Операція Вісла
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Операція Вісла— етнічна чистка, здійснена польським комуністичним режимом у 1947-му році проти свого українського населення. Полягала у примусовій депортації (виселенні) українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.
Зміст |
[ред.] Передісторія
У 1944 між комуністичними урядами УРСР і Польщі було підписано "Угоду про взаємний обмін населенням у прикордонних районах". Це перше виселення українців зі споконвічних українських земель, що на той час належали Польщі, котре передувало "Операції "Вісла" та яке мало (за умовами Угоди) бути винятково добровільним, проводилося найчастіше примусово та із застосуванням військової сили. Польські адміністративні органи для збільшення масштабів переселення вдавалися до:
- позбавлення прав українців на землю,
- ліквідація рідного шкільництва,
- ліквідація культурно-освітніх установ,
- ліквідація греко-католицької церкви та інші.
Протягом жовтня 1944 -серпня 1946, за даними польських джерел, до України (тоді - УРСР у складі СРСР) було переселено 482 тис. осіб.
Переселення і масові репресивні акції польського уряду щодо українського цивільного населення викликали закономірну рішучу протидію національно-патріотичних сил— Української Повстанської Армії та націоналістичного підпілля Організації Українських Націоналістів на території Закерзоння, що становило серйозну загрозу для існування тоталітарного режиму в цілій Польщі. За цих умов польська комуністична влада, продовжуючи свою антиукраїнську політику, вирішила повністю виселити українське населення з його етнічних земель і розпорошити українську національну меншину в Польщі.
[ред.] Планування депортації 1947 року та підготовка до неї
31 січня 1947 р. - голова Воєвідського комітету безпеки в Ряшеві полковник Іґнаци Вєлічко видає наказ провести облік українського населення на території Ряшівського воєвідства.
5 лютого - польський Сейм проголошує "Закон про амністію для членів підпілля" на час від 22 лютого до 25 квітня 1947 р. Амністія не обіймає ОУН і УПА. Як заявлено під час сеймових переговорів: „Przebaczenie i darowanie kary dla czlonkow UPA bylo by zupelnie niezgodne z naszym elementarnym poczuciem obowiazku wobec Panstwa», а також «godziloby w najbardziej zywotne interesy narodu”.
14 лютого - новоторгський староста Лєх Лея звертається до краківського воєводи з проханням виселити лемків. Пояснює це потребою «...stworzenia panstwa jednolitego pod wzgledem narodowo sciowym. (...) Aby stworzyc graniczne powiaty czysto polskimi, co lezy zreszta w interesie panstwa, i aby usunac kwestie Lemkow z zagadnien polityki polskiej, wskazanym by bylo przesiedlenie Lemkow wglab Polski”.
20 лютого - заступник начальника Генерального штабу Польського війська генерал Стефан Моссор у звіті міністру національної оборони і голові Державної комісії безпеки представляє список українців з 12 повітів Ряшівського воєвідства і проект їх виселення. «Przy rozwazaniu sytuacji na terenie calego Okregu Krakowskiego nasunal sie problem resztek ukrainskich. Wiele jednostek, a na wet rodzin ukrainskich ukrylo sie w lasach lub miejscowosciach pogranicznych na terenie Czechoslowacji i wrocilo potem do swoich siedzib stanowiac bazy dla band UPA i niebezpieczenstwo wszelkiej irredenty na przyszlosc. Poniewaz Zwiazek Radziecki nie przyjmuje juz obecnie tych ludzi, wydaje sie rzecza konieczna, aby na wiosne przeprowadzic ener giczna akcje przesiedlenia tych ludzi pojedynczymi rodzinami w rozpro szeniu na calych Ziemiach Odzyskanych, gdzie szybko sie zasymiluja”.
25 лютого - голова Воєвідської комісії безпеки в Ряшеві полковник Вєлічко пропонує виселити українців: „Konieczne jest doprowadze nie do zupelnego konca akcji wysiedlania, zaczetej w 1945 r. Jesli obec nie nie ma moznosci przekazania tych Ukraincow do ZSRR, to trzeba ich skierowac na zachod i osiedlic w rozproszeniu, aby uniemozliwic szkodliwa dzialalnosc. Sprawa byla omawiana z wojewoda, ktory wysta pi z odpowiednim wnioskiem do wladz centralnych”.
