Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олімпі́йський вого́нь — один із символів Олімпійських ігор. Його запалюють у місті проведення ігор під час відкриття — і він горить до їх завершення.
[ред.] Історія
Традиція запалювати Олімпійський вогонь існувала в Стародавній Греції під час проведення античних Олімпійських ігор. Олімпійський вогонь служив згадкою про подвиг Прометея, що за легендою викрав вогонь у Зевса та подарував його людям.
1928 року традицію відроджено. Вона зберігається досі. Під час Олімпійських ігор 1936 року, що відбулися в Берліні, вперше проведено естафету Олімпійського вогню. Понад 3 000 бігунів брали участь у пронесенні факела з Олімпії до Берліну.
На Зимових Олімпійських іграх вогонь запалювався і 1936 року, і 1948 року, але естафету вперше провели тільки 1952 року — перед Олімпійськими іграми в Осло. Однак вона стартувала не з Олімпії, а з Моргедалі (Норвегія).
Напередодні Пекінської Олімпіади 24 березня 2008 року в Олімпії під час урочистої театралізованої церемонії запалено вогонь Марією Нафпліоту в ролі головної жриці. 31 березня олімпійський вогонь доставлено в Пекін, де почався і закінчився маршрут естафети, що тривав 130 днів.
[ред.] Персоналії, що отримали право запалити олімпійський вогонь
[ред.] Літні Олімпійські ігри
| Рік |
Місто/Країна |
Факелоносець |
Спеціалізація |
| 1936 |
Берлін,  Німеччина |
Фріц Шильген |
Легка атлетика |
| 1948 |
Лондон,  Велика Британія |
Джон Марк |
Легка атлетика |
| 1952 |
Гельсінкі,  Фінляндія |
Пааво Нурмі |
Легка атлетика |
| 1956 |
Мельбурн,  Австралія |
Рон Кларк, в Стокгольмі — Ханс Вікне |
Легка атлетика |
| 1960 |
Рим,  Італія |
Джанкарло Періс |
Легка атлетика |
| 1964 |
Токіо,  Японія |
Йосінори Сакаї |
Студент, який народився 6 серпня 1945 ркоу,
в день атомного бомбардування Хіросіми |
| 1968 |
Мехіко,  Мексика |
Норма Енрікета Басіліо де Сотело |
Легка атлетика |
| 1972 |
Мюнхен, Німеччина |
Гюнтер Зан |
Легка атлетика |
| 1976 |
Монреаль,  Канада |
Стефан Префонтtн та Сандра Хендерсон |
Спортсмені у віці 18 та 16 років,
уособлення олимпійської зміни |
| 1980 |
Москва,  СРСР |
Сергій Бєлов |
Баскетбол |
| 1984 |
Лос-Анджелес,  США |
Рафер Джонсон |
Десятиборство |
| 1988 |
Сеул,  Південна Корея |
Чон Сун-Ман, Кім Вон-Тхак, Сон Мі-Чун |
Легка атлетика |
| 1992 |
Барселона,  Іспанія |
Антоніо Реболло |
Стрільба з лука |
| 1996 |
Атланта, США |
Мохаммед Алі |
Бокс |
| 2000 |
Сідней, Австралія |
Кеті Фрімен |
Легка атлетика |
| 2004 |
Афіни,  Греція |
Ніколаос Какламанакіс |
Віндсерфінг |
| 2008 |
Пекін,  КНР |
Лі Нін |
Спортивна гімнастика |
[ред.] Зимові Олімпійські ігри
| Рік |
Місто/Країна |
Факелоносець |
Спеціалізація |
| 1948 |
Санкт-Моріц,  Швейцарія |
Рішар Торріані |
|
| 1952 |
Осло,  Норвегія |
Ейгіл Нансен |
Онук Фрітьофа Нансена |
| 1956 |
Кортіна-д'Ампеццо, Італія |
Гвідо Каролі |
Ковзанярський спорт |
| 1960 |
Скво-Веллі, США |
Кеннет Хенрі |
Ковзанярський спорт |
| 1964 |
Інсбрук,  Австрія |
Йозеф Рідер |
Гірськолижний спорт |
| 1968 |
Гренобль,  Франція |
Ален Кальма |
Фігурне катання |
| 1972 |
Саппоро, Японія |
Хідекі Такада |
Школяр |
| 1976 |
Інсбрук, Австрія |
Йозеф Файстмантль та Кристль Хаас |
Санний спорт |
| 1980 |
Лейк-Плесід, США |
Чарльз Морган Керр |
Доктор психології |
| 1984 |
Сараєво,  Югославія |
Сандра Дубравчич |
Фігурне катання |
| 1988 |
Калгарі, Канада |
Робін Перрі |
Школярка |
| 1992 |
Альбервіль, Франція |
Мішель Платіні та Франсуа-Сірілл Гранж |
Футболіст та школяр із Савойї |
| 1994 |
Ліллехаммер, Норвегія |
Хокон VII |
Кронпринц Норвегії |
| 1998 |
Нагано, Японія |
Мідорі Іто |
Фігурне катання |
| 2002 |
Солт-Лейк-Сіті, США |
Олімпійська збірна США 1980 року |
Хокей із шайбою |
| 2006 |
Турин, Італія |
Стефанія Бельмондо |
Лижні перегони |
| 2010 |
Ванкувер, Канада |
Вейн Ґрецкі, Катріона Лемей-Доан,
Стів Неш, Ненсі Грін, Рік Хансен |
Хокей із шайбою, Ковзанярський спорт,
баскетбол, гірськолижний спорт, паралімпієць |
[ред.] Виконавиці ролі Олімпійської верховної жриці
[ред.] Примітки
[ред.] Посилання
