Оптичний носій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Оптичні накопичувач або Опитчний носій інформації — це термін у галузі інформатики, що позначає засіб зберігання даних з допомогою носіїв та самі носї, що зчитуються оптично. Дані записуються, з допомогою позначок на паттерні, який може бути прочитаний знову світлом, зазвичай променем лазера, точно зосередженого на диску, що обертається. Застарівшим зразком опитчного накопичувача, який не вимагає використання комп'ютерів, є |мікрофільм. Є й інші засоби оптично зберігання даних і нові методи знаходяться в стадії розробки. Оптичні накопичувачі відрізняються від інших методів зберігання даних, які використовують інші технології, такі як магнетизм або напівпровідники.

Під словами оптичний носій можуть мати на увазі і один диск що читається одиним CD-ROMом і прилад, що являє собою кілька оптичних приладів, здатен читати кілька дисків, такий як оптична бібліотека. Звичайні компакт-диски можуть вміщати близько 700МБ (мегабайт), а оптична бібліотека може містити набагато більше.

Термін оптичний привід звичайно відноситься до пристрою в комп'ютері, який може читати CD-ROM або інші оптичні диски.

Було оцінено, що в 2007 оптичні накопичувачі складали 27% від всього технологічного потенціалу для зберігання інформації в світі.[1]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]