6 березня - з пропозицією виселення лемків виступає до Державної комісії безпеки командир Краківської округи ген. Вєнцковський. «Byloby pozadanym, aby wystapic z wnioskiem do rzadu o spowodowanie przesiedlenia pozostalych jeszcze w pow. Nowy Sacz „Lemkow” na teren Ziem Odzyskanych».
27 березня - на засіданні Державної комісії безпеки обговорено пропозицію виселення українців. Прийнято постанову, щоб міністр державної безпеки генерал Радкевич «Sprawy dotyczace wysie dlenia Ukraincow z woj.rzeszowskiego» представив на засіданні Політбюро Центрального комітету Польської робітничої партії.
27 березня - у секретному рапорті Оперативного відділу Генерального штабу Польського війська записано: «Rozwiazanie zagadnienia ukrainskiego rozciagajacego sie na teren wojewodztwa rze szowskiego, lubelskiego i czesci krakowskiego jest sprawa nadzwyczaj wazna, decydujaca o wynikach dalszej walki z bandami UPA (...) Poniewaz ZSRR nie przyjmuje juz obecnie tych ludzi na swe tereny, wydaje sie rzecza konieczna, aby przeprowadzic energiczna akcje przesiedlencza tych ludzi pojedynczymi rodzinami na teren Ziem Odzyskanych, gdzie moga sie szybko zasymilowac».
[ред.] Хід операції
[ред.] Формальний привід
Приводом до початку Операції Вісла стала загибель 28.03.1947 в районі с. Яблонне (на шосе між Балигородом і Тісною) у бою з відділом УПА (ком.-майор С.Хрін) заступника міністра оборони (ІІ віце-міністр національної оборони) Польщі генерала К.Свєрчевського. Цього ж дня на засіданні політбюро ПРП було прийнято рішення про цілковиту депортацію українського населення у новостворені на колишніх німецьких землях воєводства — Вроцлавське, Гданське, Ольштинське, Познанське і Щецінське.
29 березня - постанова Політбюро ЦК ПРП: «W ramach akcji represyjnej wobec ludnosci ukrainskiej postanowiono: 1. W szybkim tempie przesiedlic Ukraincow i rodziny mieszane na tereny odzyskane (przede wszystkim Prusy pln.), nie tworzac zwartych grup i nie blizej niz 100 km od granicy».
29 березня - Політбюро ЦК ПРП повідомляє про свою постанову в справі виселення українців посла СРСР у Варшаві Віктора Лебедєва.
30 березня - Воєвідський комітет безпеки в Ряшеві приймає постанову про виселення і «wprowadzenie obozow koncentracyjnych dla Ukraincow, ktorzy szkodza, Panstwu» ("організацію концтаборів для Українців...").
11 квітня - постановою Політбюро з завданням проведення «akcji ukrainskiej» ("української акції") твориться штаб оперативної групи, яку очолює генерал Моссор.
11 квітня - рапорт Оперативного відділу Генерального штабу Польського війська у справі генерала Свєрчевського: «Przynaleznosci organizacyjnej bandy, ktora dokonala napadu, nie mozna ustalic, gdyz nikogo z uczestnikow nie zlapano. (...) Nie wykluczone, ze general w swojej podrozy byl sledzony przez caly czas przez elementy dywersyjne sposrod elementow reakcyjnych Polski Centralnej i zamach byl przez nie organizowany wlasnie w takim terenie, gdzie podejrzenie obciazy Ukra incow. Uwazam za swoj obowiazek podanie tego przypuszczenia, azeby organy przeznaczone do przeprowadzenia szczegolowego sledztwa nie sugerowaly sie, ze zbrodni dokonali faszysci ukrainscy i tylko wsrod nich poszukiwali sprawcow» ("Приналежність організованої банди, котра вчинила напад, не можна встановити, так як нікого з учасників не затримано. (...) Не виключено, що за генералом постійно цілий час протягом його подорожі стежили диверсанти з-поміж реакційних елементів Центральної Польщі, і замах був організований ними власне у такій місцевості, де підозра впаде на українців. Уважаю за свій обов'язок подання такого припущення, щоб призначені до подальшого розслідування органи не притримувалися хибної думки, що злочин могли вчинити лише українські фашисти, і щоб не шукали виконавців тільки серед них").
