Опівнічний експрес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Опівнічний експрес
Midnight express.jpg
Жанр драма
Режисер Алан Паркер
Продюсер Алан Маршал
Девід Патнем
У головних
ролях
Бред Девіс
Джон Гарт
Ірен Міракл
Бо Гопкінс
Композитор Джорджо Мородер
Тривалість  121 хв.
Країна  США США
Рік  1978
IMDb ID 0077928

Опівні́чний експре́с - кримінальна драма, в основу якої покладено реальні події з життя громадянина США Біллі Хейса.

Сюжет[ред.ред. код]

6 жовтня 1970 року під час посадки на міжнародний літак громадянин США Біллі Хейс (Бред Девіс) був затриманий в стамбульському аеропорті під час спроби вивезення 2 кілограмів гашишу з Туреччини, при цьому наркотик був прив'язаний до його тіла. Після співпраці з владою у встановленні особи-реалізатора наркотичних речовин Хейс робить повторну спробу втекти, але поліція знову затримує його. Через це у нього починаються справжні неприємності: героя засуджено до чотирьох років ув'язнення за зберігання наркотиків. Біллі Хейс потрапляє до стамбульської в'язниці, керівник якої, охоронець Хаміду, має яскраво виражені схильності до садизму та отримує задоволення від духовних та фізичних тортур, яких він завдає ув'язненим за будь-якої причини. Біллі Хейс робить спробу потоваришувати з іншими ув'язненими, серед яких американець Джиммі Бут, що відбуває покарання за крадіжку двох свічок із церкви. В результаті Біллі Хейс стає перед вибором: або дати в'язниці в кінцевому рахунку вбити його, або спробувати відновити контроль над своїм життям за допомогою будь-яких доступних засобів, в тому числі й втечі.[1]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Під час зйомок сцени в аеропорті митник нібито говорить турецькою. Але насправді актор говорив мальтійською через те, що забув свій текст турецькою.
  • Дія фільму відбувається у 1970 році. Під час перегляду сцени, де Біллі Хейс відвідує туалет в аеропорті, щоб вмитися, можна побачити на стіні фотознімок Босфорського мосту. Насправді цей міст був побудований у 1973 році.
  • Під час зйомок фільму була допущена помилка - у ньому неправильно зображено мусульманську молитву: якщо молиться більше двох осіб, то за правилами обов'язково має бути лідер.
  • У фільмі декілька турецьких чоловіків носять фески, однак насправді у Туреччині їх одягають дуже рідко починаючи з 1925 року, коли засновник Турецької республіки Кемаль Ататюрк скасував їх у процесі "вестернізації" країни.[1]
  • Під час розкручування кінострічки у житті Бреда Девіса мали місце проблеми з наркотиками.
  • На роль Біллі Хейса претендували також Джон Траволта та Річард Гір.
  • Зйомки кінофільму були перенесені на Мальту внаслідок отримання заборони на їх проведення від влади Туреччини.

Відгуки[ред.ред. код]

Сергій Кудрявцев у книзі "3500 кинорецензий" зазначає, що у розумінні режисера Алана Паркера в'язниця - це цілий апарат підкорення людини, механізм перетворення її на "покірну тварину", яку "видресувано жорсткими порядками адміністрації та безжальністю інших в'язнів". А образ експресу автор трактує як "прорив за межі, звільнення з-під давлячого пресу". На думку Кудрявцева, ідея фільму полягає в тому, що навіть злочинець має право на покарання, що відповідає скоєному злочину, але разом з тим не повинен зазнавати емоційної та духовної неволі.[2]

Ролі виконують[ред.ред. код]

  • Бред Девіс - Біллі Хейс
  • Ірен Міракл - Сьюзен
  • Бо Гопкінс - Текс
  • Паоло Боначеллі - Ріфкі
  • Пол Л. Сміт - Хаміду
  • Ренді Куейд - Джиммі Бут
  • Норберт Вейссер - Ерік
  • Джон Гарт - Макс
  • Майк Келлін - містер Хейс
  • Франко Діогене - Єсиль
  • Майкл Інсайн - Стенлі Деніелс
  • Гігі Баліста - головуючий суддя
  • Геворк Малікян - прокурор
  • Пітер Джеффрі - Ахмет
  • Джо Замміт Кордіна - офіцер митниці аеропорту

Посилання[ред.ред. код]