Орангутан
Орангутан Час існування: ранній плейстоцен — наш час | ||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Орангутан борнейський (Pongo pygmaeus)
| ||||||||||||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||||||||||||||
Pongo pygmaeus | ||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
Орангута́н[1] або орангута́нг[2] (лат. Pongo) — рід ссавців з родини гомінідів. Орангутани — єдиний сучасний рід в підродині Ponginae, до вимерлих родів якої належать гігантопітеки (Gigantopithecus) і сівапітеки (Sivapithecus).
Морфологія[ред. | ред. код]
Орангутани — тварини, великі за розміром. Ріст самців може досягати 1,5 м (зазвичай менше), маса тіла — 50—90 і навіть 135 кг. Самки значно менші: близько 1 м росту при масі в 30—50 кг. Статура масивна, сильно розвинена мускулатура. Задні кінцівки короткі, передні — навпаки — дуже довгі, доходять до кісточок. Волосяний покрив не густий, червонувато-коричневий, з довгим волоссям на плечах. Цікаво, що великі пальці ніг можуть повертатися і протиставлятися решті пальців — це пристосування до лазіння по деревах.
Голова велика, з широким обличчям, високим лобом і помітно випнутою мордою. Розвинені сагітальний і потиличний гребінь; надочноямкові вали відсутні. У дорослих самців на щоках характерні нарости з жиру і сполучної тканини, є вуса і борода.
Поширення[ред. | ред. код]
Орангутани мешкають тільки в дощових лісах островів Борнео і Суматра. Практично все життя вони проводять на деревах, по яких пересуваються за допомогою дуже довгих рук (їх розмах — до 2 м — значно перевищує ріст мавпи), допомагаючи собі ногами. Цікаво, що орангутани настільки адаптувалися до життя на деревах, що навіть воду зазвичай п'ють з листя, дупел, або просто злизують після дощу зі своєї шерсті. В окремих випадках, коли орангутани все ж таки спускаються на землю, то пересуваються на всіх чотирьох кінцівках. На ніч орангутани будують гнізда для сну, зазвичай щоразу нові.
Стиль життя[ред. | ред. код]
Живуть орангутани поодинці, тільки дитинчата тримаються при своїх матерях і зрідка зустрічаються групи з двох самиць. Самиці взагалі ставляться до періодичних зустрічей одна з одною спокійно і можуть разом харчуватись. Самці ж залишаються кожен на своїй території та чужинців не люблять. При зустрічі спочатку відбувається демонстрація сили: гучне гарчання, ламання гілок тощо. Якщо ніхто не відступає, бачивши перевагу суперника, трапляється бійка, яка зазвичай закінчується тим, що один з борців здається і тікає. Але в цілому, характер орангутанів цілком мирний.
Орангутани їдять переважно фрукти та листя дерев. Втім, на відміну від горил, вони не є строгими вегетаріанцями та поїдають комах, яйця птахів і зрідка навіть пташенят. Крім того, в їх дієту входять мед, горіхи, кора дерев.
Як і інші представники гомінід, орангутани — дуже розумні тварини. Деякі їх популяції регулярно використовують інструменти для добування їжі.
Життєвий цикл[ред. | ред. код]
Статева зрілість у самиць наступає в 8—12 років, у самців — в 14—15. Після вагітності тривалістю близько 8,5 місяців, народжується 1, рідше 2 дитинчати. Новонароджені важать 1,5—2 кг, годуються молоком матері до 3—4 років і живуть з нею приблизно до 6—8 років. Таке незвично довге дитинство пояснюється способом життя орангутанів: після відходу від матері інші мавпи залишаються в сім'ї (або зграї), а орангутанам-одинакам потрібно бути добре підготовленим до самостійного життя. Живуть орангутани до 30 років, в неволі іноді набагато довше.