16 квітня - на засіданні Державної комісії безпеки представлено проект організації «Akcji specjalnej „Wschod”» ("Спеціальна акція "Схід"") , згодом переіменованої на Аkcja «Wisla», який починався від речення: «Rozwiazac ostatecznie problem ukrainski w Polsce. W tym celu: a) Przeprowadzic w porozumieniu z Panstwowym Urzedem Repatriacyjnym ewakuacje z poludniowego i wschodniego pasa granicznego wszystkich osob narodowosci ukrainskiej na ziemie polnocno-zachodnie, osiedlajac je tam w mozliwie najrzadszym rozproszeniu, b) Ewakuacja beda objete wszystkie odcienie narodowosci ukrainskiej z Lemkami wlacznie (...)» ("Остаточно вирішити українську проблему у Польщі. У тому числі:а)перемістити з південного та східного кордону усіх осіб української національності на північно-західні землі, розселити їх там, за можливості, якнайрозпорошеніше; b) евакуації будуть піддані усі українські народності з Лемками включно (...)").
17 квітня - звіт спеціальної комісії Міністерства безпеки і оборони в справі вбивства генерала Свєрчевського: «W wyniku dotad przeprowadzonych operacji nie ujeto nikogo ze sprawcow napadu, dokonanego w dniu 28 marca 1947 r. W zwiazku z powyzszym, jak na skutek calkowitego braku agentury w podziemiu, w obecnym stanie sprawy wykluczone jest scisle ustalenie przestepcow, podloza prze stepstwa, jak rowniez inspiratorow i organizatorow zabojstwa gen. Swierczewskiego» (" У результаті проведених операцій не виявлено нікого з виконавців нападу, вчиненого 28 березня 1947 р. У зв'язку із вищесказаним, як і з тим, що ми зовсім не маємо агентури у підпіллі, стан справ виключає швидке встановлення злочинців, як виконавців, так і інспіраторів та організаторів вбивства генерала Свєрчковського").
18 квітня - Посол Польщі в Москві повідомляє міністра закордонних справ СРСР про акцію «Вісла».
20 квітня - план дій Оперативної групи «Вісла»: «Przystapic niezwlocznie do ustalenia i rozpracowania inteligencji ukrainskiej, kleru ukrainskiego, ktorzy sa glownym motorem dzialalnosci ukrainskiego podziemia. Sporzadzic dokladne spisy dla calkowitego wysiedlenia jej» ("Негайно приступити до встановлення осіб та розробки української інтелігенції та церковників, котрі є головним двигуном діяльності українського підпілля. Скласти детальні списки для їхнього цілковитого виселення").
22 квітня - інструкція командування Оперативної групи «Вісла» для командира конвою транспорту з виселеними українцями: «Nie dopuscic do kontaktow przesiedlanych z ludnoscia z zewnatrz. (...) W czasie calej podrozy d-ca konwoju dopilnuje, aby wszystkie wagony z jednej strony byly na stale zamkniete. W czasie nocy natomiast, po wieczornym sprawdzeniu stanu poszczegolnych wagonow, wagony nalezy zamknac z obydwu stron» ("Не допускати контактів виселених з населенням під час транспортування. (...) Під час всієї подорожі конвойні повинні пильнувати, щоб всі вагони з однієї сторони були постійно зачинені. У нічний час, натомість, після вечірньої перевірки стану вагонів, вагони належить зачиняти з обох сторін").
22 квітня - у Сяноці починає «працювати» Військовий суд Оперативної групи «Вісла». Протягом трьох місяців засудив він 173 українців на смертну кару, 58 на довічне ув’язнення і 79 на кару до 15 років ув’язнення.
23 квітня - постанова Політбюро ЦК ПРП у справі ув’язнення «podejrzanych Ukraincow» у концтаборі в Явожні.
23 квітня - інструкція командування ОГ «Вісла» для командира виселенського відділу: «Celem umozliwienia im spokojnego zycia i pracy, unikniecia niepotrzebnych o.ar ludnosci cywilnej przy zwalczaniu bandytyzmu w rejonie wiosek i w samych wioskach, zarzadzeniem wladz naczelnych ludnosc zostaje przesiedlona na tereny odzyskane. Ktokolwiek z nieupowaznionych zostanie po wysiedleniu, bedzie uwazany za czlonka bandy i jako taki traktowany».
23 квітня - інструкція командування ОГ «Вісла» для коменданта полкового збірного пункту: «Pulkowy punkt zborny jest pierwszym etapem przesiedlenczym. Tu odbywa sie pierwsza selekcja przesiedlonych. Selekcja ma na celu wylowienie elementow wrogich i niepewnych» ("Полковий збірний пункт є першим етапом переселення. Тут відбувається селекція переселенців. Селекція має на меті виявлення ворожих та сумнівних елементів").
