Оптико-акустична спектроскопія

О́птико-акусти́чна спектроскопі́я (рос. оптико-акустическая спектроскопия, англ. optical-and-acoustic spectroscopy; нім. optisch-akustische Spektroskopie f) — розділ оптичної спектроскопії, який базується на оптико-акустичному ефекті, що полягає у виникненні акустичних коливань в зразку при опроміненні його модульованим на звуковій частоті випромінюванням (УФ, видимим та ІЧ).

Оптико-акустична спектроскопія дозволяє дослідити слабко- і сильнопоглинаючі речовини в будь-якому агрегатному стані. Вона застосовується для визначення неорганічних і органічних сполук (аміаку, оксидів вуглецю, азоту, метану і ін.) в газах при їхньому ізотопному аналізі.

Див. також

• Оптична спектроскопія
• Звукохімія
• Інфрачервона спектроскопія
• Ультрафіолетова спектроскопія

Джерела

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.