Оле Ремер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оле Крістенсен Ремер
Ole Rømer.jpg
Оле Крістенсен Ремер
Народився 25 вересня 1644(1644-09-25)
Орхус
Помер 19 вересня 1710(1710-09-19) (65 років)
Копенгаген
Національність данець
Відомий завдяки: швидкість світла

О́ле Крі́стенсен Ре́мер (дан. Ole Christensen Rømer; 25 вересня 1644, Орхус — †19 вересня 1710, Копенгаґен) — данський астроном, який перший виміряв швидкість світла (1676).

Біографія[ред.ред. код]

Ремер народився 1644 року в родині купця. Закінчив Копенгагенський університет. Учень фізика Расмуса Бартоліна, в копенгагенському університеті під його керівництвом вивчав математику і астрономію, потім допомагав французькому астрономові Пікару у визначенні географічного розташування Уранібурга. Пікар переконав молодого Ремера відправитися з ним до Парижа.

Робота в Парижі[ред.ред. код]

1671 року переїхав до Парижа, де працював в Паризькій обсерваторії. Також він був вчителем дофіна і брав участь у створенні фонтанів Версаля. Ремер став діяльним співробітником Кассіні і був дуже скоро обраний членом паризької академії наук.

Найважливішою з наукових робіт Ремера в Парижі було визначення швидкості світла, засноване на низці спостережень, проведених ним і Кассіні над затемненнями супутника Юпітера Іо. Користуючись складеними Дж.Кассіні таблицями руху супутників Юпітера, Ремер пояснив запізнювання часу затемнення першого супутника (для випадку, коли Земля і Юпітер найвіддаленіші один від одного порівняно з часом затемнення при найменшій відстані між ними) скінченністю швидкості світла. Запізнення становило 22 хвилини, і цей час витрачався світлом, щоб подолати відстань, яка дорівнює діаметру орбіти Землі (за сучасними даними, світло проходить цю відстань приблизно за 17 хвилин). Перший звіт про своє відкриття Ремер надав до Паризької академії 22 листопада 1675 року. Цій же темі він присвятив мемуар «Démonstration touchant le mouvement de la lumière» («Старі мемуари паризької академії наук», тт. I і X). Спочатку гіпотеза Ремера була зустрінута з недовір'ям, оскільки більшість учених були впевнені, що швидкість світла нескінченна. Лише за півстоліття вона затвердилася в науці.

За свідченням Лейбніца, Ремер ще до 1676 року зробив важливе в практичному відношенні відкриття, що епіциклоїдні зубці в зубчатому колесі спричиняють найменше тертя.

У «Старих мемуарах паризької академії» були надруковані ще деякі повідомлення Ремера, наприклад: «Règle universelle pour juger de la bonté des machines qui servent à élèver l’eau par le moyen d’une machine» (т. I); «Construction d’une roue propre à exprimer par son mouvement l’inegalité des révolution des planètes» (там же); «Experimenta circa altitudines et amplitudines projectionis corporum gravium, instituta cum argento vivo» (VI), «De crassitie et viribus tuborum in aquaeductibus secundum diversas fontium altitudines diversas que tuborum diametros» (там же). Опису винаходів Ремера присвячена також низка статей, надрукованих у виданні «Machines approuv. entre 1666 et 1701 par l’Acad. de Paris» (I, 1735).

Повернення до Данії[ред.ред. код]

1681 року Ремер повернувся на батьківщину, ставши професором математики і астрономії в копенгагенському університеті. Він активно займався астрономічними спостереженнями як у себе вдома, так і в університетській обсерваторії, використовуючи вдосконалені інструменти, зроблені за його кресленнями. Ремер взявся за обладнання астрономічної обсерваторії, яка, завдяки його працям, швидко зайняла визначне місце в науці. Ремер винайшов кілька астрономічних інструментів: полуденну трубу, меридіанне коло, екваторіал з годинниковим колом і дугою нахилів і деякі інші. За допомогою них він провів цілу низку чудових досліджень: визначив схилення та прямі сходження понад 1000 зірок; робив протягом 17 чи 18 років спостереження, які, на його думку, мали привести до визначення річних паралаксів нерухомих зір та інше. Окрім згаданих вище інструментів, винайдених Ремером, широкого розповсюдження наприкінці XVII ст. набув мікрометр, що використовується під час спостереження затемнень і має дуже дотепний устрій.

Як королівський математик він розробив національну систему мір і вагів для Данії, яку ввели 1 травня 1683 року. Ремеру належить також заслуга введення в Данії григоріанського календаря (1710 року). Після повернення Ремера на батьківщину у пресі з'явилися тільки два твори, що належали йому, — обидва в «Miscellanea Berolinensia»: «Descriptio luminis borealis» (I, 1710) і «De instrumento astronomicis observationibus inserviente а se invento» (III, 1727). Перша біографія Ремера написана Горребовим і вміщена на початку згаданого вище твору.

1705 року Ремер був призначений на посади поліцаймейстера і бургомістра в Копенгагені, які посідав до самої смерті з великою користю для міста.

На жаль, його спостереження не збереглися: вони згоріли під час великої пожежі в Копенгагені 1728 року. Пожежа знищила і обсерваторію. Учневі і наступникові Ремера по управлінню обсерваторією, Горребову, вдалося врятувати тільки незначну частину рукописів Ремера.

Див. також[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • R.J. MacKay and R.W. Oldford. «Scientific Method, Statistical Method and the Speed of Light», Statistical Science 15(3):254—278, 2000 (в основному про А.А.Майкельсона, але містить інформацію про його попередників, включаючи Ремера. Також доступно на: [1]))

Посилання[ред.ред. код]