23 квітня – з΄являється наказ для вояків перед їх виїздом на акцію «Вісла»: «Zolnierze! Spotkal nas ten zaszczyt niezmierny, ze idzemy walczyc o prawa ludu. Matki i dzieci placzace wzywaja o pomoc swych synow w wojsku, by polozyc kres dzialalnosci bandom faszystowskim spod znaku Ukrainskiej Powstanczej Armii zalozonej przez faszystow hitlerowskich i kierowanej przez oficerów SS» ("Жовніри! Солдати!! Ми йдемо захищати права народу!! Матері і діти, плачучи, благають про допомогу своїх синів у війську, щоби покласти край діяльності фашистських бандформувань під знаком Української Повстанської Армії, створеної гітлерівськими фашистами і керованими офіцерами СС").
24 квітня - з Варшави відправлено залізничним транспортом 15 тонн колючого дроту для побудови перехідних виселенських таборів.
24 квітня - згідно з наказом командира ОГ «Вісла» починаються масові арешти українців, запідозрюваних у співпраці з УПА.
28.04.1947 о 4.00 годині ранку шість польських дивізій (бл. 17 тис.чол.) та відділи Корпусу Безпеченьства Публічного (назва органів польської служби безпеки) оточили території, на яких компактно проживало українське населення. В цей же час відділи НКВС і чехословацької армії заблокували східні і південні кордони Польщі від Бреста до Нового Сончу. Операція Вісла проводилась під безпосереднім керівництвом міністра оборони Польщі маршала Р.Жимерські та ген. С.Моссора.
28-29 квітня - на засіданні Пленарної Конференції єпископату Польщі Примас Польщі Кардинал Август Гльонд повідомляє, що Святійший Отець іменував його делегатом для Церков східного обряду в Польщі - Греко-Католицької і Вірменської. Просить польських владик, щоб з великою розсудливістю і гідністю ставилися до греко-католиків, щоб «nawet nie dawac pozorow, ze przyczyniaja sie do likwidacji Cerkwi». Просить також, щоб з українських церков не забирали іконостасів.
29 квітня - зі станції Куляшне від’їжджає перший транспорт з виселенцями. Це мешканці Должиці Сяніцького повіту.
1 травня - командування 9 Дивізії Польського війська повідомляє, що 1 травня в Перемишлі «w zwiazku z rozpoczeciem nabozenstw majowych w kosciele оо. Franciszkanow, jeden z ksiezy w swym kazaniu dal wyraz glebokiego wspolczucia z powodu wielkiego nieszczescia, jakie dotknelo „naszych braci,, (Ukraincow?), skazanych na skutek wysiedlenia na poniewierke i tulaczke; wzywal on wiernych do modlitw za dotknietych ta kleska ,,braci”» ("... у зв'язку з розпочатком травневих свят в костелі отців Францісканців, один з ксьондзів у своїй проповіді виразив глибокий жаль та співчуття з приводу великого нещастя, котре спіткало "наших братів" (Українців?), сказаних з причини виселення на поневіряння; взивав він вірних до молитв за "братів", котрих спіткало лихо".
9 травня - командування 7 Дивізії Польського війська повідомляє, що «Na stacjach zaladowczych ludnosc wysiedlona dziekowala wojsku za okazana jej pomoc i za dobre traktowanie. Wyjezdzajaca ludnosc smorzutnie maila wagony zielenia lub wywieszala bialo-czerwone choragiewki» ("На обслуговуючих станціях виселена людність дякувала війську за надану допомогу і за добре перевезення. Виїжджаюча людність маювала вагони зеленню та вивішувала біло-червоні прапорці").
9 травня - з Освєнціма до концентраційного табору в Явожні прибуває перша група українців. В’язнем № 1 є Марія Баран, дочка Петра й Анни, нар. 10.III.1929 р. в Луковій Ліського повіту.
15 травня - краківський щоденник «Naprzod» повідомляє про акцію «Вісла». «Akcja ta z jednej strony przyczyni sie w pewnej mierze do ulatwienia zwalczania band UPA, z drugiej strony doprowadzi do calkowitego przyswojenia tego elementu przez dynamiczna polskosc Ziem Odzyskanych» ("Ця акція, з одного боку, причиниться певною мірою до присмирення озвірілих банд УПА, а з іншого боку, призведе до динамічного опольщення Відшуканих Земель").