Інтелект[ред. | ред. код]
Орангутани є одними з найрозумніших приматів. Експерименти показують, що вони можуть розв'язувати деякі задачі, пов'язані з невидимим переміщенням. Крім того, зоопарк Атланти має сенсорний комп'ютерний екран, на якому два орангутани грають в ігри. Вчені сподіваються, що дані, які вони збирають, допоможуть дослідникам дізнатися про шаблони соціалізації, наприклад, навчаються мавпи поведінки шляхом проб і помилок чи наслідуванням, і вкажуть на нові стратегії збереження. У 2008 році дослідження двох орангутанів в Лейпцізькому зоопарку показало, що вони можуть діяти з «розрахунком на взаємність», який охоплює оцінювання втрат і переваг обміну дарунками та відстеження їх протягом тривалого часу. Орангутани — перший з видів, крім людей, здатний зробити це. Орангутани дуже технічно грамотно будують гнізда, готуючи нове гніздо щовечора лише за 5-6 хвилин і вибираючи гілки, які надійно витримують їх вагу.
Систематика[ред. | ред. код]
За результатами останніх досліджень виділяють три види орангутанів з трьома підвидами в одному з них:
- Pongo pygmaeus — орангутан борнейський
- Підвид Pongaeus pygmaeus (мешкає на північному заході острова Калімантан)
- Підвид Pongo pygmaeus morio (північний схід острова)
- Підвид Pongo pygmaeus wurmbii (південний захід острова)
- Pongo abelii — орангутан суматранський
- Pongo tapanuliensis — орангутанг тапанульський (відкритий 1997 року, класифікований як окремий вид 2017 року)[3]
Раніше виділявся один вид: звичайний орангутанг (Pongo pygmaeus) з підвидами калімантанський орангутанг (P. pygmaeus pygmaeus) і суматранський орангутанг (Pongo pygmaeus abelii).
Викопні види:
- Pongo hooijeri (В'єтнам)
- Pongo weidenreichi (В'єтнам, південь Китаю)
- Pongo palaeosumatrensis (Суматра).
Чисельність[ред. | ред. код]
Згідно з попередніми звітами чисельність тапанульського орангутана (який був описаний лише 2017 року) становить менш як 800 тварин. Чисельність калімантанських орангутанів на початку 1970-х років оцінювалася більш ніж у 200 000 тварин, до 2017 року зменшилася більш ніж на 50 відсотків через втрату середовища існування і браконьєрство. Оцінки чисельності суматранських орангутанів варіюються від 6 600 до понад 14 000 тварин.
Загрози[ред. | ред. код]
Орангутани перебувають під загрозою зникнення в дикій природі, головним чином, через знищення природного середовища їхнього мешкання. Попри створення національних парків, вирубка лісів триває й досі, переважно — нелегально. Іншою серйозною загрозою є браконьєрський вилов дитинчат орангутана для нелегальної торгівлі. При цьому зазвичай матір убивають, оскільки вона не віддає своєї дитини. Статус борнейського (калимантанського) орангутана — в небезпеці. Статус суматранського і тапанульського — критичний.
У червні 2018 року в зоопарку Перта, столиці штату Західна Австралія, помер[4] найстаріший[5] на планеті орангутан: «Велика стара леді», 62-річна самка суматранського орангутана на прізвисько Пуан (англ. Puan; 1956—2018) народила 11 дітей та загалом мала щонайменше 54 нащадки, деякі з яких були випущені в дику природу.[6][7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ОРАНГУТАН - тлумачення, орфографія, новий правопис онлайн. slovnyk.ua. Процитовано 6 жовтня 2023.
- ↑ ОРАНГУТАНГ - тлумачення, орфографія, новий правопис онлайн. slovnyk.ua. Процитовано 6 жовтня 2023.
- ↑ Nater A. та ін. (2 листопада 2017). Morphometric, Behavioral, and Genomic Evidence for a New Orangutan Species. Current Biology. doi:10.1016/j.cub.2017.09.047.
- ↑ Некролог самиці орангутана Пуан у виданні «Вест Австралія» (The West Australian), 19.06.2018 — thewest.com.au. (англ.)
- ↑ [1]Книга рекордів Гіннеса для орангутана Пертського зоопарку — perthzoo.wa.gov.au. (англ.)
- ↑ Помер найстаріший орангутан. Він лишив десятки нащадків — bbc.com.
- ↑ Повідомлення про смерть орангутанга Пуан на сайті зоопарку — perthzoo.wa.gov.au. (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Orangutan Foundation International
- AZA's Orangutan Conservation Education Center
- Orangutan Language Project
- The Orangutan Foundation
- Orangutan Land Trust
- Orangutan (PRIMATE) // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
|
|