Опік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Опіки)
Перейти до: навігація, пошук
Опік
Hand2ndburn.jpg
Опік руки другого ступеня
МКХ-10 {{{ICD10}}}
МКХ-9 940 940
- 949  949
DiseasesDB 1791
MedlinePlus 000030
MeSH D002056

Опік — це вид травми м’язової тканини або шкіри, викликаний дією тепла, електроенергії, хімічних речовин, тертя або випромінювання. [1] Опіки, що впливають тільки на поверхню шкіри, відомі як поверхневі або опіки першого ступеня. Коли пошкодження проникає в деякі з нижчих шарів, це частково проникаючий опік або опік другого ступеня. Глибокий опік або опік третього ступеня — це травма, що поширюється на всі шари шкіри. З опіком четвертого ступеня пов'язане ушкодження більш глибоких тканин, таких, як м'язи або кістки.

Необхідне лікування залежить від тяжкості опіку. При поверхневих опіках може бути достатньо прийому простих знеболюючих, в той час як при серйозних опіках може знадобитися тривале лікування в спеціалізованих опікових центрах. Охолодження водопровідною водою може допомогти полегшити біль і зменшити шкоду, однак її тривалий вплив може призвести до низької температури тіла. При проникаючому опіку може знадобитися очищення водою з милом з наступним накладенням пов'язки. Поки не ясно, що робити з пухирями, але, ймовірно, краще залишити їх як є. Глибокі опіки зазвичай вимагають хірургічного лікування, наприклад пересадки шкіри. Опіки великої площини часто вимагають великої кількості рідини, що вводиться внутрішньовенно, тому що подальша запальна реакція приведе до значного капілярного витоку рідини і набряку. Найбільш поширені ускладнення опіків пов'язані з інфекцією.

У той час як великі опіки можуть бути фатальними, сучасні процедури розроблені з 1960 року значно поліпшили результати, особливо у дітей і молодих дорослих.[2] У всьому світі близько 11 мільйонів людей звертаються по медичну допомогу, і 300 000 помирають від опіків кожного року.[3] У Сполучених Штатах, приблизно 4% з прийнятих до опікового центру помирають від травм.[4] Довгостроковий результат пов'язаний в першу чергу з розміром опіку і віком постраждалої людини.

Симптоматика[ред.ред. код]

Характеристики опіку залежить від його глибини. Поверхневі опіки завдають болю, що триває два-три дні з подальшим лущенням шкіри протягом наступних кількох днів.[5][6] Особи, постраждалі від більш важких опіків, можуть мати дискомфорт або скаржитися на відчуття тиску, радше ніж біль. Глибокі опіки можуть бути абсолютно нечутливими до легких дотиків або проколів.[6] У той час як поверхневі опіки, як правило, червоного кольору, важкі опіки може бути рожевим, білими або чорними. .[6] Опіки навколо рота або обпалене волосся в носі може означати, що стався опік дихальних шляхів, але ці показники не дають остаточного діагнозу [7] Більш тривожними ознаками є задишка, хрипкість голосу і стрідор або свистяче дихання.[7] Сверблячка зазвичай зустрічається під час процесу загоєння, виникаючи у 90% дорослих і майже у всіх дітей. .[8] Оніміння або поколювання можуть тривати протягом значного періоду часу після того, як трапилася електрична травма.[9] Опіки також можуть призводити до емоційних та психологічних розладів.[3]

Type[10] Посраждалі шари Зовнішній вигляд Текстура Відчуття Час загоєння Прогноз Приклад
Поверхневий (перша ступінь) Епідерміс[5] Червоний без пухирів [10] Сухий Болючий[10] 5-10 днів[10][11] Заживає добре;[10] Повторюваний сонячний опік підвищує ризик раку шкіри протягом подальшого життя[12] Засмага є типовим опіком першого ступеня.
Поверхневий проникаючий (другого ступеня) Проникає у поверхневий (папілярний) шар шкіри[10] Почервоніння з чітким пухирем. Під тиском біліє.[10] Вологий[10] Дуже болючий[10] менше 2–3 тижнів[10][6] Місцева інфекція/целюліт, але, зазвичай, без шрамів[6]

Опік другого ступеня великого пальця

Глибокий проникаючий (другого ступеня) Проникає у глибокий (ретикулярний) шар [10] Жовтий або білий. Не схильний до побіління. Можуть бути пухирі.[10] Достатньо сухий[6] Тиск і дискомфорт[6] 3–8 тижнів[10] Шрами, стягнення (може знадобитися резекція та трансплантація шкіри)[6] Опік другого ступеня, викликаний контактом з киплячою водою
Глибокий (третього ступеня) Проходить через всю товщу шкіри [10] Міцний і білий/коричневий[10] Немає побіління[6] Шкіряний[10] Неболючий[10] Довге (протягом місяців) і неповне заживання [10] Шрами, стягування, ампутація (рекомендується рання резекція)[6] Восьмиденний опік третього ступеня, спричинений глушником мотоцикла.
Четвертого ступеня Проходить через всю шкіру до нижчих шарів жиру, м'язів і кісток [10] Чорний, з обвугленим струпом Сухий Безболісний Потребує резекції[10] Ампутація, значні функціональні порушення, а в деяких випадках і смерть.[10] Опік 4-го ступеня

Причина[ред.ред. код]

Опіки, викликані різними зовнішніми причинами, класифікуються як теплові, хімічні, електричні та випромінювання.[13] У Сполучених Штатах найбільш поширеними причинами опіків є відкритий вогонь (44%), кипляча вода (33%), гарячі предмети (9%), електрика (4%) і хімічні речовини (3%).[14] Більшість (69%) опіків трапляється вдома або на роботі (9%),[4] і більшість з них є випадковими, 2% пов'язані з нападом сторонньої особи, і 1-2% викликані спробою самогубства.[3] Ці джерела можуть викликати ураження дихальних шляхів та/або легенів, що відбувається приблизно у 6% випадків.[15]

Опіки трапляються частіше серед бідних. Куріння є фактором ризику, хоча вживання алкоголю не є таким фактором. Опіки, викликані вогнем, як правило, більш поширені в холодному кліматі.[3] Специфічні чинники ризику в країнах, що розвиваються, включають кухню з відкритим вогнем або розведення вогню на підлозі,[1] а також відхилення у розвитку у дітей та хронічні захворювання у дорослих. [16]

Теплові опіки[ред.ред. код]

У Сполучених Штатах вогонь і гарячі рідини є найбільш поширеною причиною опіків.[15] Серед пожеж у приміщеннях, які призводять до смерті, куріння викликає 25% випадків, а опалювальні прилади — 22%.[1] Майже половина травм пов'язана із заходами боротьби з вогнем.[1] Ошпарення спричинюється гарячими рідинами або газами і найчастіше відбувається в результаті дії гарячих рідин, водопровідної води високої температури у ванні або душі, гарячого рослинного масла або пари.[17] Травми від ошпарення найбільш часто зустрічається у дітей у віці до п'яти років[10], а в США і Австралії на цю популяцію припадає близько двох третин усіх опіків.[15] Контакт з гарячими предметами є причиною близько 20-30% опіків у дітей.[15] Як правило, ошпарення призводить до опіків першого або другого ступеня, але може також призвести до опіків третього ступеня, особливо при тривалому контакті.[18] Феєрверк є частою причиною опіків під час свят у багатьох країнах.[19] Він становить особливий ризик для підлітків чоловічої статі.[20]

