Оптика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

О́птика — розділ фізики, в межах якого вивчається природа оптичного випромінювання (світла), досліджуються процеси випромінювання світла, його поширення в різноманітних середовищах і взаємодію з речовиною.

Оптика вивчає широку область спектра електромагнітних хвиль, що примикають до діапазону видимого світла: ультрафіолетову область (включно з м’яким рентгенівським випромінюванням) та інфрачервону (до міліметрових радіохвиль); експериментальне та теоретичне вивчення випромінювання світла, його поширення в середовищах різної природи, поглинання в середовищі, а також заломлення та відбивання на границі поділу, взаємодії кількох світлових потоків, утворення когерентних джерел світла, оптичного запису інформації. Дослідження використовують широко відомі або оригінальні методи.

Відмінність оптики від інших розділів фізики, що пов'язані з електромагнітним випромінюванням, полягає не лише в довжинах досліджуваних хвиль, але й у сукупності специфічних, розвинутих історично і широко використовуваних методів і понять.

Оптика поділяється на геометричну оптику, фізіологічну оптику, фізичну оптику, нелінійну оптику тощо.

[ред.] Напрямки досліджень

Напрямки досліджень:

Експериментальні та теоретичні дослідження у таких напрямках:


Головні розділи фізики

Класична механіка | Термодинаміка | Класична електродинаміка | Спеціальна теорія відносності | Загальна теорія відносності | Фізика елементарних частинок | Ядерна фізика | Квантова теорія поля | Квантова механіка | Статистична механіка | Оптика | Акустика | Астрофізика | Біофізика | Геофізика | Молекулярна фізика | Фізика конденсованих середовищ

Особисті інструменти