Оптимістична печера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вхід до печери
Ландшафт над печерою

Оптимісти́чна печера — карстова печера, розташована поблизу села Королівка Борщівського району Тернопільській області на території України.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Занесена до Книги рекордів Гінесса як найдовша в світі гіпсова печера, найдовша печера Євразії та п'ята за довжиною серед печер світу.

Сумарна картографована довжина її ходів становить понад 240,5 км. Печера до кінця не розвідана. Печера займає площу близько 2 гектарів, що обумовлено чисельністю та хвилястістю ходів. Ходи залягають на глибині близько 20 м під землею. Печера сильно замита глиною. Зустрічаються сталактити, освіти, геліктити.

Історія відкриття[ред.ред. код]

Придністровське Поділля, багате печерами, давно приваблювало дослідників. В 1965 році львівські спелеологи з новоствореного клубу «Циклоп» проводили топозйомку печери «Вітрова» біля села Королівка Борщівського району Тернопільської області, коли місцеві хлопчики показали на струмок, розташований неподалік, який іде під землю. У той раз розкопати нічого не вдалося, але повернувшись через рік, 8 травня 1966 року, Олексій Соляр і Мирон Петрович Савчин проникнули за глиняний сифон, який перегороджував їм шлях у минулому році і обстежили близько 400 метрів печери. Із самого початку передбачалося, що її довжина не менше 3 кілометрів; подальше її дослідження перетворило її в найдовшу печеру тодішнього Радянського Союзу. Печеру назвали Оптимістичною, оскільки скептично налаштовані колеги прозвали львів'ян «оптимістами». Відтоді почалося регулярне розвідування, першопроходження і картування печери експедиціями Львівського спелеоклубу «Циклоп». Загальне керівництво дослідженням здійснював президент клубу М. Савчин.

Печера горизонтальна, лабіринтового типу, закладена в 20-25 метровій товщі гіпсів на глибині 60-80 метрів. Складається з 10 відносно ізольованих районів, зв'язаних між собою одним або кількома ходами. Окремі райони закладені в різних геологічних блоках з різною історією їх розвитку і формування, відрізняються між собою за геоморфологічними ознаками, морфометричними характеристиками, напрямком переважаючої тріщинуватості, вторинним мінералоутворенням, що були відкриті у різні роки. Дослідження деяких з них ще триває. Печера не заводнена. Є декілька невеликих озер з більш-менш сталим рівнем. Найбільше з них «Aqva vitae» з площею поверхні 82 м². Крім цього є декілька водопроявів, які підлягають регіональним коливанням рівню води. Під час його максимуму, який може тривати декілька років, частковому затопленню підлягає район Свіжа вода та Пд-З району Центрального. Сезонними повінями може бути затоплений вхідний район і перекритий вхід у печеру на термін від декількох днів до 1-2 тижнів.

З того часу було проведено більше 170 експедицій; в дослідженнях печери брали участь і спелеологи з інших країн: Болгарії, Польщі, Росії тощо.

По мірі дослідження печери виникала необхідність у нових підземних базових таборах. На 2008 рік їх 15. «Оазис», один із найбільш далеких підземних таборів, розташований на периметрі печери, є також і найзручнішим: прямо в таборі є резервуар з чистою водою, колонкою для її викачування, близько 700 літрів вже запасеної води, спальні місця на півсотні чоловік і нове кухонне начиння. На даний час довжина печери становить понад 240 кілометрів.

Рекорди[ред.ред. код]

  • Це найдовша у світі гіпсова печера.[1].
  • Виявлені тут гелектити своїм існуванням спростували теорії про те, що вони можуть утворюватися тільки в вапнякових печерах.

Ділянки[ред.ред. код]

До найкрасивішіх ділянок можна віднести галереї Караганда, Золотий Полоз, Пушкіна, Чумацький Шлях, також район Радіо Люкс; гроти Тудуся і Кіт. Зараз Оптимістична складається з 10 районів, які відрізняються один від одного морфологією ходів, кольором і структурою гіпсу, кількістю кристалів, їхніми розмірами, формою, відтінком. Райони відносно ізольовані, з'єднані між собою одним або двома ходами. Починається ця велична і цікава печера з непривабливого району. Коридори тут невеликі, досить різноманітні. Стіни сірі, частіше вимазані гіпсом. Район називають «Старий» або «Вхідний». Його довжина 9,9 км. На сході, через двістіметровий низький і вузький лаз він з'єднується з печерою Вітрова. На заході Вхідний район примикає до району «Глобусів». Тут з'являються широкі, добре пророблені водою галереї — «Циклоп», «Спелеологів», «Вічно юних», «Софія»; зали — «Дружба», «Ювілейний».

Часто зустрічаються гроти, що утворилися обваленням величезних гіпсових брил. Поверхня відриву часто має сферичну форму, звідки назва району Глобусів. Він додав до карти печери 10,6 км. На півночі район «Глобусів» з'єднується з районом «Свіжа вода». Коли цей район відкрили в більшості ходів стояла вода, що й дало назву району.