Хімічні опіки[ред.ред. код]

Хімічні речовини викликають від 2 до 11% всіх опіків і спричиняють як мінімум 30% опікових смертей, пов'язаних з ними.[21] Хімічні опіки можуть бути викликані більш ніж 25 000 речовинами,[10] більшість з яких є сильнодіючими лугами (55%) або кислотами (26%).[21] Більшість випадків смертей від хімічних опіків є вторинними по відношенню до прийому їжі.[10] Загальні діючі речовини: сірчана кислота, що міститься у миючих туалетних засобах, гіпохлорит натрію, що знаходиться у підбілювачах, і галогеновані вуглеводи, що знаходяться у розчинниках фарби, серед іншого.[10] Плавикова кислота може викликати особливо глибокі опіки, які можуть не показувати симптомів, що проявляються лише через деякий час після контакту з нею.[22] Мурашина кислота може викликати розпад значної кількості еритроцитів. [7]

Електричні опіки[ред.ред. код]

Електричні опіки або травми класифікують як високовольтні (більше або рівні 1000 вольт), низьковольтні (менше 1000 вольт) або опіки від світлового опромінення, що є вторинними по відношенню до електричної дуги. [10] Найбільш поширеними причинами електричних опіків у дітей є електричні шнури (60%), а потім електричні розетки (14%).[15] Блискавка також може викликати електричні опіки.[23] Фактори ризику удару струмом включають участь у різних видах спорту на свіжому повітрі, таких як альпінізм, гольф, види спорту, що практикуються на стадіонах та спортивних майданчиках і робота надворі.[9] Смертність від удару блискавки становить близько 10%.[9]

У той час як ураження електричним струмом в першу чергу призводить до опіків, воно також може викликати перелом або зміщення кісток, вторинні по відношенню до травмування тупим предметом або скорочення м'язів. [9] При високовольтних травмах найбільші ушкодження можуть бути завдані внутрішньо і, отже, обсяг травми не може бути оцінений на підставі лише огляду шкірі.[9] Контакт з низькою чи високою напругою може призвести до серцевих аритмій або зупинки серця.[9]

Опіки від опромінення[ред.ред. код]

Опіки від опромінення можуть бути викликані затяжним впливом ультрафіолетового світла (наприклад, від сонця, соляріїв або дугового зварювання) чи іонізуючим випромінюванням (наприклад, від променевої терапії, рентгенівських променів або радіоактивних опадів).[24] Вплив сонця є найбільш поширеною причиною опіків від опромінення і найбільш поширеною причиною поверхневих опіків в цілому.[25] Існує значна різниця в тому, наскільки легко люди дістають засмагу на основі їхнього типу шкіри.[26] Реакція шкіри на іонізуюче випромінювання залежить від кількості опромінення певної області шкіри, зі втратою волосся після отримання 3-х Греїв, Почервоніння трапляється після отримання 10 Греїв, лущення вологої шкіри — після 20 Греїв і некроз після 30 Греїв.[27] Почервоніння, якщо буде мати місце, можливо, з'явиться лише через деякий час після опромінення.[27] Радіаційні опіки лікуються так само, як і інші опіки.[27] Мікрохвильові опіки відбуваються через тепловий нагрів, викликаний мікрохвилями.[28] Тоді як навіть найкоротший вплив протягом двох секунд може призвести до травм, в цілому це рідкісний випадок. .[28]

Невипадкові[ред.ред. код]

Серед госпіталізованих з опіками або ошпаренням, 3Шаблон:Endash10% спричинені нападами.[29] Причини нападів: жорстоке поводження з дитиною, особисті суперечки, домашнє насильство, жорстоке поводження з літніми людьми і бізнес-суперечки.[29] Травми від занурення або ошпарення через занурення може свідчити про жорстоке поводження з дітьми.[18] Такі травми виникають, коли кінцівки або нижню частину тіла (сідниці або промежину) тримають під поверхнею гарячої води.[18] Такі опіки часто мають чітку верхню межу і часто симетричні.[18] Інші ризикові ознаки потенційного насильства включають: циркулярні опіки, відсутність ознак сплесків, опіки однакової глибини і поєднання з іншими ознаки занедбання чи насильства.[30]

Спалення нареченої як форма домашнього насильства зустрічається у деяких культурах, наприклад, в Індії, де жінку спалюють через незадоволеність чоловіка або його родини недостатнім приданим.[31][32] У Пакистані випадки нанесення кислотних опіків становлять 13% загальної кількості навмисного нанесення опіків та часто пов'язані з домашнім насильством.[30] Самоспалення (акт, коли людина спалює себе у вогні для вираження протесту) також відносно поширене серед індійських жінок.[3]

Патофізіологія[ред.ред. код]

Перші три ступені опіків (термічних)

При температурі вище 44 °C (44) білки починають втрачати свою об’ємну форму та руйнуватися.[33] Це призводить до ушкодження клітин та тканин.[10] Більшість негативних наслідків опіків є ускладненнями, пов’язаними з нормальним функціонуванням шкіри,[10] в тому числі порушенням чутливості шкіри, здатності запобігати втраті води та здатності регулювати температуру тіла.[10] Руйнування клітинних мембран призводить до втрати клітинами калію та його виведення у позаклітинний простір, а також до втрати здатності поглинати воду та калій.[10]

Значні опіки (більше 30% загальної площі поверхні тіла) призводять до поширеного запалювального процесу.[34] Це виражається у підвищеному витоку рідини з капілярів[7] у міжтканинний простір із подальшим набряком тканин.[10] Це призводить до зменшення загального об’єму крові та до значної втрати плазми у тому об’ємі, що залишився, призводячи до згущення крові.[10] Слабкий приплив крові до таких органів, як нирки та шлунково-кишковий тракт, може призвести до ниркової недостатності та виразки шлунку.[35]

Підвищені рівні катехоламінів та кортизолу можуть призвести до гіперметаболічного стану, який може тривати роками.[34] Цей стан виражається у підвищених серцевому викиді, метаболізмі, прискореному серцебиттю та слабкій імунній функції.[34]

Діагностика[ред.ред. код]

Опіки класифікуються за глибиною, способом отримання, обсягом та супутніми ушкодженнями. Найпоширеніша класифікація базується на глибині ушкоджень. Глибину опіку зазвичай встановлюють під час огляду, однак для цього також може використовуватися біопсія.[10] Точно встановити глибину опіку впродовж одного огляду може бути важко, отже, впродовж декількох днів можуть знадобитися повторні огляди.[7] Постраждалих з опіками від вогню у разі головного болю або запаморочення необхідно перевірити на отруєння чадним газом.[36] Їх також необхідно перевірити на отруєння ціаном.[7]

