Ондулятор

Схематична ілюстрація принципу дії ондулятора

Ондуля́тор (від фр. onde — хвиля) — пристрій, призначенний для створення змінного в просторі магнітного поля, що використовується в прискорювачах заряджених частинок та накопичувальних кільцях.

Ондулятор складається із послідовності парних магнітів, в якій південні й північні полюси чергуються. Пролітаючи в проміжку між магнітами заряджена частинка відхиляється від прямолінійної траєкторії завдяки силі Лоренца й здійснює синусоподібний рух в перпендикулярній площині. При такому русі виникає синхротронне випромінювання.

Для характеристики ондуляторів застосовують безрозмірний параметр

$K=\frac{e B \lambda_u}{2 \pi \beta m c}$,

де $e$ — електричний заряд частинки, $m$ — її маса, $B$ — магнітна індукція, $\lambda_u$ — період ондулятора, $\beta = v/c$, $v$ — щвидкість частинки й $c$ — швидкість світла.

При $K \gg 1$ відхилення частинки від прямолінійної траєкторії значні. Сконструйовані для роботи в цьому режимі ондулятори називають віглерами. Синхротронне випромінювання у віглерах втрачає когерентність, властиву ондуляторам з малими $K$.

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.