Оперний театр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оперний театр
Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка

Оперний театр — театральна будівля, призначена для виконання оперних постановок, що складається зі сцени, оркестрової ями, зали для глядачів та приміщень для переодягання та зберігання декорацій. Тоді як більшість будівель такого типу призначені виключно для оперних постанов, інші є частинами багатофункціональних культурних центрів.

Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка (Київ)

Історія виникнення оперних театрів[ред. | ред. код]

Перші оперні театри з'явилися в середині XVII століття спочатку у Венеції, а потім в інших містах Італії і призначалися для розваги аристократії.

При будівництві оперних театрів з часу їх виникнення до наших днів використовувалися дві різні тенденції:

У класичному ярусному театрі прихильність публіки в ложах мало таку ж значимість, як і те, що відбувається на сцені. Глядацька зала і сцена були яскраво освітлені. Виконавці співали на авансцені, в той час як задня частина сцени служила для змінюваних декорацій. В сучасних театрах використовується вся сцена від рампи до задника сцени, зал для глядачів затемнений і має напівкруглу форму.

Друга важлива тенденція стосується розташування оркестрової ями. У театрі бароко музиканти перебували на одному рівні з партером. Диригент був необов'язковий, так як оркестр і виконавці мали безпосередній контакт. Згодом оркестр став займати все більше місця, в результаті цього з'явилася оркестрова яма. При будівництві Байройтського театру Ріхард Вагнер влаштував спеціальну оркестрову яму для виконання своїх творів. Вона ярусами йде глибоко під сцену і закрита зверху, таким чином, не можна точно встановити джерело звуків, що створює додатковий сценічний ефект.

У XVIII столітті глядачем оперних театрів стала і буржуазія. Оперні театри перетворилися з палацових театрів в державні опери.

Поняття «оперний театр» включає в себе не тільки будівлю театру, а й установу. Під цим можна розуміти як постійну трупу театру (солісти театру, хор, балетна трупа, оркестр, статисти), так і художніх керівників (директор, диригенти, режисери, драматурги, помічники режисера), адміністрація, каси, гардероб і театральні майстерні.

Найбільші оперні театри світу[ред. | ред. код]

За кількістю місць у глядацьких залах, найбільшими оперними театрами світу є

Міланський театр Ла-Скала уночі
Див. також: Оперні театри світу.

Оперні театри України[ред. | ред. код]

Станом на 2009 рік в Україні діє 7 оперних театрів, 3 яких мають статус національних і 3 - державних і 1 - муніципальний:

Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Сіднейський оперний театр[ред. | ред. код]

Сіднейський оперний театр

Від ідеї про створення театру до моменту його реалізації пройшло цілих 17 років. У 1959 році почалося будівництво, яке затягнулося на 14 років.

* Перший співак, що виконав музичний твір у Оперному театрі Сіднею — це Пол Робсон. Він у 1960 році виконав «Ol’ Man River» перед будівниками, вилізши на підмостки.

* Оперний театр працює 363 дні на рік. Він має 5 зал для симфонічних концертів, театральних оперних та камерних спектаклів і більше ніж 1000 підсобних кімнат.

* Оперний театр – це одна з перших масштабних будівель на континенті, у процесі будівництва якого було задіяно підйомні крани. Їх спеціально побудували у Франції. Вартість кожного оцінювалась у 100 000 доларів.

* У Сіднейському театрі зберігається найбільший у світі механічний орган. Він складається з величезної кількості труб – 10 154.

Одеський оперний театр[ред. | ред. код]

Одеський національний академічний театр опери та балету

Задумка театру належить градоначальнику, герцогу Дюку де Рішельє. Його побудували за проектом архітектора із Петербургу – Тома де Томона. Цей храм мистецтва відчинив свої двері 10 лютого 1810 року. Але через 64 роки місцевий театр (як його називали місцеві) згорів вщент. Будівництво нового театру доручили віденським архітекторам Фердинанду Фельнеру та Герману Гельмеру. Вони були відомі своїми монументальними храмами в Дрездені, Будапешті та інших містах Європи. В результаті їхньої праці за рекордні три роки виріс новий театр.

* В Одеському оперному театрі міститься найбільша костюмерна, в якій зберігається більше чим 800 костюмів. Найраритетнішому більше 100 років. Та й своєю вартістю вони вражають. Наприклад, ціна пачки для прими балету Опери стартує від 500 доларів!

* Стеля глядацької зали прикрашена композицією із чотирьох картин-медальйонів Франца Лефлера – відомого художника. Вони зображують сюжети творів Вільяма Шекспіра, таких як: «Сон літньої ночі», «Гамлет», «Як вам це сподобається», «Зимова казка». А в самому центрі розкішної стелі розташована кришталева ажурна люстра.

* Одеський національний академічний театр опери та балету, згідно з журналом «Forbes», входить в список найдивовижніших пам’яток архітектури в Східній Європі.

* Входить до п’ятірки найкращих театрів світу.[1]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://dovidka.biz.ua/tsikavi-fakti-pro-teatr/ Довідник цікавих фактів та корисних знань