Опарін Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Опарін Олександр Іванович
Aleksandr Oparin and Andrei Kursanov in enzymology laboratory 1938.jpg
Олександр Опарін (на передньому плані) та Андрій Курзанов, 1938 рік
Народився 18 лютого (2 березня) 1894(1894-03-02)
Углич
Помер 21 квітня 1980(1980-04-21) (86 років)
Москва
Громадянство Союз Радянських Соціалістичних Республік
Національність росіянин
Галузь наукових інтересів біохімія
Заклад МДУ, Інститут біохімії АН СРСР
Alma mater МДУ
Науковий ступінь Доктор біологічних наук (1934)
Відомий завдяки: теорію виникнення життя на Землі

Олександр Іванович Опарін (* 18 лютого (2 березня) 1894(18940302) — 21 квітня 1980) — радянський біолог та біохімік, який створив теорію виникнення життя на Землі з абіотичних компонентів; академік АН СРСР (1946; член-кореспондент з 1939), Герой Соціалістичної Праці (1969).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 18 лютого (2 березня) 1894 року в місті Угличі.

У 1917 р. закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету МДУ. У 1925 р. почав викладати у МДУ курс лекцій. Доктор біологічних наук (1934).

З початку 1935 р. починає свою роботу Інститут біохімії АН СРСР, заснований Опаріним спільно з О. Н. Бахом. З самого заснування інституту Опарін керував Лабораторією ензимології, яка в майбутньому перетворилася на Лабораторію еволюційної біохімії та субклітинних структур. До 1946 р. він був заступником директора, після смерті О. Н. Баха — директором цього інституту.

3 травня 1924 р. на зборах Російського ботанічного товариства виступив з доповіддю «Про виникнення життя», в якій запропонував теорію виникнення життя з бульйону органічних речовин. У середині XX століття були експериментально отримані складні органічні речовини під час пропускання електричних зарядів через суміш газів і парів, яка гіпотетично збігається зі складом атмосфери древньої Землі. Як протоклітини, Опарін розглядав коацервати — органічні структури, оточені жировими мембранами.

У 19421960 роках О. І. Опарін завідував кафедрою біохімії рослин МДУ, де читав курси лекцій із загальної біохімії, технічної біохімії, спецкурси з ензимології і з проблеми походження життя.

Після смерті у 1951 році С. І. Вавилова О. І. Опарін став 2-м головою правління Всесоюзного просвітницького товариства «Знання». Залишався на цьому посту по 1956 рік, коли головою «Знання» був обраний М. Б. Мітін.

У 1970 р. було організовано Міжнародне наукове товариство з вивчення виникнення життя (International Society for the Study of the Origin of Life), першим президентом, а потім почесним президентом якого був обраний Опарін. Виконком ISSOL в 1977 році заснував Золоту медаль імені О. І. Опаріна, що присуджується за найважливіші експериментальні дослідження в цій галузі.

Помер 21 квітня 1980 р. Похований на Новодівичому кладовищі у Москві.

Опарін і лисенківщина[ред.ред. код]

У період лисенківщини Опарін взяв сторону Лисенко, за власними словами, побоюючись можливих репресій[1], проте, за твердженням В. Я. Александрова

Опарін на самому кінці 1955 р. продовжував старанно відстоювати лженауку не тільки Лисенко, а й Лепешинської, попри те, що до цього часу було вже опубліковано немало статей, що викривають їхні дані, і попри те, що не було вже підстави боятися репресій за відстоювання істин цієї науки.

В. Я. Александров. Важкі роки радянської біології.

Його досліди щодо самозародження стали аргументом прихильників мічурінської біології.

Пам'ять[ред.ред. код]

На будинку у Москві (вул. Дмитра Ульянова, 3), у якому з 1958 по 1980 рік проживав учений, встановлена ​​меморіальна дошка.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Олександр Іванович Опарін