Омар європейський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Омар європейський
KreeftbijDenOsse.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Ракоподібні (Crustacea)
Клас: Вищі ракоподібні (Malacostraca)
Ряд: Десятиногі (Decapoda)
Підряд: Плеоцимати (Pleocyemata)
Інфраряд: Раки (Astacidea)
Надродина: Справжні лобстери (Nephropoidea)
Родина: Лобстери (Nephropidae)
Рід: Омар (Homarus)
Вид: Омар європейський
Біноміальна назва
Homarus gammarus
(Linnaeus, 1758)
Синоніми
*Cancer gammarus Linnaeus, 1758
  • Astacus marinus Fabricius, 1775
  • Astacus gammarus Pennant, 1777
  • Homarus marinus Weber, 1795
  • Astacus europaeus Couch, 1837
  • Homarus vulgaris H. Milne-Edwards, 1837
Посилання
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 169955

Омар європейський (лат. Homarus gammarus) — вид ракоподібних ряду Десятиногі (Decapoda) родини Лобстери (Nephropidae) роду Омар (Homarus). Європейський омар — одна з найбільших тварин серед 35 тисяч видів ракоподібних, і, звичайно, найсильніший у межах нашої географічної широти. Хоча люди вже не одну сотню років добувають омарів заради смачного м'яса, ці тварини й до нині досить часто трапляються на більшій частині європейського узбережжя.

Поширення[ред.ред. код]

Європейський омар зустрічається біля узбережжя Європи, Північної і Південної Африки, в Атлантичному океані, Північному й Середземному морях. Також трапляються у Балтійському морі і на півдні Чорного моря[2]. У Чорному морі трапляється дуже рідко у Прибосфорському районі, біля берегів Туреччини і півдня Болгарії.

Опис[ред.ред. код]

Омар європейський це великий ракоподібний, з довжиною тіла до 60 сантиметрів і вагою до 5-6 кг[3]. Тіло складається з 19 сегментів, вкритих міцним панциром. У місцях з'єднання окремих сегментів панцир тонкий і м'який, що дозволяє омару рухатися. Омар має п'ять пар складних ніг, чотири з яких служать для ходіння (ходильні ноги). Перша пара видозмінилася в потужні клешні, якими омар вбиває здобич і розриває її на частини[4].

Спосіб життя[ред.ред. код]

Удень європейський омар так ховається серед каменів або скельних ущелин, що зовні видно тільки його антени і масивні клішні. Іноді, коли поблизу немає підхожої схованки, він викопує у м'якому грунті під скелями власну схованку. Під прикриттям ночі європейський омар залишає місце свого лігвища і вирушає на пошуки їжі.

Пересувається європейський омар дуже обережно і повільно. Клешні омар майже завжди тримає піднятими, щоб зберегти рівновагу. Відчувши небезпеку, омар швидко загрібає хвостом уперед, під себе, і таким чином відпливає назад, у безпечне місце. Завдяки твердому панциру тварина надійно захищена від ворогів. Проте ця непробивна «броня» під час росту омара не збільшується, тому йому не залишається нічого іншого, як замінити старий панцир на новий. Перед линькою під тісним панциром з'являється новий, м'який шар, що не містить солей кальцію. Старий панцир у процесі линьки лопається на межі між грудьми і черевцем. Твердіння нового панциру омара може тривати від 20 до 50 днів. При цьому солі кальцію надходять із крові в новий панцир і глибоко просочують його.

Розмноження[ред.ред. код]

Самки омара починають паруватися у віці 5-6 років. Парування цих тварин відбувається влітку. Молода самка відкладає загалом декілька тисяч яєчок, пізніше їх кількість поступово збільшується і сягає 150 тисяч. Самець омара запліднює відкладені самкою яйця. Матір протягом 7-11 місяців носить запліднені яйця, прикріпивши їх до черевних кінцівок. У залежності від температури води, через 9-12 місяців з них вилуплюються личинки, які зовсім не схожі на дорослих омарів. Зовні личинки радше всього нагадують інших ракоподібних — креветок. Довжина новонароджених омарчиків — усього сім міліметрів. У перші 2-3 тижні життя личинки плавають у верхніх шарах води разом із планктоном. У цей час вони харчуються мікроорганізмами. Нерідко течії відносять їх дуже далеко від місця появи на світ, тому життя личинки омара, що трохи подорослішала, буде проходити вдалині від її батьків. За оцінками, тільки 1 личинка з 20000 доживає до дорослого віку[5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. МСОП
  2. Ann-Lisbeth Agnalt, Eva Farestveit, Kaare Gundersen, Knut E. Jørstad & Tore S. Kristiansen Population characteristics of the world's northernmost stocks of European lobster (Homarus gammarus) in Tysfjord and Nordfolda, northern Norway // New Zealand Journal of Marine and Freshwater Research, 43 (2009) (1) С. 47–57. — DOI:10.1080/00288330909509981.
  3. «European lobster: notes on the sizes of Homarus gammarus». British Marine Life Study Society. Процитовано October 14, 2010. 
  4. T. W. Beard & D. McGregor (2004). «Storage and care of live lobsters» (PDF). Laboratory Leaflet Number 66 (Revised). Lowestoft: Centre for Environment, Fisheries and Aquaculture Science. 
  5. «Biology of the European lobster, Homarus gammarus». National Lobster Hatchery. Процитовано September 29, 2010.