Ономастика

Онома́стика (від грец. óνομα — «ім'я», «назва») — наука, розділ мовознавства про власні імена об'єктів. Ономастика вивчає історію та закономірності їх виникнення, розвитку і функціонування, зміни, поширення і структури власних імен у мові і мовленні, в літературній і діалектній сферах.

Предмет ономастики

Предметом вивчення є такі групи власних імен:

• антропоніми (прізвища, прізвиська, псевдоніми),
• топоніми, гідроніми,
• зооніми, фітоніми,
• космоніми, астроніми,
• хрононіми, та ін.

Галузі ономастики

Ономастика, відповідно до категорій власних імен, має кілька розділів:

• топоніміка вивчає власні імена географічних об'єктів;
• антропоніміка досліджує власні імена людей;
• зооніміка займається власними імена тварин;
• етноніміка вивчає походження етнонімів.

Наймолодшою галуззю ономастики вважається когнітивна ономастика. Когнітивна ономастика — це поєднання когнітивної лінгвістики і ономастики, вивчає власні назви у ментальному лексиконі людини.

Див. також

Ім'я Назва Власні назви

Поняття Предмет

Ономасіологія Конотація

Література

• Андрій Зубко. Українська ономастика: здобутки та проблеми
• Авакумов О.В., Бучко Г.Е., Бучко Д.Г. та ін. Ономастика України першого тисячоліття нашої ери (Монографія)/Ін-т Укр. мови. Акад. наук України —К.:Наук.думка, 1992 - 283 с.
• Историческая ономастика. — М., 1977.
• Белецкий А. Лексикология и теория языкознания. Ономастика: Учеб. пособие. — К., 1972.
• Карпенко Ю. Теоретичні засади розмежування власних і загальних назв. // Мовознавство. — 1974. — № 4.
• Компан О. Ономастика як допоміжна історична дисципліна // Історичні джерела та їх використання. — К., 1966. — Вип. 2.
• Ташицкий В. Место ономастики среди других гуманитарных наук // Вопросы языкознания. — 1961. — № 2.

Посилання

• Ономастика // Энциклопедия Кругосвет
• Ономастика // Литературная энциклопедия: В 11 т. — М., 1929–1939.

Це незавершена стаття про імена, з ономастики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.