Органум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Орга́нум (лат. órganum - орган; в етимологічному значенні будь'який інструмент) — жанр і спосіб багатоголосої композиції в епоху Середньовіччя. Історично найбільш рання форма європейської багатоголосої музики. Розрізняють такі різновиди Органуму:

  • паралельний (головний, заданий голос - cantus primus factus - дублюється в один із консонансів: октаву, квінту, кварту);
  • вільний (органальний голос за фактурною функцією незалежний від головного, дописується до нього гоморитмічно, в техніці "нота-проти-ноти");
  • мелізматичний (на один звук головного голосу припадає кілька звуків другого голосу); нижній (по теситурі) витримуваний тон такого органум Анонім IV (XIII століття) називав терміном bordunus (бурдон);
  • метризований (головний голос, витриманий великими тривалостями, гармонізується двома-трьома іншими, що були складені в техніці ритмічних модусів).

Паралельний і вільний Органум раніше всього описані в анонімних трактатах (т. зв. Псевдо-Хукбальд) IX століття. Мелізматичний органум отримав розвиток у багатоголосній музиці починаючи з XII століття. Метризований органум характерний для багатоголосих церковних творів школи Нотр-Дам (Перотін Леонін, анонімні автори). З клаузул мелізматичнного Органуму в XIII столітті виник мотет.

Пов'язані статті[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Eggebrecht H.H., Zaminer F. Ad organum faciendum. Mainz, 1970.
  • Waeltner E.L. Die Lehre von Organum bis zur Mitte des 11. Jhs. Tutzing, 1975.
  • Евдокимова Ю.К. Многоголосие средневековья. X-XIV вв. М., 1983 (История полифонии, т.1).
  • Федотов В.А. Начало западноевропейской полифонии. Владивосток, 1985.

Зовнішні посилання[ред.ред. код]