Обсяг[ред.ред. код]

Обсяг опіків вимірюється у процентному відношенні від загальної площі поверхні тіла (ЗППТ), ураженої поверхневими або глибокими опіками.[10] Опіки першого ступеня – почервоніння без пухирів – при цьому не враховуються.[10] Більшість опіків (70%) займають менше 10% ЗППТ.[15]

Існують численні методи визначення ЗППТ, в тому числі правило «дев’яток», таблиці Лунда-Браудера та оцінювання на основі розміру долоні людини.[5] Правило «дев’яток» дуже легко запам’ятати, але його точність розповсюджується лише на осіб старше 16 років.[5] Більш точні дані можна отримати за допомогою таблиць Лунда-Браудера, які враховують пропорції частин тіла дорослих та дітей.[5] Розмір відбитка руки (у тому числі долоні та пальців) становить приблизно 1% ЗППТ.[5]

Важкість стану[ред.ред. код]

Класифікація важкості опіків Американської опікової асоціації [36]
Незначні Помірні Серйозні
Дорослі <10% ЗППТ Дорослі 10-20% ЗППТ Дорослі >20% ЗППТ
Діти або літні люди < 5% ЗППТ Діти або літні люди 5-10% ЗППТ Діти або літні люди >10% ЗППТ
<2% опік на всю товщу шкіри 2-5% опік на всю товщу шкіри >5% опік на всю товщу шкіри
Травмування високою напругою Опік від травмування високою напругою
Можливе травмування від вдихання Відоме травмування від вдихання
Циркулярний опік Значний опік обличчя, суглобів, рук або ніг
Інші проблеми зі здоров’ям Супутні травми

Для визначення необхідності доправлення до спеціалізованого опікового закладу Американська опікова асоціація розробила відповідну систему класифікації. За цією системою опіки поділяються на важкі, середні та легкі. Такий розподіл зумовлений багатьма факторами, включаючи площу ураженої поверхні тіла, ураження окремих ділянок тіла, вік людини та супутні ушкодження.[36] Лікування легких опіків зазвичай проводиться вдома, середніх опіків – у лікарні, важких опіків – в опіковому центрі.[36]

Профілактика[ред.ред. код]

Як показує практика, приблизно половини випадків отримання опіків можна було б уникнути.[1] Програми профілактики опіків значно зменшили частку серйозних опіків.[33] Профілактичні заходи включають: обмеження температури гарячої води, встановлення димової сигналізації та спринклерних систем пожежогасіння, дотримання відповідних норм будівництва та використання вогнезахисного одягу.[1] Експерти радять налаштовувати водонагрівачі на рівень не вище 48,8 °C (48.8).[15] Серед інших заходів попередження ошпарення можна навести використання термометрів для вимірювання температури води у ванні, а також панелі захисту від розбризкування на кухонних плитах.[33] Оскільки вплив законодавства в сфері продажу піротехнічних виробів не вивчений, то існує очевидна користь[37] від впровадження рекомендацій щодо обмеження продажу піротехнічних виробів дітям.[15]

Лікування[ред.ред. код]

Реанімаційні заходи необхідно починати з оцінювання стану та стабілізації дихальних шляхів постраждалого, відновлення нормального дихання та кровообігу.[5] У разі підозри на ушкодження дихальних шляхів може знадобитись швидка інтубація.[7] Лише після цього необхідно переходити до безпосередньої обробки опікової рани. До прибуття у лікарню людину з поширеними опіками необхідно загорнути у чисте простирадло.[7] Оскільки опікові рани збільшують вірогідність інфекцій, то особам, які не проходили відповідного щеплення впродовж останніх п’яти років, роблять вторинну ін’єкцію проти стовбняка.[38] У Сполучених Штатах 95% пацієнтів, яких доставляють до швидкої з опіками, лікують та відпускають додому; 5% пацієнтів потребують лікування в умовах стаціонару.[3] У разі важких опіків швидке доправлення до медичного закладу має першочергове значення.[34] Окрім традиційного лікування також може допомогти гіпербарична оксигенація.[39]

Внутрішньовенні рідини[ред.ред. код]

Особам з низькою тканинною перфузією необхідно забезпечити болюсне введення ізотонічного кристалоїдного розчину.[5] Діти з опіками більше 10-20%  ЗППТ та дорослі з опіками більше 15%  ЗППТ потребують надання формальної рідинної реанімації та моніторингу в опікових відділеннях.[5][40][41] Таку реанімацію, у разі можливості, необхідно розпочинати ще до доправлення у лікарню, якщо площа опіків перевищує 25%  ЗППТ.[40] Формула Паркланда допомагає визначити необхідний об’єм введення внутрішньовенної рідини протягом перших 24 годин. Формула враховує ЗППТ та вагу постраждалого. Половину рідини необхідно ввести впродовж перших 8 годин, залишок – протягом наступних 16 годин. Відлік зазначеного періоду починається з моменту отримання опіку, а не з моменту початку рідинної реанімації. Дітям необхідно вводити додаткову рідину для підтримки водного балансу із вмістом глюкози.[7] Окрім того, особам з ураженням дихальних шляхів необхідно більше рідини.[42] Невідповідна рідинна реанімація може спричинити ускладнення, надмірна реанімація також може завдати шкоди.[43] Формули є лише рекомендацією, ідеальний обсяг вливань точно визначається за кількістю сечі, що виділяється у розмірі >30 мл/ч у дорослих або >1мл/ч у дітей та за центральним артеріальним тиском більше 60 мм рт. ст.[7]

Підчас лікування часто використовується лактатний розчин Рінгера, однак доказів того, що він кращий за фізіологічний розчин, немає.[5] Кристалоїдні рідини вважаються такими ж дієвими, як і колоїдні рідини, а оскільки вартість останніх вища, їхнє використання не рекомендується.[44] У рідких випадках необхідне переливання крові.[10] Зазвичай воно призначається тільки у разі падіння рівня гемоглобіну нижче 60-80 г/л (6-8 г/дл)[45] через супутній ризик ускладнень.[7] У разі необхідності, через опалену шкіру встановлюють внутрішньовенні катетери, також може використовуватися внутрішньокісткове вливання.[7]

Оброблення рани[ред.ред. код]

Вчасне охолодження (впродовж 30 хвилин після опіку) зменшує глибину опіка та біль, однак слід пам’ятати, що надмірне охолодження може призвести до гіпотермії.[10][5] Для цього необхідно застосовувати холодну,Шаблон:Convert/– але не льодяну воду, оскільки використання останньої може лише погіршити стан.[5][33] Хімічні опіки можуть вимагати поширеного промивання.[10] Важливими заходами догляду за раною є обробка милом та водою, видалення відмерлої тканини та накладання пов’язки. При появі непошкоджених пухирів спосіб їх обробки досі не визначений. За деякими відомостями, їх необхідно залишити як є. Стан опіків другого ступеня необхідно знову перевірити через два дні.[33]

