Олійник Борис Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олійник Борис Ілліч
Борис Олійник у 2012
Борис Олійник у 2012
Дата народження: 22 жовтня 1935(1935-10-22) (78 років)
Місце народження: село Зачепилівка,
Полтавська область
Громадянство: СРСР СРСРУкраїна Україна
Рід діяльності: Письменник, поет, громадський діяч
Премії:

Державна премія СРСР,
Державна премія України

Нагороди: Герой України (орден Держави)
Орден Свободи — 2009
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Інтернет-Представництво
 

Нині на посаді
На посаді з 5 липня 2010
Президент   Віктор Янукович
Попередник Микола Жулинський

Підпис 128px
Україна Народний депутат України
1-го скликання
позапартійний 1992 12 травня 1994
2-го скликання
КПУ 12 травня 1994 12 травня 1998
3-го скликання
КПУ 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
КПУ 14 травня 2002 25 травня 2006

Бори́с Іллі́ч Олі́йник (*22 жовтня 1935, Зачепилівка Новосанжарського району на Полтавщині) — український поет, перекладач, дійсний член НАНУ, голова Українського фонду культури. Почесний академік Академії мистецтв України. Член правління Національної спілки краєзнавців України[1].

Відомий державний діяч: обирався депутатом Верховних Рад СРСР (з 1989 по 1991 рік — віце-голова Палати Національностей Верховної Ради СРСР) та України.

5 липня 2010 року Указом Президента України В. Ф. Януковича Бориса Ілліча Олійника призначено головою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.[2]

Творча діяльність[ред.ред. код]

Друкуватися почав ще в школі. Після закінчення десятирічки у 1953 році вступив на факультет журналістики Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчив у 1958 році.

Одинадцять років він очолював парторганізацію СП України і пишається тим, що за ці роки ніхто з його колег-письменників не був виключений з її лав і тим паче посаджений за ґрати.

Побував майже в усіх гарячих точках міжетнічних конфліктів колишнього Союзу, про що розповів в есе «Два роки в Кремлі» («Князь тьмы»).

У травні-червні 1986 року одним з перших побував у Чорнобилі, в зоні, звідки вів репортажі на ЦТ СРСР і України. Того ж року виступив зі статтею в «Литературной газете» (Москва), «Випробування Чорнобилем», в якій викрив злочинну діяльність тимчасовців.

На початку липня 1988 року на XIX конференції КПРС в Москві Борис Олійник, зупинившись на сталінському терорі 1937 року, цілком неочікувано для присутніх завершив цю тему так: «А оскільки в нашій республіці гоніння почалися задовго до 1937-го, треба з'ясувати ще й причини голоду 1933-го, який позбавив життя мільйони українців, назвати поіменно тих, із чиєї вини сталася ця трагедія».

Після неодноразового перебування на фронтах Боснії-Герцеговини написав есе «Хто і з якою метою сатанізує сербів?», яке вийшло в Югославії окремою книгою українською і сербською мовами. Коли розпочались бомбардування, прибув до Югославії. Написав есе «Хто наступний?».

Творча спадщина[ред.ред. код]

Борис Олійник — автор понад 40 книг, віршів, есе, статей, які друкувалися в Україні, в усіх республіках СРСР, перекладались російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами. Лауреат всеюгославської премії «Лицарське перо». Перша збірка його лірики — «Б'ють у крицю ковалі» (1962) — книга про повоєнні часи, про пережите особисто та про пережите народом. Творчий доробок поета нині — понад сорок книг. Найвідомішими вважаються «Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Стою на землі» (1973), «Заклинання вогню» (1978), «Сива ластівка» (1979), «У дзеркалі слова» (1981), «Поворотній круг» (1989), «Таємна вечеря» (2000), поема «Сім» (1988).

Відзнаки і нагороди[ред.ред. код]

Збірки[ред.ред. код]

  • 1959 — збірка нарисів «За Сіверським Дінцем»
  • 1962 — збірка поезій «Б'ють у крицю ковалі»
  • 1962 — збірка поезій «Двадцятий вал»
  • 1964 — збірка поезій «Вибір»
  • 1965 — збірка поезій «Гонг»
  • 1965 — збірка «Поезії»
  • 1968 — збірка поезій «Коло»
  • 1970 — збірка поезій «Відлуння»
  • 1972 — збірка поезій «На лінії тиші»
  • 1973 — збірка поезій «Рух»
  • 1973 — поетична збірка російською мовою «Стою на землі»
  • 1974 — збірка поезій «Ми знаємо для чого жить»
  • 1975 — збірка поезій «Гора»
  • 1976 — збірка поезій «Істина»
  • 1976 — збірка поезій «Кредо»
  • 1978 — збірка поезій «Заклинання вогню»
  • 1979 — збірка поезій «Сива ластівка»
  • 1981 — збірка поезій «У дзеркалі слова»
  • 1981 — збірка поезій «Доля»
  • 1982 — поеми в окремих книгах «Дума про місто», «Крило»
  • 1983 — публіцистична книга «Планета поезія»
  • 1983 — збірка «Поеми»
  • 1984 — поетична збірка «Міра»
  • 1986 — збірка «Поезії»
  • 1987 — поема «Трубить Трубіж»
  • 1989 — збірка поезій «Поворотний круг»
  • 1990 — публіцистична книга «Криниці моралі та духовна посуха»
  • 1993 — книга «Відступник, або Два роки в Кремлі»
  • 1995 — поетична збірка «Шлях»
  • 1995 — публіцистична книга «Сатанізація сербів, кому вона потрібна?»
  • 1999 — поетична збірка «Біла мелодія»
  • 1999 — історичний нарис «Жорстока правда»
  • 1999 — есе «Хто наступний?»
  • 2000 — поетична збірка «Таємна вечеря»
  • 2001 — поетична збірка «Знак»
  • 2007 — поетична збірка «У замкненому колі. Із окупаційного зошита»

Твори[ред.ред. код]

  • В оборону хліба
  • Дивовижа
  • До проблеми добра і зла
  • [9]
  • Мелодія
  • Похорон учителя
  • Пізнання
  • Пісня
  • Пісня про матір
  • Сива ластівка
  • Урок
  • Ринг
  • Вибір
  • Пісня Максиму Рильському

Примітки[ред.ред. код]

Джерела інформації[ред.ред. код]

Твори Бориса Олійника[ред.ред. код]

Роботи Бориса Олійника[ред.ред. код]

Про Бориса Олійника[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]