Олійник Борис Степанович
Бори́с Степа́нович Олі́йник (*1932, Божиківці—†1999) — громадський і політичний діяч, заслужений працівник транспорту України.
19 років з 1980 по 1999 рік очолював Південно-Західну залізницю, у 1991—1993 — президент Укрзалізниці.
Зміст |
[ред.] Життєвий і трудовий шлях
Народився 23.06.1932 у с. Божиківці, Деражнянського р-ну, Хмельницької обл. у сім'ї вчителя, українець, освіта вища, інженер шляхів сполучення, Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту.
- 1957 Черговий станції Могилів-Подільський ОдКЗ.
- 1958 Начальник станцій Сулятицька, Гречани, начальник відділу руху, заступник начальника Жмеринського відділку ОдКЗ.
- 1965 Нач. Гайворонського відділку ОдКЗ.
- 1966 Нач. Конотопського відділку ПЗЗ.
- 05.1976-02.1993 Головний інж., заст. начальника, 1-й заст. нач., нач. Південно-Західної залізниці.
Був одружений, двоє дітей.
Коли у грудні 1991 року була створена Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця), першим президентом її став Борис Степанович Олійник, який поєднував обов'язки начальника Південно-Західної залізниці. Керував Борис Степанович Укрзалізницею до 9 серпня 1993 року.
[ред.] Політична діяльність
Член КПРС 1957—91, кандидат в члени ЦК КПУ; Депутат Верховної Ради УРСР X та XI скликань.
4 березня 1990 обраний Народним депутатом України (XII скликання), 1-й тур 70.68 % голосів, 2 претенденти.
Був висунутий кандидатом у народні депутати трудовими колективами Жмеринського вагонного депо, локомотивного депо, вагоноремонтного заводу ім. Першого Травня, залізничної станції Жмеринка, лікарні Жмеринського відділення ПЗ залізниці, Жмеринської дистанції колії, дирекції по обслуговуванню пасажирів, колгоспів «Ленінський шлях» с. Потоків та ім. Димітрова с. Сербиновець.
Член Комісії ВР України з питань розвитку базових галузей народного господарства.
Кандидат у Народні депутати України Верховної Ради XIII скликання, висунутий трудовим колективом. 1-й тур — 26,67 % 3-тє місце з 5-ти претендентів.[1]
[ред.] Вбивство
1 жовтня 1999 року приблизно о 19 год. 45 хв. біля своєї київської квартири по вул. Олеся Гончара, двома кулями, випущеними кілером, був застрелений. Разом з Б. С. Олійником був застрелений також його водій, який знаходився поруч.
[ред.] Вшанування пам'яті
21 жовтня 2000 року станція Дроздовка, що на Чернігівщині, була офіційно перейменована на станцію імені Бориса Олійника та посвячена згідно з православним звичаєм.
Для увічнення пам'яті Б. С. Олійника, на станції ім. Петра Кривоноса було створено сквер, проект якого належить доценту Київського інституту житлово-комунального господарства В. В. Пушкарю. Тут будуть рости ялини, туї, липи, горобини, берези.
З початку грудня 2001 року на станції Деражня, Жмеринської дирекції залізничних перевезень відкрито музей Південно-Західної залізниці та Бориса Степановича Олійника. Рішення про створення музею прийнято керівництвом Південно-Західної дороги спільно з Деражнянською райдержадміністрацією.
Окрема експозиція присвячена Б. С. Олійнику. В музеї представлені його особисті речі, фотографії, документи. Одна з вулиць в Деражні тепер носить ім'я Б. С. Олійника.
[ред.] Примітки
[ред.] Посилання
Сторінка на сайті Південно-Західної залізниці.