При лікуванні опіків першого та другого ступенів існує незначна кількість фактів на підтвердження того, яку пов’язку слід вибрати.[46][47] Лікування опіків першого ступеня доцільно проводити без пов’язки.[33] Для цього часто призначаються місцеві антибіотики, хоча існує лише незначна кількість свідоцтв у їх підтримку.[48] Використання сульфадіазина срібла (різновид антибіотиків) не рекомендоване, оскільки він подовжує час одужування.[47] Існує недостатня кількість свідоцтв на підтримку використання пов’язок зі сріблом.[49] або накладення пов’язок із від’ємним тиском.[50]


Лікувальні засоби[ред.ред. код]

Опіки можуть бути дуже болючими, але існують різноманітні засоби, які використовуються для угамування болю. Такими препаратами є прості анальгетики (такі як ібупрофен, ацетамінофен) та опіоїди, такі як морфій. Бензодіазепіни можна використовувати разом із анальгетиками для боротьби з печією.[33] Під час лікування, можна використовувати антигістамінні препарати, масаж чи черезшкірну стимуляцію нервів для боротьби із свербежем.[8] Однак, антигістамінні препарати є ефективними лише для 20% людей. [51] Також є приклади успішного використання габапентину[8], таке використання є виправданим для тих людей, яким не допомогли антигістамінні препарати. [52]

Внутрішньовенні антибіотики рекомендують використовувати перед операціями людям з великими опіками (>60% загальної площі опіків тіла)[53] Шаблон:As of, але згідно з рекомендаціями вони не підходять для загального використання через можливе виникнення стійкості до антибіотиків[48] та зростаючий ризик виникнення грибкових інфекцій.[7] Однак, є приклади такого використання, які збільшують шанси на порятунок людей з великими та тяжкими опіками.[48] Еритропоетин не є ефективним препаратом для запобігання або лікування анемії у людей з опіками.[7] Опіки, спричинені фтористоводневою кислотою, можна лікувати за допомогою глюконату кальцію, який є свого роду протиотрутою і може використовуватись як внутрішньовенно, так і/або місцево.[22]

Хірургічні операції[ред.ред. код]

При пораненнях, для лікування яких потрібне хірургічне втручання для пересадки шкіри чи частини шкіри (зазвичай опіки з ускладненнями більшими, ніж маленький опік на всю товщу шкіри), допомога має бути надана якомога скоріше.[54] Циркулярні опіки кінцівок чи грудної клітини потребують невідкладного хірургічного втручання із вирізанням шкіри, ця процедура ще відома як нанесення розрізів на опіковий струп.[55] Хірургічне втручання необхідне для лікування або попередження виникнення проблем із дистальною циркуляцією або диханням.[55] Ще не ясно, чи є така операція виправданою для опіків шиї чи пальців.[55] Фасціотомія проводиться для опіків, отриманих електричними приладами.[55]

Альтернативна медицина[ред.ред. код]

Мед здавна використовується для лікування опіків, але він може допомогти лише при опіках першого та другого ступенів.[56][57] Лікування за допомогою алое віра не є ефективним,[58] однак воно може допомогти зняти біль,[11] і в оглядах за 2007 р. є приклади поліпшення загоєння ран.[59] Але у відповідному огляді за 2012 р. не було зареєстровано випадків поліпшення загоєння ран за допомогою сульфадіазина срібла.[58]

Є небагато прикладів, коли вітамін Е допомагав у загоюванні келоїдів чи рубців.[60] Не рекомендовано використовувати масло.[61] У країнах з низьким рівнем доходу третя частина опіків лікується за допомогою традиційної медицини, що включає прикладання до опіків яєць, мулу, листя дерев чи коров’ячого гною.[16] У деяких випадках хірургічне втручання неможливе через неналежне фінансування.[16] Але є інші методи, що можуть використовуватись разом з медичним лікуванням для зменшення болю при процедурах та печії, такими методами є: терапія за допомогою віртуальної реальності, гіпноз, також можна використати методи впливу на поведінку, такі як техніка відволікання.[52]

Прогноз[ред.ред. код]

Проноз у США[62]
ЗППТ Смертність
<10% 0.6%
10-20% 2.9%
20-30% 8.6%
30-40% 16%
40-50% 25%
50-60% 37%
60-70% 43%
70-80% 57%
80-90% 73%
>90% 85%
Вдихання 23%

Прогнози є найменш втішними для тих, у кого великі опіки, для людей літнього віку та жінок.[10] Наявність ушкодження від отруєння димом та інших значних травм, таких як перелом довгих кісток, а також супутні серйозні захворювання (наприклад, хвороби серця, діабет, захворювання психічного характеру, спроби самогубства) також впливає на прогнози.[10] У середньому, серед тих, хто звернувся за допомогою у центри лікування опіків у Сполучених Штатах, помирає 4% людей,[15] при цьому прогноз залежить від тяжкості опіку. Наприклад, пацієнти з опіками менш ніж 10% загальної площі опіків тіла мають рівень смертності менш ніж 1%, у той час пацієнти з опіками більш 90% загальної площі опіків тіла, мають рівень смертності 85%.[62] В Афганістані люди із загальною площею опіків більш 60% майже не мали шансів на урятування.[15] Шкала Бо з давніх часів використовувалась для прогнозування результатів лікування більшості опіків; але з розвитком медицини, ця система вже не є точною.[7] Результат прогнозування визначався за допомогою додавання до розмірів опіку (% загальної площі опіків тіла) віку людини, що більш-менш точно визначало ризик смерті.[7]

Ускладнення[ред.ред. код]

Можуть виникнути деякі ускладнення, серед яких найпоширенішими є інфекції.[15] У порядку частоти виникнення, потенційними ускладненнями є: пневмонія, запалення підшкірної клітковини, інфекції сечових шляхів, а також порушення дихання.[15] До ризиків виникнення інфекцій також відносять: опіки більш ніж 30% загальної площі опіків тіла, глибокі опіки, пацієнти крайнього віку (молоді чи старі), або опіки ніг чи промежини.[63] Пневмонія зазвичай виникає у людей із хворобою дихальних шляхів.[7]

Часто виникає анемія у людей з глибокими опіками на 10% ЗППТ. [5] Опіки від електричного струму можуть призвести до виникнення синдрому здавлювання чи рабдіоміолізу через міопатію.[7] Згортання крові у венах ніг виникає у 6-25% людей.[7] Після отримання великих опіків людина може знаходитись у гіперметаболічному стані протягом декількох років, що може спричинити хвороби щільності кісток та зменшення маси м’язів.[34] Келоїди можуть бути наслідком опіку, особливо у молодих людей та людей з темною шкірою.[60] Через отримані опіки у дітей може з’явитися значна психологічна травма чи посттравматичний синдром.[64] Рубці також можуть визвати негативне ставлення до свого тіла. [64] У країнах, що розвиваються, значні опіки можуть стати причиною соціальної ізоляції, крайньої біності а також відмови від дітей.[3]

Епідеміологія[ред.ред. код]

Роки життя з поправкою на недієздатність через пожежі на 100 000 мешканців у 2004 р.[65]
   no data
   < 50
   50-100
   100-150
   150-200
   200-250
   250-300
   300-350
   350-400
   400-450
   450-500
   500-600
   > 600

