Омейяди
Омейя́ди (661—750) — перша мусульманська династія халіфів із роду Омейя, засновником якої став Муавія.
Омеяди продовжили завойовницькі походи мусульманських армій: було захоплено всю Північну Африку на захід від Єгипту, завойовано Мавераннахр. Військові завоювання дали мусульманській спільноті велику кількість рабів, що призвело до економічного розвитку халіфату. Було досягнуто успіхів і в адміністративно-господарському управлінні. Наприкінці VII ст. на землях Халіфату було проведено грошову реформу, в результаті якої з’явилися нові срібні монети – дирхами. Майже на чотири століття вони стали зразком для всіх наступних грошей ісламських держав і основною „конвертованою валютою” всього цивілізованого світу.
Проте в той же час всередині халіфату росло невдоволення правлінням Омеядів. Їх звинувачували в пристрасті до розкоші, в нехтуванні ісламом. Головною силою опозиції виступали шиїти, звинувачуючи Омеядів у незаконному правлінні. Вимоги шиїтів підтримували арабські племена Іраку і набожні мединці. Зросло назадоволення неарабського населення, особливо мавалі — торговельних партнерів арабських племен. У результаті Омеядів було скинуто, але плодами цієї перемоги скористались Аббасіди — фактичні організатори антиомеядівського повстання, яким керував Абу Муслім.
Один з небагатьох уцілілих від поголовного винищення член сім'ї Омеядів, Абдаррахман ібн Муавія, втік до Іспанії, де йому вдалося 756 року заснувати нову гілку династії Омеядів.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Ислам. // Словарь атеиста. - Москва: Политиздат, 1988, с. 176—177. (рос.)