У районі «Глобусів» у галереї «Циклоп» був обладнаний перший в історії печери базовий табір. Але в той час у печері ще не була знайдена вода, і воду доводилося носити в каністрах з поверхні. На південному заході району «Глобусів» через єдиний прохід з'єднується з «Новим» районом. Ще його називають «Центральний». Це найбільший район. Довжина його лабіринту становить 48,3 км. У західній частині району вперше була знайдена вода, що дозволило поставити там табір, що діє до сьогоднішнього дня. У центральній і південній частині району ледве чи не сама густа сітка ходів у всій печері. Щілиноподібні коридори часто поширені в нижній третині, іноді утворюють просторі галереї, що буяють кристалами, — «Чумацький шлях», «Проспект Шевченка», «Краківська» й ін. На перетинанні різних ходів у результаті обвалень утворилися великі гроти й зали, захаращені великими брилами. У цій частині печера має дво- або навіть триповерхову будову. Перший поверх — «підвали» — найрозвиненіший у центральній і південній частинах району. Це широкі й невисокі ходи з пологими склепіннями. Над першим поверхом, практично по всьому лабіринту розташований другий поверх. Це високі, щілиноподібні коридори, готичного типу. Стіни в «Новому» районі переважно темні, місцями вкриті засліплюючими білими іскристими кристалами. Зустрічаються також жовто-рожеві прозорі кристали пластинчастого гіпсу, що досягають іноді одного метра у перерізі.

На захід від «Нового» району тягнеться в північно-західному напрямку «Далекий» район. Його загальна довжина 22,151 км. Стіни тут в основному білі, місцями посипані зовсім прозорими кристалами. В Далекому районі розташовані такі величезні галереї, як «Аспірантська» — довжиною 180 м при ширині 15 м, «Шипуча» — довжиною 190 м, «Львівська» — 80 м. Дуже багато завалів. Пересуватися доводиться стрибаючи з каменя на камінь, лазячи по скелях, карабкаючись у розпорках. Змучений після переходу, пройшовши останній завал раптом потрапляєш у прямі, рівні коридори, де можна йти у повний зріст, не дивлячись під ноги. Стіни золотаво-жовті, іноді білі, з вигадливими візерунками. Це район «Озерний». На північному периметрі є величезний зал із завалом. Спустившись по завалі вниз раптом бачиш під ногами відбите світло ліхтарів — вода, і не просто хід з водою, а справжнє озеро, що йде під стіну. Пройшовши по краю завалу, протиснувшись між брилами можна побачити друге, а далі й третє озеро. Зал назвали «Аква-Віта», а район — «Озерний». Найцікавіше те, що рівень води в озерах від дня відкриття печери жодного разу не змінювався, у той час як в інших районах Оптимістичної та у розташованій неподалік печері Голубі Озера він коливається з амплітудою до 2 метрів. Надзвичайною красою в «Озерному» районі вирізняються галереї «Дванадцяти апостолів», «Гонолулу», «Паміро-Алтайська»; зал «Григорія Сковороди». Кристали в цьому районі не дуже великі, зате їх дуже багато й форми їх вигадливі — на стінах голки, їжачки, а підлога наче посипана снігом.

Найкрасивішим районом вважається «Заозерний». Потрапити туди можна, подолавши завал у залі «Аква-Віта». Грандіозні обсяги, кольорові стіни і склепіння — смуги світлі, темні, червоні, жовті, якісь кола, зиґзаґи. А кристали — від дрібних, наче іній, до величезних, завбільшки із пляшку з-під шампанського, зовсім прозорих. Побачити цей музей природи — гідна нагорода тим, хто не злякався труднощів і переборов майже п'ятикілометровий шлях, де доводиться йти рачки або просто зігнувшись, то стрибаючи по каменях, то лазячи по скелях, пробиратись у розпорках. Полегшує шлях те, що на трасі обладнані підземні табори, де можна відпочити, випити горня гарячого чаю, перекусити. Для багатоденних подорожей під землею підземні табори постачають запасом продуктів, примусами, там є всі умови для ночівлі, готування повноцінної гарячої їжі. Досвідчені спелеологи, які більшу частину життя присвятили дослідженню Оптимістичної гарантують безпеку подорожі, необхідні зручності для відпочинку, допоможуть перебороти труднощі пересувань печерою, перетворять подорож у цікаву й захоплюючу пригоду, що запам'ятовується на все життя.

Література[ред.ред. код]

  • Печера Оптимістична: до 45-річчя Львівського спелеоклубу «Циклоп». — 302 с. — Львів, 2008.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кравчук П. А. Рекорды природы. – Любешов: Эрудит, 1993, 216 с.: ил. ISBN 5-7707-2044-1, с. 51

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.