Омнібус
Омнібус (від лат. Omnibus — «для всіх») — вид міського громадського транспорту, звичний для другої половини XIX століття. Багатомісний (15—20 місць) візок на кінській тязі, попередник автобуса. Поступово був витіснений конкою та трамваєм.
Часто пасажирські місця розташовувались не тільки всередині омнібуса, але й на даху (так званий «імперіал»).
Зміст |
Історія [ред.]
Європа [ред.]
Вважається, що перший у світі омнібус почав діяти у Нанті (Франція) в 1826. Однак, вірніше буде казати, що в Нанті в 1826 вперше стали використовувати слово «омнібус». Відомо, що баготомісні пасажирські екіпажі застосовувались у Парижі ще в 1662 за Людовика XIV. Пізніше багатомісні екіпажі різних конструкцій використовувались в інших містах. Однак, повсюдне використання омнібусів почалось лиш у XIX столітті.
На початку XIX століття в Нанті хлопець на ім'я Етьєн Бюро (Étienne Bureau) створив транспортний засіб для перевезення службовців свого діда, судновласника, між його конторою та митницею. Транспортний засіб зазвичай розташовувся на Площі Комерції, поруч із капелюшковим магазином Омне (Omnès). На вивісці було написано «Omnes Omnibus» (гра слів — omnes латинню «все», omnibus — «всім» або «для всіх»). Так посеред користувачів лінії увійшов в обіг вираз «піти до омнібуса», «сісти в омнібус».
Організатором публічного омнібусного обслуговування в Нанті в 1826 був бувший офіцер Станіслас Бодрі (Stanislas Baudry). По виході у відставку, він відкрив на околиці Нанта млин для борошна, а щоб утилизувати з розумом її тепло, — і лазню поруч з нею. Для приваблення клієнтів до бані, була зорганізована омнібусна лінія. Незабаром Борді виявив, що багато з пасажирів їздять на омнібусі не тільки в баню, а сходять, не доїхавши до кінцевої зупинки, на проміжних пунктах. Це наштовхнуло його на думку про самостійну цінність транспортного засобу (при створенні воно проектувалось як додаток до лазні). Бодрі назвав свой транспортний засіб voiture omnibus, що значило «візок для всіх». Омнібус об'єднував функції візника і диліжанса: як візник, омнібус перевозив пасажирів у місті (але візниця працював у режимі таксі); як диліжанс, омнібус був маршрутним транспортним засобом, який перевозив велику кількість пасажирів (але диліжанс використовувся для міжміських перевезень). Лави в омнібусі Бодрі шли уздовж бортів; вхід розташовувся позаду.
Також відомі дані про те, що на два роки раніше ніж у Нанті, омнібусне сполучення було відкрите Джоном Гринвудом між Манчестером (Маркет-Стріт) і його передмістям Салфордом (Пенделтон). Омнібус почав ходити цим маршрутом 1 січня 1824.[1]
У 1832 омнібуси з'явились в Бордо та Ліоні. Можливо, концепціія була запозичена у Нанті, хоче не вилючено, що ідея народилась сама собою.
З'явились омнібуса і за межами Франції. Лондонська газета писала 4 липня 1829: «Новий транспортний засіб, званий омнібусом, сполучив Паддингтон і Сіті». Ця лінія вважається початком історії лондонського автобуса. Організатором лондонського омнібусного руху був Джордж Шилибір (George Shillibeer), який напередодні, у 1827, знаходячись у Парижі, розробив свій тип омнібуса. Спочатку в лондоні використовувались 22-місні омнібуси, але вони були занадто неповорткі, і їх замінили на омнібуси на дванадцять посадкових місць. Перший маршрут лондонського омнібуса мав протяжність в п'ять миль, на подолання цієї відстані йшла година.
Америка [ред.]
У Нью-Йорку омнібуси з'явились, як і у Лондоні у 1829. Організатором омнібусного руху у Ньй-Йорку був підприємець Абрахам Брауер (Abraham Brower), який також був відомим як організатор добровільних пожежних команд. Перша омнібусна лінія Нью-Йорка проходила Бродвеєм. Незабаром прикладу Нью-Йорка послідували інші американські міста: Філадельфія у 1830, Бостон у 1835 та Балтимор у 1844.
Найчастіше міські власті давали дозвіл на організацію омнібусних перевезень за визначеним маршрутом невеликим компаніям, які до цього займались вантажними перевезеннями. Натомість компанія брала на себе обов'язок підтримувати певний рівень якості послуги. Нью-Йоркський омнібус дуже швидко став частиною міської самосвідомості.
Конкуренти [ред.]
Монополізм омнібуса тривав недовго: вже в тридцятих роках XIX сторіччя в містах з'явились перші конки. Однак, Ппопулярними конки стали тільки пілся того, як в 1852 році французький інженер Альфонс Луба винайшов рельси з жолобом для реборди колеса, які утоплювались у полотно дороги. До цього використовувались рельси, що виступали на 15 см над рівнем вулиці, що значно заважало вуличному рухові. Поїздка конкою, вагон якої їхав рівними рельсами, була значно зручніша за поїдку омнібусом, який трясло на нерівностях дороги.
В 1903 у Лондоні почали діяти міські автобуси (первісно їх називали автомобіль-омнібусами). Впродовж наступних десяти-п'ятнадцяти років моторні автобуси повністю витіснили своїх попередників.
Значення омнібуса [ред.]
Омнібус значно вплинув на суспільство, зокрема він сприяв урбанізації. У соціальному плані омнібус в прямому сенсі слова сблизив городян. Лише найбідніші не могли собі дозволити використовувати омнібус. Завдяки омнібусам мешканцям найближчих передмість стало простіше діставатись центру міста.
Омнібус у XXI столітті [ред.]
Насьогодні омнібуси використовуються як міський транспорт в місті Санта-Клара на Кубі. В багатьох європейських містах омнібуси використовуються як транспорт для туристів.
Цікаво, що в деяких мовах, наприклад в німецькій, слово «омнібус» зараз використовується для позначення моторних автобусів.
Примітки [ред.]
- ↑ Стисла історія громадського транспорту Манчестера, офіційний сайт манчестерського музею громадського транспорту
