Організація Договору Південно-Східної Азії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Країни-члени СЕАТО
Прапор СЕАТО
Конференція СЕАТО в Манілі.
Австралійський (Lockheed SP-2H Neptune), американський (P-5B Marlin) і новозеландський (Short Sunderland MR.5) літаки морського патрулювання на навчаннях СЕАТО, Манильский затоку, 1963
Есмінець США «Франк Еванс» після зіткнення з австралійським легким авіаносцем «Мельбурн» під час навчань СЕАТО «Морський дух» в Південно-Китайському морі 3 червня 1969, внаслідок трагедії загинуло 74 члена команди корабля США
Поштова марка США із зображенням емблеми та девізу СЕАТО.

СЕАТО (англ. SEATO, фр. OTASE), Організація Договору Південно-Східної Азії (англ. South-East Asia Treaty Organization, фр. Organisation du Traité de l'Asie du Sud-Est, тай. องค์การสนธิสัญญาป้องกันภูมิภาคเอเชียตะวันออกเฉียงใต้, бенг. সিয়াটো, в'єт. Tổ chức Hiệp ước Đông Nam Á), або Манільський пакт (англ. Manila Pact) — військово-політичний блок країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, що існував у 1955-1977.

Укладення Манільського пакту[ред.ред. код]

Договір Колективної Захисту Південно-Східної Азії (Договір Південно-Східної Азії, англ. Southeast Asia Collective Defense Treaty), абоМанільський договір (Манільський пакт) про створення організації СЕАТО підписаний 8 вересня 1954. 2 грудня 1954 ратифікаційну грамоту вніс Таїланд. 1 лютого 1955 його ратифікував Сенат США, а 4 лютого підписав Президент США. У підсумку, 19 лютого 1955 ратифікаційні грамоти внесли всі інші країни, які підписали документ, проте офіційно організація СЕАТО з'явилася в 1956.

Символіка СЕАТО[ред.ред. код]

У 1959 у СЕАТО з'явилися свої прапор та емблема.

Девіз СЕАТО: єдність, мир, прогрес (англ. Unity, Peace, Progress).

Склад СЕАТО[ред.ред. код]

Австралійський бомбардувальник "Авро Лінкольн" бомбить позиції малайських партизанів, 1950

В СЕАТО входили:

Партнерами СЕАТО по діалогу були:

Початок діяльності блоку[ред.ред. код]

Блок підтримав втручання США в громадянську війну у В'єтнамі, але вже незабаром після початку активного втручання (1965) в організації стали виявлятися ознаки кризи, пов'язаної із загостренням протиріч між її учасниками, а пізніше почався процесом ослаблення міжнародної напруженості.

З моменту підписання договору зацікавленість Франції постійно зменшувалася - з 1965 перестала брати участь у сесіях Ради, потім відмовилася від участі у військовій діяльності СЕАТО, а в 1973 заявила про припинення з 30 червня 1974 фінансової участі в організації, таким чином остаточно покинувши лави її членів.

Зацікавленість у членстві Великої Британії в СЕАТО була більшою, однак стала знижуватися після надання незалежності Малайї в 1957, створення в 1963 з Малайї, Сінгапуру, Сабаху (Північного Борнео) та Сараваку Федерації Малайзії, але, особливо, після індонезійсько-малайзійського конфлікту 1963-1966.

Розпуск СЕАТО[ред.ред. код]

Відділення в 1971 від Пакистану його східної частини та проголошення на цій території незалежної Народної Республіки Бангладеш позбавило Ісламабад сенсу брати участь в організації, і 7 листопада 1973 Пакистан вийшов з СЕАТО.

Після виведення американських військ з В'єтнаму авторитет СЕАТО різко впав. Зниження зацікавленості в договорі було викликано тим, що СЕАТО виявився не в змозі бути ефективним як організація колективної безпеки.

У 1975 блок офіційно покинув Таїланд, що сталося через прихід до влади в інших країнах Індокитаю комуністів (перемога Північного В'єтнаму над Південним, прихід до влади в Кампучії «червоних кхмерів» у квітні 1975, повалення комуністичними повстанцями монархії в Лаосі в грудні того ж року). В обстановці загального зміцнення позицій комуністичних сил в Південно-Східній Азії, Рада міністрів СЕАТО прийняв рішення (вересень 1975) про підготовку до розпуску цієї організації за взаємною згодою країн-учасниць.

У 1976 оголошено про возз'єднання В'єтнаму, а 30 червня 1977 СЕАТО формально розпущена.

Джерела[ред.ред. код]

  • Велика Радянська енциклопедія, видання третє, М., стор 476.
  • Мерзляков Н.С. СЕАТО, М, 1958.
  • Радянський енциклопедичний словник.
  • Klaus Brollinger: NATO, CENTO, SEATO, OAS: imperialistische Paktsysteme, Berlin 1964. (нім.)
  • Kai Dreisbach: USA und ASEAN. Amerikanische Aussenpolitik und regionale Kooperation in Südostasien vom Vietnamkrieg bis zur Asienkrise, Trier 2004, ISBN 3-88476-656-2. (нім.)
  • Herman Kinder og Verner Hilgemann. Munksgaards atlas verdenshistorie bind 2. Munksgaard, 1991:239. Шаблон:Da icon
  • Thorsten Thurèn, Kold krig og fredelig sameksistens.Munksgaard, 1978:158. Шаблон:Da icon
  • Wah Kin Chin, Suryadinata Leo. Michael, Leifer Selected Works on Southeast Asia. (англ.)

Посилання[ред.ред. код]

Організація Договору Південно-Східної Азії

Див. також[ред.ред. код]