У 2004 році у світі було нараховано 11 мільйонів людей, які отримали опіки і звернулися за медичною допомогою; це призвело до загибелі 300 000 людей.[3] Через це отримання опіків знаходиться на 4 місці у рейтингу найбільш розповсюджених травм, слідом за зіткненням автомобілів, падіннями та насильством.[3] Понад 90% опіків були отримані у у країнах, що розвиваються.[3] Це частково обумовлено перенаселеністю та небезпечними умовами приготування їжі.[3] Взагалі, приблизно 60% фатальних опіків було отримано у Південно-Східній Азії із показником 11,6 випадків на 100 000.[15]

У країнах, що розвиваються, від опіків дорослі чоловіки помирають у два рази частіше ніж жінки. Вірогідно, що це зумовлене тим, що чоловіки працюють у більш небезпечних місцях та займаються більш ризикованою діяльністю. Тим не менш, у багатьох країнах, що розвиваються, жінки у два рази більше ризикують, ніж чоловіки. Часто це спричинено нещасними випадками на кухні та домашнім насильством. [3] У країнах, що розвиваються, від опіків діти помирають у 10 раз більше, ніж у розвинених країнах. [3] Загалом опіки знаходяться серед п’ятнадцяти головних причин смерті дітей. [1] З 1980 по 2004 рр. у багатьох країнах збільшився рівень смертності через опіки та рівень отримання опіків взагалі. [3]

Розвинені країни[ред.ред. код]

У Сполучених Штатах близько 500 000 людей у рік звертається за медичною допомогою через отримання опіків,[33] через це у 2008 р. померло близько 3 300 людей.[1] Більша частина опіків (70%) та смертей від опіків припадає на чоловіків.[4][10] Найчастіше отримують опіки від огню чоловіки віком 18Шаблон:Endash35 років, а діти у віці до п’яти років, а також дорослі у віці за 65 років найчастіше отримують опіки внаслідок ошпарення.[10] Понад 1 000 людей у рік помирає через опіки, спричинені електричним струмом.[66] Через грозу помирає близько 60 людей на рік. [9] В Європі опіки, завдані навмисно, трапляються здебільшого у чоловіків середнього віку. [29]

Країни, що розвиваються[ред.ред. код]

В Індії від 700 000 до 800 000 людей на рік отримують значні опіки, але лише незначна кількість із них звертається за допомогою у спеціалізовані центри.[67] Найчастіше опіки з’являються у жінок віком 16–35 років.[67] Частково це спричинено небезпечними умовами на кухні та через вільний одяг, характерний для Індії. [67] За оцінками третина усіх опіків в Індії була отримана через те, що вільний одяг загорівся від відкритого вогню.[68] Опіки, завдані навмисним чином, є частим явищем серед дівчат через домашнє насилля та травми, нанесені самими собі. [29][3]

Історія[ред.ред. код]

Гійом Дюпюітрен (1777-1835 рр.), який розробив класифікацію опіків

Наскальні малюнки, які налічують більше 3 500 років, містять зображення опіків та методів їхнього лікування.[2]У 1 500 році до н.е. на єгипетському папірусі Сміта зображені методи лікування з використанням меду та мазі на основі смоли.[2] Протягом століть використовувалось багато інших методів лікування, до яких належать: використання листя китайського чаю, задокументоване у 600 році до н.е., використання жиру свині та оцту, винайдене Гіппократом та задокументоване у 400 році до н.е., використання вина та рому, винайдене Цельсієм та задокументоване у 100 році н.е.[2] У 1500 році французький хірург Амбруаз Паре був першим, хто описав різноманітні ступені опіків.[69] У 1832 р. Гійом Дюпюітрен розділив їх на шість різних ступенів тяжкості. [70][2]

Перша лікарня, де лікували опіки, була відкрита у 1843 р. у Лондоні, Англія, а розвиток сучасних методів лікування опіків розпочався наприкінці 1800-х - на початку 1900-х рр.[2][69] Протягом Першої світової війни, Генрі Д. Дейкін та Алексіс Каррель розробили стандарти очищення та дезінфекції опіків та ран за допомогою гіпохлориту натрію, що значною мірою сприяло зменшенню випадків гибелі через опіки. [2] У 1940-х рр. була доведена важливість вчасного видалення та пересадки шкіри, а також приблизно у той же час було винайдено рідинну реанімацію та формули її застосування.[2] У 1970-х рр. дослідники продемонстрували значимість гіперметаболічного стану, який виникає через отримання великих опіків.[2]

Опік II (середнього) ступеня. Пухир на шкірі

О́піки — фізична травма, що виникає внаслідок дій на тканини фізико-хімічних агентів (висока температура, хімічні речовини, радіаційне випромінювання).

Класифікація опіків[ред.ред. код]

Опіки класифікуються за джерелом виникнення на:

  • термічні — опіки, що виникають внаслідок дії джерел тепла (полум'я, розпечених металів, променевої енергії тощо);
  • хімічні — опіки, що спричинюються дією будь-якої хімічної речовини;
  • радіаційні — виникають при тривалій дії й потраплянні радіоактивних речовин на шкіру і слизові оболонки.
    • променеві — ураження, що виникають внаслідок місцевої дії на шкіру іонізуючого випромінювання;
  • світлові — термічні опіки, які виникають внаслідок інтенсивного світлового випромінювання:
    • сонячні — опіки шкіри, які виникають внаслідок дії сонячного випромінювання;
  • електричні (електроопіки) — опіки, які виникають при проходженні крізь тканини електричного струму;
  • комбіновані:
    • термохімічні.

Ступені опіків[ред.ред. код]

Так як найчастіше зустрічаються термічні опіки, говоримо про їх клінічну класифікацію. Є 4 ступені глибини опіків тканин:

  • ступінь I (легкий) — почервоніння (гіперемія) і набряк шкіри;
  • ступінь II(середній) — утворення дрібних пухирів з прозорим вмістом (руйнуються дрібні лімфатичні судини - лімфокапіляри);
  • ступінь IIIa(середньо-важкий) — утворення великих пухирів з мутним вмістом (ушкодження шкіри і підшкірної клітковини);
  • ступінь IIIb(важкий) — частина великих пухирів тріскає, утворюючи мокрі виразки або малюнок «потрісканої землі» (глибокий опік);
  • ступінь IV (дуже важкий) — обвуглення, згоряння тіла аж до кісток і ушкодженння кістки (некроз), опікова райдуга, шоковий стан пацієнта.

Площа опіку[ред.ред. код]

Також не менш важливим фактором є площа опіку. Чим більше обпечена поверхня, тим важчий стан постраждалого. Загальна площа шкірних покривів в середньому становить 2 м². Додаткову площу мають слизові оболонки ока, середнього вуха, носо- та рото-глотки, гортані, трахеї. Таким чином не завжди видима площа опіків є дійсною.

