Опосум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Опосумові
Опосум віргінський взимку
Опосум віргінський взимку
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Сумчасті (Metatheria)
Ряд: Опосумоподібні (Didelphimorphia)
Gill, 1872
Родина: Опосумові (Didelphidae)
Підродина: Didelphinae
Рід: Опосум (Didelphis)
Linnaeus, 1758
Типовий вид
Didelphis marsupialis
Linnaeus, 1758
Didelphis.png
Види

Опосум (Didelphis) — рід сумчастих ссавців родини Опосумові (Didelphidae). Відомо 6 видів, що мешкають в Північній і Південній Америці.

Опис[ред.ред. код]

Опосум розміром з домашню кішку, з короткими лапами, гострою, світло забарвленою мордою й голими вухами з рожевими кінчиками. Хвіст майже голий, довгий, хапального типу. Загальне забарвлення зазвичай сіре, зрідка попадаються чорні звірки. У самок розвинена сумка, що відкривається назад. Довжина тіла — 36-53 см, хвоста — 25-33 см, маса 1,6-5,7 кг.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Опосуми населяють різноманітні місцевості — і низини, й горби, переважно біля водойм. Активні переважно вночі. Порівняно з іншими ссавцями здаються повільними й дурними. Часто прикидаються мертвими, - ця захисна реакція помагає врятуватись від хижаків, які не їдять падла. Опосуми прекрасно лазять, чіпляючись за гілки п'ятипалими лапами з далеко відставленим великим пальцем і м'язистим хапальним хвостом. До осені опосуми сильно жиріють й узимку нерідко по кілька днів впадають в оціпеніння у своїх лігвищах. За останні десятиліття ареал опосума трохи розширився до півночі, але холоди лімітують це просування.

Опосуми майже всеїдні. Вони поїдають падло, безхребетних, мишей, рептилій, земноводних, гриби, багато культурних рослин, особливо кукурудзу й зернові злаки.

Розмноження[ред.ред. код]

Самки починають розмножуватися у віці одного року. Притулком служать дупла, порожнини в ґрунті під будівлями; можуть влаштовувати гнізда в смітті. У роті й на зігнутому гачком хвості самка приносить сухе листя й залишки рослин для будівлі гнізда. На півночі в опосумів буває один виводок, в південній частині ареалу — два виводки на рік. Виводок складається спочатку з 8-18 дитинчат. Після виходу із сумки звичайно залишається не більше 7 дитинчат. Новонароджені опосуми важать близько 2 мг, 20 таких дитинчат вільно вміщаються в чайній ложці. За допомогою добре розвинених кігтиків на передніх лапках вони забираються в сумку матері. Через два місяці в них з'являється шерсть і відкриваються очі. Прикріпившись до сосків, вони висять на них 65-70 днів, потім починають пересуватися самостійно й харчуватися твердою їжею. Самка носить молодих дитинчат на собі. Дитинчата лазять по спині й боках матері, чіпляючись за її шерсть, часто при цьому притримуючись хвостом за її хвіст, який вона тримає над спиною кінцем уперед. Наступний виводок самка може мати через 3,5 місяця після попереднього. Тривалість життя в дикій природі в більшості видів опосума менше 2 років. У неволі вони можуть жити понад 7 років.

Використання[ред.ред. код]

Міцна шкірка й жорстке хутро опосума використовуються для виготовлення верхнього одягу та інших виробів. М'ясо придатне для споживання. Опосуми завдають деякої шкоди садам, полям і пташникам, але цю шкоду часто перебільшують.

Література[ред.ред. код]

  • Ronald M. Nowak: Walker's Mammals of the World. Johns Hopkins University Press, Baltimore 1999. ISBN 0801857899
  • MacManus, J.J. (1974) Didelphis virginiana en Mammalian Species. 040. American Society of Mamalogists. Documento on-line
  • GRZIMEK, B., SCHLAGER, N. y OLENDORF, D., 2003: Grzimek's Animal Life Encyclopedia, Thomson Gale.[1] Detroit.


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.