Ондулятор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схематична ілюстрація принципу дії ондулятора

Ондуля́тор (від фр. onde — хвиля) — пристрій, призначенний для створення змінного в просторі магнітного поля, що використовується в прискорювачах заряджених частинок та накопичувальних кільцях.

Ондулятор складається із послідовності парних магнітів, в якій південні й північні полюси чергуються. Пролітаючи в проміжку між магнітами заряджена частинка відхиляється від прямолінійної траєкторії завдяки силі Лоренца й здійснює синусоподібний рух в перпендикулярній площині. При такому русі виникає синхротронне випромінювання.

Для характеристики ондуляторів застосовують безрозмірний параметр

K=\frac{e B \lambda_u}{2 \pi \beta m c},

де  e  — електричний заряд частинки,  m  — її маса,  B  — магнітна індукція,  \lambda_u  — період ондулятора,  \beta = v/c ,  v  — щвидкість частинки й  c  — швидкість світла.

При  K \gg 1 відхилення частинки від прямолінійної траєкторії значні. Сконструйовані для роботи в цьому режимі ондулятори називають віглерами. Синхротронне випромінювання у віглерах втрачає когерентність, властиву ондуляторам з малими  K .


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.