Площу опіку розраховують за відомим правилом дев'яток і правилом долоні. За правилом дев'яток у дорослих площа поверхні окремих частин тіла і кінцівок розділена умовно і відповідає 9% поверхні усього тіла, або цей показник кратний 9%. Тільки площа зовнішніх статевих органів і промежини, як і площа долоні, становить 1% поверхні тіла. На практиці використовують обидва способи: при обмежених опіках застосовують правило долоні, при великих - правило дев'яток.

Вважають, що чим більша площа опікової поверхні, тим вищий ризик розвитку опікового шоку та опікової хвороби.

Перша допомога при опіках[ред.ред. код]

В першу чергу необхідно усунути джерело опіку, та віддалити постраждалого від нього: відтягнути від вогню, скинути тліючий(гарячий) одяг, оголити обпечені ділянки. У важких випадках перевірити наявність життєво-важливих функцій, при їх відсутності приступити до серцево-легеневої реанімаціії.

Далі охолодити обпечені ділянки: проточною водою (душ, кран), вологими холодними "примочками" протягом 10-15 хвилин, при хімічних опіках - мінімум 30 хвилин. Увага, можна викликати переохолодження, що також негативно вплине на постраждалу людину.

Ввести знеболюючі препарати, накласти асептичну пов'язку. Перед накладанням пов'язки, ділянки обпеченої але неушкодженої шкіри можна тільки протерти антисептиком (етиловий медичний спирт). При масивних опіках, постраждалого поміщають у щойно випрасувані простирадла і терміново госпіталізують машиною швидкої допомоги викликавши її за номером 103. При значних площах опіку, обпеченій людині дають пити багато теплої рідини (чай, розведений регідрон, лужно-сольовий розчин), пов'язки чи простирадла обов'язково злегка зволожують із зовнішньої сторони розчином антисептика (або чистою водою), для сповільнення процесу випаровування тканинної рідини з обпеченої поверхні.

При опіках І і II ст. слід негайно покласти на уражене місце вологу прохолодну "примочку", (змочену водою, слабким розчином марганцевокислого калію). Ні в якому разі не використовувати примочку зі спиртом, горілкою, одеколоном! Антисептик (або чиста вода) має бути прохолодним (ні в якому разі не льодяними). Після промивання можна застосувати пантенол, левіан, диоксизоль, та забинтувати уражене місце або прикрити серветками. Дати випити постраждалій людині знеболюючі (анальгін, солподеїн, кетанов, нурофен та інш., пам'ятайте, таблетовані препарати діють із затримкою приблизно 30 хвилин).

При наданні першої медичної допомоги забороняється: - торкатися руками обпалених ділянок тіла; - підсікати або сікти пухирі, оскільки епідерміс, що відшарувався, тимчасово грає роль біологічного покриття, запобігає вторинному інфікуванню, сприяє загоєнню ран. Пухирі підсікаються або січуться тільки в стаціонарі, при туалеті або первинній хірургічній обробці ран; - змащувати рани аптечними або саморобними мазями і присипками, тертою картоплею та ін.; - видаляти ті, що прилипли, і фіксовані до обпалених поверхонь бітум, каніфоль, клей та ін.

Заборонено обпечену ділянку змащувати салом, маслом, олією, яйєчним білком чи жовтком, кефіром, та подібними речовиннами (жири, масла, барвники(зеленка,..)). Також лікарі категорично проти (при ПМД) застосування інших лікувальних мазей, особливо водонерозчинних.

При ІІІ-IV ст. на уражені місця накладають стерильні вологі пов'язки з антисептиком. Обов'язкове введення адекватної дози знеболюючих. Необхідно якомога швидше транспортувати такого постраждалого в медичний заклад (лікарня), де є опікове відділення. При можливості, дуже добре дати постраждалому випити багато (500-1000 мл) рідини (вода, полівалентні сольові комбіновані розчини (регідрон, поляризуюча суміш, 2% водний розчин соди).

При опіках, для безрубцевого загоєння ран[ред.ред. код]

На будь-яку опікову рану, змочену стерильною водою або медичним фізіологічним розчином (для уникнення занесення інфекції) нанести достатню кількість колагену, так, щоб покрита була вся уражена поверхня. Потім, по мірі висихання колагену, змочувати, щоб уникнути больового синдрому від стягання шкіри. Застосовувати колаген по необхідності, залежно від важкості ураження. На свіжий післяопераційний рубець можна накладати колаген, відразу після нанесення швів або після зняття швів. Нанести 5-10 крапель безпосередньо на рубець, після цього необхідно накласти, попередньо змочену у фізрозчин марлеву серветку. Ця процедура забезпечить безболісний стан при висиханні колагену і швидке проникнення його в шкіру.

Лікування[ред.ред. код]

Лікують опіки у опікових відділеннях або центрах, при їхній відсутності — у травматологічному чи хірургічному відділеннях.

Лікувати опіки можна консервативно або оперативно. Лікують як місцеві, так і загальні паталогічні зміни викликані опіковою травмою в організмі людини. Існує два методи місцевого лікування опіків: відкритий та закритий.