22 травня - у лісі біля Лішної Сяніцького повіту розстріляно у збірній екзекуції першу групу 19 українців, засуджених на смерть Військовим судом Оперативної групи «Вісла». Серед страчених була дівчина Розалія Мілько.
27 травня - таємна, вручну написана, інструкція головного прокурора Польського війська полковника Генрика Гольдера для Військового суду Оперативної групи «Вісла»: «Wyroki smierci wydane przez Sad Wojskowy Grupy „Wisla” niezwlocznie po ogloszeniu wyroku wykonywac. Powyzsze dotyczy jedynie „Upowcow”» ("Смертні вироки, видані Військовим Трибуналом Групи "Вісла", виконувати відразу після оголошення вироку. Особливо що стосується "упівців" ").
21 червня - у Любачові відбулася врочиста зміна назви вулиці Шашкевича на вул. "генерала Свєрчевського".
6 липня - наказ командування ОГ «Вісла» № 006 про створення спеціальних військових «Grup Kontrolnych», завданням яких є перевірити ще раз кожну виселену місцевість у пошуках українців: «Sprawdzic, czy na ich terenie nie pozostaly rodziny, wzglednie osoby, ktore winny byc wysiedlone, lub czy nie ma uciekinierow z transportow, ktorzy powrocili na swe stare miejsce zamieszkania. W razie stwierdzenia takich wypadkow, osoby te niezwlocznie wysiedlic i pod konwojem przekazac do najblizszych punktow zaladowczych» ("Перевірити, чи на їх теренах не залишилися родини, особи, котрі повинні бути виселені, або ж чи немає утікачів з транспортів, котрі повернулися на своє старе місце проживання. У разі підтвердження таких випадків, ці особи повинні бути виселені і під конвоєм доставлені до найближчих збірних пунктів").
15 липня - Державна комісія безпеки вирішує, щоб від 1 до 25 липня ОГ «Вісла» провела «kontrole terenow i oczyszczenie z pozostalych resztek» (тобто - "зачистку території").
16 липня - наказ № 0010 командира ОГ «Вісла» генерала Моссора про арешт і заслання в концтабір Явожно «Ukraincow, wysiedlonych i bezprawnie powracajacych» ("...виселених українців,що незаконно повертаються") .
19 липня - наказ № 063 командира 7 Дивізії Польського війська полковника Бобровського: «Wszystkich Ukraincow wysiedlonych, pojawiajacych sie na terenie odpowiedzialnosci Dywizji, celem przeprowadzenia zniw - aresztowac i oddac UB celem odeslania ich do obozow koncentracyjnych» ("Усіх виселених українців, що з'являються на теренах відповідальності Дивізії, нібито з метою жнив урожаю, - арештовувати і віддавати Службі Безпеки з ціллю їх висилання до концентраційних таборів").
29 липня - закінчує свою діяльність Оперативна група «Вісла». Її завдання переймає Оперативна група Краківської округи.
[ред.] Три етапи
Депортаційні заходи проходили в три етапи:
1) з 28.04.1947 до 15.6.1947 виселялись українці з повітів Ліско, Сянік, Перемишль, Ясло, Кросно, Любачів, Горлиці, Ярослав;
2) до 30.06.1947 вивозилося українське населення з повітів Новий Сонч, Новий Тарг, Томашів Любельський, Грубешів.
3) до кінця жовтня 1947 депортовано населення з решти повітів Закерзоння.
На 31.07.1947, за польськими даними, було переселено 140 575 осіб, ув'язнено в концтаборі Явожно 3800 чол., убито 655 чол., заарештовано 1466 членів українського руху Опору.
Намагаючись прискорити асиміляцію переселенців, органи влади, звичайно, допускали переїзд в одну місцевість не більше 3-4 українських сімей.
До кінця 1947 у місця, звідки було депортовано українське населення, переселено близько 14 тис. осіб польської національності.
[ред.] Література
- А. Г. Ліпкан Операція «Вісла»: переселення чи депортація? «Воєнна історія» #1 за 2003 рік
- Євген МІСИЛО.Календар акції «Вісла»
- 1947: Акція "ВІСЛА" - апогей депортаційних операцій 40-50-х рр. ХХ ст. Виставка за документами ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, а також ГДА СБУ.
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
