоукраїнського містечка. В боротьбі між іноземними загарбниками - Литвою, Польщею та Угорщиною - за вигідний розподіл української спадщини, Олеський замок мав стратегічне значення як ключ до Волині чи Галичини і саме тут розмежовувалась експансія цих найближчих сусідів.

За «Історією міст і сіл УРСР» Олесько, розташоване в той час на межі Волинської та Львівської земель, переходить у другій половині 14 століття з рук в руки. У 1366 році місто потрапило у володіння Олександра Коріатовича, залежного від Польської корони. У 1370-1377 роках уже під владою литовського князя Любарта і приєднане до Волині. У 1377 році знову угорський та польський король Людовик приєднав Олесько до своїх володінь, але вже у 1382 р. воно знову опинилося під владою Любарта.

Конкретну і першу достовірну згадку про замок Олесько зустрічаємо під 1390 році (булла папи Боніфація IX, який дарував замок в Олеську і Тустані Галицькому католицькому єпископові). Далі не маємо ніякої згадки цю визначну історико-архітектурну пам'ятку аж до 1431 р., коли Олесько стало опорним пунктом боротьби возз'єднання з Волинню. У листі великого магістра хрестоносців з липня 1431 року король Ягайло повідомляє про повстання Свидригайла, "який допомогою своїх прихильників і наших повстанців зайняв замок у Збаражі, Крем'янці та Олеську".

У 1441 році король Владислав Варненьчик віддав "замок Олеський з містом та цілою округою" Янові з Сієни за заслуги в обороні руських земель перед татарами. Після його смерті замок і місто одержав син Петро, після нього дістали у спадщині по половині його дві дочки, а за їхніми чоловіками замок перейшов до родин Каменецьких і Гербуртів. До Олеська належала тоді ціла округа — аж до границь з Волинню.

У 1546 році проведено межу між Великим князівством Литовським і Польською короною. З цього документа довідуємося, що до "пана замку Олеського» належали цілий сьогоднішній Бродівський район, частина Лопатинщини, Олесько і села до Ожидова включно.

У 1605 р. замок з містом і частиною сіл перейшов до рук руського(тобто українського) магната Івана Даниловича. У І629 р. в Олеському замку народився майбутній король Польщі Ян III Собеський. Є дані про те, що у Даниловича в Олеську перебував батько Богдана Хмельницького - Михайло.

В середині XVII ст., тобто під час визвольної війни, замок був частково зруйнований і лише в 1680 роках його відбудовано, а після придбання Собеськими перетворено на королівську резиденцію. У 1725 р. один із синів короля Яна ||| Собеського Костянтин — продав Олесько Жевуським.

В 1707-1712 роках в Олеському замку перебувають російські війська. Петро|(Росія )і Польща з королем Августом Міцним в ті часи були союзниками у війні проти шведів.

З 1716 році замком володіє син короля – Якуб. В 1719 році він продає його Станіславу Жевуському. А вже його син, волинський воєвода Северин Жевуський перетворює замок на розкішну резиденцію. Северин Жевуський закладає також в Олеську монастир капуцинів. Після смерті Северина Живуського, володарем Олесько стає його брат Северин, який в 1755 році більшість родинних цінностей перевозить до замку в Підгірцях. Короткий час в 1785-1788 роках монастир капуцинів використовувався австрійським урядом, як військовий госпіталь.

З 1780-х рр. відомий найдавніший герб містечка: щит чотиридільний, у першій червоній частині - срібний лілієподібний хрест, у четвертій червоній частині - срібна фортечна вежа, у другій і третій срібних частинах - по вісім чорних гарматних ядер. У такому вигляді герб Олеська було подано у 1786 році до цісарського затвердження.

В 1796 році Олесько купують магнати Зелінські, а трохи згодом – Латинські. Починається, якась «чорна смуга» для замку. 1806 рік - пожежа, 1836 рік – знов пожежа, 1838 рік – землетрус. Стіни замку луснули, а ліве крило геть відвалилося. Був пошкоджений і монастир. Хоча поруч в селах, переказували люди, навіть шибки в хатах та церквах залишились неушкодженими. До руйнування замку прикладають руки й самі власники. Випадково, в одній з кімнат замку, був знайдений клад. Замок ледь не розібрали по камінчику, сподіваючись знайти неймовірні скарби.

В 1882 році, коли замок викупив уряд Австро-Угорщини, це була вже суцільна руїна.

У 20-х рр. XVIII ст. в Олеську діяла українська парафіяльна школа. У 1772 р. Галичина переходить під владу Австрії, хоча піднесенню економічного рівня містечка це не сприяло. У 90-х рр. XIX ст. дещо пожвавлюється економічне життя містечка. Ще у 1882 р. засновано тут кредитний банк. В замку розмістилася школа. 1898 р. в Олеську організовано перше у Східній Галичині товариство "Сільський господар", яке сприяло поширенню землеробської культури.

Дуже потерпіло містечко у Першу світову війну. З 1919 р. Олесько під Польщею. Через Олесько прокотились хвилі Першої світової війни, війна радянсько-польська 1920 року.

Польська влада все ж таки реставрувала замок й до 1939 року він використовувався під сільськогосподарську жіночу школу. А в 1939 році в замку утримувались польські військовополонені.

Вересень 1939 р. приніс московських большевиків, яких 1 липня 1941 р. замінили німецькі окупанти. Німці вивезли більшість чоловічого населення на роботу до Німеччини. Під час Другої світової війни на території замку були влаштовані військові склади, а на території монастиря капуцинів – концтабір та гетто. У липні 1944 в Олеську та поблизу проходили великі бої між червоною армією та німецькими військами, включно українською дивізією "Галичина". Бої носять назву - "Бродівський котел".

Після війни на території монастиря були склади, якісь майстерні, сільськогосподарське училище. Лише з кінця ХХ століття ці споруди передали під фонди місцевого музею. Намагаються облагородити старий парк. Замок, по війні, також не збирались відновлювати в, до того ж в 1951 після удару блискавки пожежа зробила з замку майже суцільну руїну.

Залізничний перегін Ожидів-Олесько це місце катастрофи потягу з рідким фосфором 16 липня 2007 року.

Монастир капуцинів

Бароковий монастир капуцінів в Олеську посідає особливе місце серед католицьких монастирів в Україні.Забудову монастиря доручили архітектору Мартину Добравському. Прийшли нові часи й принесли нові смаки. Навіть ченчі волали краси помешкань та середовища.

Суворий фасад костелу під трикутним фронтоном нагадує, що це не палац, а таки монастир. Тому й небагаті оздоби фасаду, пласкі пілястри та ніші, прості й аскетичні. Лише великий розмір робить костел головною спорудою забудови. За вівтарем -капітул - місце спілкування ченців. З півдня до костелу прилягає чотирикутний корпус келій з внутрішнім двором .

Майже триметрова стіна охоплює двір перед костелом. Стримане бароко тут забуло про стриманість і прикрасило двір п'ятьма капличками , статуями святих та садом бароко . Тут були партери з лікарськими рослинами , два барокових басейни з водою, городина та фруктовий садочок. Рослини вистрігали фігурно, що нагадувало замкові парки десь у Чехії або Австрії .

Монастир закрили,а ченців розігнали. Врятував монастир Б.Г.Возницький, що розмістив у спустошеному монастирі капуцинів фонди Львівської галереї мистецтв . Реставрують і рідкісний на теренах Украіни сад бароко .

Джерела

• "Олесский замок",составитель Е.А.Рипко,Львов,"Каменяр",1981.

Посилання

• Облікова картка
• Фотографії Олеська на b17
• Історія міст і сіл УРСР