Окрім того застосовують знеболення, симптоматичну терапію, трансплантацію, при важких станах — підтримка життєво-важливих функцій, корекція водно-електролітного балансу, парентеральне харчування, детоксикаційну терапію.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и Herndon D (ред.). «Chapter 4: Prevention of Burn Injuries». Total burn care (вид. 4th). Edinburgh: Saunders. с. 46. ISBN 978-1-4377-2786-9. 
  2. а б в г д е ж и к Herndon D (ред.). «Chapter 1: A Brief History of Acute Burn Care Management». Total burn care (вид. 4th). Edinburgh: Saunders. с. 1. ISBN 978-1-4377-2786-9. 
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с Peck MD Epidemiology of burns throughout the world. Part I: Distribution and risk factors // Burns : journal of the International Society for Burn Injuries, 37 (2011 Nov) (7) С. 1087–100. — DOI:10.1016/j.burns.2011.06.005. — PMID:21802856.
  4. а б в «Burn Incidence and Treatment in the United States: 2012 Fact Sheet». American Burn Association. 2012. Процитовано 20 April 2013. 
  5. а б в г д е ж и к л м н п Granger Joyce An Evidence-Based Approach to Pediatric Burns // Pediatric Emergency Medicine Practice, 6 (Jan 2009) (1).
  6. а б в г д е ж и к л Herndon D (ред.). «Chapter 10: Evaluation of the burn wound: management decisions». Total burn care (вид. 4th). Edinburgh: Saunders. с. 127. ISBN 978-1-4377-2786-9. 
  7. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Brunicardi, Charles (2010). «Chapter 8: Burns». Schwartz's principles of surgery (вид. 9th). New York: McGraw-Hill, Medical Pub. Division. ISBN 978-0-07-154769-7. 
  8. а б в Goutos I, Dziewulski, P; Richardson, PM Pruritus in burns: review article. // Journal of burn care & research : official publication of the American Burn Association, 30 (2009 Mar-Apr) (2) С. 221–8. — PMID:19165110.
  9. а б в г д е ж Marx, John (2010). «Chapter 140: Electrical and Lightning Injuries». Rosen's emergency medicine : concepts and clinical practice (вид. 7th). Philadelphia: Mosby/Elsevier. ISBN 0-323-05472-2. 
  10. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф Tintinalli, Judith E. (2010). Emergency Medicine: A Comprehensive Study Guide (Emergency Medicine (Tintinalli)). New York: McGraw-Hill Companies. с. 1374–1386. ISBN 0-07-148480-9. 
  11. а б Lloyd EC, Rodgers, BC; Michener, M; Williams, MS Outpatient burns: prevention and care. // American family physician, 85 (2012 Jan 1) (1) С. 25-32. — PMID:22230304.
  12. Buttaro, Terry (2012). Primary Care: A Collaborative Practice. Elsevier Health Sciences. с. 236. ISBN 978-0-323-07585-5. 
  13. Kowalski, Caroline Bunker Rosdahl, Mary T. (2008). Textbook of basic nursing (вид. 9th). Philadelphia: Lippincott Williams & Wilkins. с. 1109. ISBN 978-0-7817-6521-3. 
  14. National Burn Repository Pg. i
  15. а б в г д е ж и к л м н п Herndon D (ред.). «Chapter 3: Epidemiological, Demographic, and Outcome Characteristics of Burn Injury». Total burn care (вид. 4th). Edinburgh: Saunders. с. 23. ISBN 978-1-4377-2786-9. 
  16. а б в Forjuoh SN Burns in low-and middle-income countries: a review of available literature on descriptive epidemiology, risk factors, treatment, and prevention. // Burns : journal of the International Society for Burn Injuries, 32 (2006 Aug) (5) С. 529–37. — PMID:16777340.
  17. Murphy, Catherine; Gardiner, Mark; Sarah Eisen, ред. (2009). Training in paediatrics : the essential curriculum. Oxford: Oxford University Press. с. 36. ISBN 978-0-19-922773-0. 
  18. а б в г Maguire S, Moynihan, S; Mann, M; Potokar, T; Kemp, AM A systematic review of the features that indicate intentional scalds in children. // Burns : journal of the International Society for Burn Injuries, 34 (2008 Dec) (8) С. 1072–81. — PMID:18538478.
  19. Peden, Margie (2008). World report on child injury prevention. Geneva, Switzerland: World Health Organization. с. 86. ISBN 978-92-4-156357-4. 
  20. World Health Organization. «World report on child injury prevention». 
  21. а б Hardwicke J, Hunter, T; Staruch, R; Moiemen, N Chemical burns--an historical comparison and review of the literature. // Burns : journal of the International Society for Burn Injuries, 38 (2012 May) (3) С. 383–7. — PMID:22037150.
  22. а б Makarovsky I, Markel, G; Dushnitsky, T; Eisenkraft, A Hydrogen fluoride--the protoplasmic poison. // The Israel Medical Association journal : IMAJ, 10 (2008 May) (5) С. 381–5. — PMID:18605366.
  23. Edlich RF, Farinholt, HM; Winters, KL; Britt, LD; Long WB, 3rd Modern concepts of treatment and prevention of lightning injuries. // Journal of long-term effects of medical implants, 15 (2005) (2) С. 185–96. — PMID:15777170.
  24. Prahlow, Joseph (2010). Forensic pathology for police, death investigators, and forensic scientists. Totowa, N.J.: Humana. с. 485. ISBN 978-1-59745-404-9. 
  25. Kearns RD, Cairns CB, Holmes JH, Rich PB, Cairns BA Thermal burn care: a review of best practices. What should prehospital providers do for these patients? // EMS World, 42 (January 2013) (1) С. 43–51. — PMID:23393776.
  26. Balk SJ, Council on Environmental, Health; Section on, Dermatology Ultraviolet radiation: a hazard to children and adolescents. // Pediatrics, 127 (2011 Mar) (3) С. e791-817. — PMID:21357345.
  27. а б в Marx, John (2010). «Chapter 144: Radiation Injuries». Rosen's emergency medicine : concepts and clinical practice (вид. 7th). Philadelphia: Mosby/Elsevier. ISBN 0-323-05472-2. 
  28. а б Krieger, John (2001). Clinical environmental health and toxic exposures (вид. 2nd). Philadelphia, Pa. [u.a.]: Lippincott Williams & Wilkins. с. 205. ISBN 978-0-683-08027-8. 
  29. а б в г Peck MD Epidemiology of burns throughout the World. Part II: intentional burns in adults. // Burns : journal of the International Society for Burn Injuries, 38 (2012 Aug) (5) С. 630–7. — PMID:22325849.
  30. а б Herndon D (ред.). «Chapter 61: Intential burn injuries». Total burn care (вид. 4th). Edinburgh: Saunders. с. 689-698. ISBN 978-1-4377-2786-9. 
  31. Jutla RK, Heimbach, D Love burns: An essay about bride burning in India. // The Journal of burn care & rehabilitation, 25 (2004 Mar-Apr) (2) С. 165–70. — PMID:15091143.
  32. Peden, Margie (2008). World report on child injury prevention. Geneva, Switzerland: World Health Organization. с. 82. ISBN 978-92-4-156357-4. 
  33. а б в г д е ж и Marx, John (2010). «Chapter 60: Thermal Burns». Rosen's emergency medicine : concepts and clinical practice (вид. 7th). Philadelphia: Mosby/Elsevier. ISBN 978-0-323-05472-0. 
  34. а б в г д Rojas Y, Finnerty CC, Radhakrishnan RS, Herndon DN Burns: an update on current pharmacotherapy // Expert Opin Pharmacother, 13 (December 2012) (17) С. 2485–94. — DOI:10.1517/14656566.2012.738195. — PMID:23121414.
  35. Hannon, Ruth (2010). Porth pathophysiology : concepts of altered health states (вид. 1st Canadian). Philadelphia, PA: Wolters Kluwer Health/Lippincott Williams & Wilkins. с. 1516. ISBN 978-1-60547-781-7. 
  36. а б в г Garmel, edited by S.V. Mahadevan, Gus M. (2012). An introduction to clinical emergency medicine (вид. 2nd). Cambridge: Cambridge University Press. с. 216–219. ISBN 978-0-521-74776-9. 
  37. Jeschke, Marc (2012). Handbook of Burns Volume 1: Acute Burn Care. Springer. с. 46. ISBN 978-3-7091-0348-7. 
  38. Klingensmith M, ред. (2007). The Washington manual of surgery (вид. 5th). Philadelphia, Pa.: Lippincott Williams & Wilkins. с. 422. ISBN 978-0-7817-7447-5. 
  39. Cianci P, Slade JB, Jr; Sato, RM; Faulkner, J Adjunctive hyperbaric oxygen therapy in the treatment of thermal burns. // Undersea & hyperbaric medicine : journal of the Undersea and Hyperbaric Medical Society, Inc, 40 (2013 Jan-Feb) (1) С. 89–108. — PMID:23397872.
  40. а б Enoch S, Roshan, A; Shah, M Emergency and early management of burns and scalds. // BMJ (Clinical research ed.), 338 (2009 Apr 8) С. b1037. — PMID:19357185.
  41. Hettiaratchy S, Papini, R Initial management of a major burn: II--assessment and resuscitation. // BMJ (Clinical research ed.), 329 (2004 Jul 10) (7457) С. 101-3. — PMID:15242917.
  42. Jeschke, Marc (2012). Handbook of Burns Volume 1: Acute Burn Care. Springer. с. 77. ISBN 978-3-7091-0348-7. 
  43. Endorf FW, Ahrenholz, D Burn management. // Current opinion in critical care, 17 (2011 Dec) (6) С. 601–5. — PMID:21986459.
  44. Perel P, Roberts, I Colloids versus crystalloids for fluid resuscitation in critically ill patients // Cochrane database of systematic reviews (Online), 6 (2012 Jun 13) С. CD000567. — DOI:10.1002/14651858.CD000567.pub5. — PMID:22696320.
  45. Curinga G, Jain, A; Feldman, M; Prosciak, M; Phillips, B; Milner, S Red blood cell transfusion following burn. // Burns : journal of the International Society for Burn Injuries, 37 (2011 Aug) (5) С. 742–52. — PMID:21367529.
  46. Wasiak J, Cleland, H; Campbell, F; Spinks, A Dressings for superficial and partial thickness burns. // Cochrane database of systematic reviews (Online), 3 (2013 Mar 28) С. CD002106. — PMID:23543513.
  47. а б Wasiak J, Cleland H, Campbell F Dressings for superficial and partial thickness burns // Cochrane Database Syst Rev, (2008) (4) С. CD002106. — DOI:10.1002/14651858.CD002106.pub3. — PMID:18843629.
  48. а б в Avni T, Levcovich A, Ad-El DD, Leibovici L, Paul M Prophylactic antibiotics for burns patients: systematic review and meta-analysis // BMJ, 340 (2010) С. c241. — DOI:10.1136/bmj.c241. — PMID:20156911.
  49. Storm-Versloot MN, Vos, CG; Ubbink, DT; Vermeulen, H Topical silver for preventing wound infection // Cochrane database of systematic reviews (Online), (2010 Mar 17) (3) С. CD006478. — DOI:10.1002/14651858.CD006478.pub2. — PMID:20238345.
  50. Dumville JC, Munson, C Negative pressure wound therapy for partial-thickness burns. // Cochrane database of systematic reviews (Online), 12 (2012 Dec 12) С. CD006215. — PMID:23235626.
  51. Zachariah JR, Rao, AL; Prabha, R; Gupta, AK; Paul, MK; Lamba, S Post burn pruritus--a review of current treatment options. // Burns : journal of the International Society for Burn Injuries, 38 (2012 Aug) (5) С. 621–9. — PMID:22244605.
  52. а б Herndon D (ред.). «Chapter 64: Management of pain and other discomforts in burned patients». Total burn care (вид. 4th). Edinburgh: Saunders. с. 726. ISBN 978-1-4377-2786-9. 
  53. Herndon D (ред.). «Chapter 31: Etiology and prevention of multisystem organ failure». Total burn care (вид. 4th). Edinburgh: Saunders. с. 664. ISBN 978-1-4377-2786-9. 
  54. Jeschke, Marc (2012). Handbook of Burns Volume 1: Acute Burn Care. Springer. с. 266. ISBN 978-3-7091-0348-7. 
  55. а б в г Orgill DP, Piccolo, N Escharotomy and decompressive therapies in burns. // Journal of burn care & research : official publication of the American Burn Association, 30 (2009 Sep-Oct) (5) С. 759–68. — PMID:19692906.
  56. Jull AB, Rodgers A, Walker N Honey as a topical treatment for wounds // Cochrane Database Syst Rev, (2008) (4) С. CD005083. — DOI:10.1002/14651858.CD005083.pub2. — PMID:18843679.
  57. Wijesinghe M, Weatherall, M; Perrin, K; Beasley, R Honey in the treatment of burns: a systematic review and meta-analysis of its efficacy. // The New Zealand medical journal, 122 (2009 May 22) (1295) С. 47-60. — PMID:19648986.
  58. а б Dat AD, Poon, F; Pham, KB; Doust, J Aloe vera for treating acute and chronic wounds. // Cochrane database of systematic reviews (Online), 2 (2012 Feb 15) С. CD008762. — PMID:22336851.
  59. Maenthaisong R, Chaiyakunapruk, N; Niruntraporn, S; Kongkaew, C The efficacy of aloe vera used for burn wound healing: a systematic review. // Burns : journal of the International Society for Burn Injuries, 33 (2007 Sep) (6) С. 713-8. — PMID:17499928.
  60. а б Juckett G, Hartman-Adams, H Management of keloids and hypertrophic scars. // American family physician, 80 (2009 Aug 1) (3) С. 253–60. — PMID:19621835.
  61. Cox, Carol Turkington, Jeffrey S. Dover ; medical illustrations, Birck (2007). The encyclopedia of skin and skin disorders (вид. 3rd ed.). New York, NY: Facts on File. с. 64. ISBN 9780816075096. 
  62. а б National Burn Repository, Pg. 10
  63. Young, Christopher King, Fred M. Henretig, ред. (2008). Textbook of pediatric emergency procedures (вид. 2nd). Philadelphia: Wolters Kluwer Health/Lippincott Williams & Wilkins. с. 1077. ISBN 978-0-7817-5386-9. 
  64. а б Roberts, edited by Michael C. (2009). Handbook of pediatric psychology. (вид. 4th). New York: Guilford. с. 421. ISBN 978-1-60918-175-8. 
  65. «WHO Disease and injury country estimates». World Health Organization. 2009. Процитовано Nov. 11, 2009. 
  66. Edlich RF, Farinholt, HM; Winters, KL; Britt, LD; Long WB, 3rd Modern concepts of treatment and prevention of electrical burns. // Journal of long-term effects of medical implants, 15 (2005) (5) С. 511–32. — PMID:16218900.
  67. а б в Ahuja RB, Bhattacharya, S Burns in the developing world and burn disasters. // BMJ (Clinical research ed.), 329 (2004 Aug 21) (7463) С. 447–9. — PMID:15321905.
  68. Gupta (2003). Textbook of Surgery. Jaypee Brothers Publishers. с. 42. ISBN 978-81-7179-965-7. 
  69. а б Song, David. Plastic surgery. (вид. 3rd ed.). Edinburgh: Saunders. с. 393.e1. ISBN 9781455710553. 
  70. Wylock, Paul (2010). The life and times of Guillaume Dupuytren, 1777-1835. Brussels: Brussels University Press. с. 60. ISBN 9789054875727. 
Примітки

Література[ред.ред. код]

  1. Скрипниченко Д.Ф. Хірургія: Підручник.- 4-е вид., випр. і доповн.-К.:Вища шк., 1992.- 581 с.:іл. (С.294-304) ISBN 5-11-003837-6
  2. Кіт О.М. та інш. Медсестриство в хірургії.- Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.- 494 с.(С.278-288) ISBN 966-7364-92-5