Орджонікідзе Григорій Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Орджонікідзе Григорій Костянтинович
груз. გრიგოლ ორჯონიკიძე
Орджонікідзе Григорій Костянтинович
 
Народження: 12 (24) жовтня 1886(1886-10-24)
Гореша
Смерть: 18 лютого 1937(1937-02-18) (50 років)
Москва
 
Нагороди:
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора

Орджонікі́дзе Григо́рій Костянти́нович або Серго́ Орджонікі́дзе (груз. გრიგოლ ორჯონიკიძე; 12 (24) жовтня 1886(18861024) — 18 лютого 1937) — радянський державний і партійний діяч.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 12 (24) жовтня 1886(18861024) року в Західній Грузії, в селі Гореша Шорапанського повіту Кутаїської губернії (тепер Харагаульський муніципалітет регіону Імереті) в бідній селянській родині.

Дитячі і юнацькі роки[ред.ред. код]

У 1898 році закінчив Харагаульську двокласну школу. Вступив до залізничної школи в місті Хашурі, проте за рік через злиденне становище родини був змушений полишити школу й повернувся до рідного села.

Восени 1900 року двоюрідний брат Сарасій Орджонікідзе відвіз Серго до Тифліса, де влаштував до фельдшерської школи при міській лікарні. Тут Орджонікідзе увійшов до одного з соціал-демократичних гуртків.

Початок революційної діяльності[ред.ред. код]

У 1903 році вступив до лав РСДРП. З того часу займався революційною діяльністю: очолював партійну організацію в Ґудауті. був членом Сухумського окружного комітету РСДРП.

5 січня 1905 року в селі Бомбари поблизу Ґудауті був заарештований царською поліцією. До 7 червня 1906 року перебував у сухумській в'язниці, звідки випущений на поруки. Переїхав до Тбілісі. Саме тут, в редакції більшовицької газети «Дро» (Час) Орджонікідзе вперше зустрівся з Й. В. Сталіним.

У березні 1907 року Серго був направлений до Баку, де влаштувався фельдшером приймального спокою при нафтових промислах Асадулаєва в селищі Романи. Разом з Шаумяном, Джапарідзе, Спандаряном і Сталіним увійшов до складу бакинського комітету. Брав активну участь у передвиборчій кампанії до ІІІ-ї Державної думи Російської імперії.

Нелегальна діяльність[ред.ред. код]

7 травня 1907 року за організацію масової робітничої демонстрації на горі Степан Разін був заарештований, провів 26 днів у в'язниці під вигаданим прізвищем «Кучхішвілі». У листопаді 1907 року знову заарештований. 9 квітня 1908 року Бакинська судова палата засудила С. Орджонікідзе до довічного заслання в Сибіру і позбавлення всіх громадянських прав. 27 жовтня того ж року за революційну діяльність в Абхазії додатково був засуджений до річного ув'язнення в фортеці. Навесні 1909 року відправлений на заслання до села Потаскуй Єнісейської губернії. Через 2 місяці Орджонікідзе тікає з заслання й повертається до Баку.

Наприкінці літа 1909 року Серго направлений до Гілянської провінції Персії для організації масових виступів, спрямованих проти колоніальної політики.

У листопаді 1910 року повертається до Баку, проте майже відразу виїзджає до Франції. Тут, в передмісті Парижу Ланжюмо навчається в партійній школі, створеній В. І. Леніним. Незабаром за завданням Леніна Орджонікідзе повертається до Росії для організації загальноросійської партійної конференції. Конференція відбулась в січні 1912 року в Празі, де Орджонікідзе представляв тбіліську організацію РСДРП. На ній Серго було обрано членом ЦК партії.

У березні 1912 року Орджонікідзе виїхав до Петербурга, а звідти — до Тбілісі. В квітні 1912 року під час повторної поїздки до Петербурга його заарештовує поліція за підробленим паспортом. Петербурзький окружний суд засудив Орджонікідзе до 3 років каторги з подальшим пожиттєвим засланням. У жовтні 1912 року Серго був закутий в кайдани й відправлений до Шліссельбурзької фортеці.

Відбувши каторгу, в жовтні 1915 року він етапом був доправлений до Олександрівської пересильної в'язниці, а звідти — до села Покровського, що за 90 км від Якутська.

Після лютневої революції, в травні 1917 року разом з іншими засланими більшовиками Орджонікідзе виїжджає до Іркутська, а звідти — в Петроград. Тут його вводять до складу бюро петроградського комітету та виконкому петроградської ради. На початку вересня 1917 року Серго виїздить до Закавказзя, повертається у Петроград 6 листопада 1917 року. Брав найактивнішу участь у захопленні влади більшовиками.

Громадянська війна в Росії[ред.ред. код]

За наказом петроградського комітету перебував на фронті під Пулково проти вірного Тимчасовому урядові корпусу генерала П. М. Краснова, що наступав на Петроград.

2 січня 1918 року рішенням ЦК і Раднаркому Орджонікідзе призначений тимчасовим надзвичайним комісаром району України з наділенням повноважень у справі постачання харчів у Петроград і центральні райони Росії. У квітні 1918 року під натиском кайзеровських і гетьманських військ відступив з більшовицькими військами на Дон.

9 квітня 1918 року Раднарком РРФСР видав декрет про створення надзвичайного комісаріату південного району, головою якого було призначено Серго Орджонікідзе. Протягом весни та початку літа 1918 року більшовицькі війська відступали через Ростов-на-Дону, Тихорецьку в напрямку на Царицин. Тут, в Царицині, Орджонікідзе жорстоко придушив антибільшовицьке повстання. Після цього він направився на Кубань для організації оборони. За його пропозицією Кубанська Радянська Республіка й Чорноморська Радянська Республіка були об'єднані в єдину Кубано-Чорноморську Республіку. В подальшому разом із Сталіним брав участь в обороні Царицина.

На початку січня 1919 року Орджонікідзе був у лавах захисників Владикавказу від наступу Добровольчої армії генерала А. І. Денікіна, а після здачі міста через Інгушетію перебрався до Тбілісі.

У липні 1919 року Орджонікідзе був призначений членом Реввійськради 16-ї армії Західного фронту.

У жовтні 1919 року переміщений на фронт боротьби з Денікіним, що вже захопив Воронеж і Орел й наближався до Тули. Орджонікідзе був призначений членом РВР 14-ї армії Південного фронту.

У січні 1920 року Орджонікідзе призначений членом РВР Кавказького фронту. У лютому того ж року він призначений головою Бюро в справі відновлення радянської влади на Північному Кавказі. Заступником голови бюро призначений С. М. Кіров. У квітні 1920 року брав участь у поваленні муссаватистського уряду в Азербайджані.

На високих посадах[ред.ред. код]

З лютого 1922 року — 1-й секретар Закавказького крайкому РКП(б); з вересня 1926 року — 1-й секретар Північно-Кавказького крайкому РКП(б).

3 листопада 1926 року об'єднаний пленум ЦК і ЦКК затвердив Серго Орджонікідзе головою центральної контрольної комісії. Постановою Президії ЦВК СРСР він був призначений наркомом робітничо-селянської інспекції і заступником голови Раднаркому СРСР.

10 листопада 1930 року Президія ЦВК СРСР призначила Серго Орджонікідзе головою Вищої ради народного господарства (ВРНГ СРСР).

У грудні 1930 року він був обраний членом Політбюро ЦК ВКП(б). В останні роки життя очолював наркомат важкої промисловості СРСР.

Смерть[ред.ред. код]

18 лютого 1937 року о 17 годині 30 хвилин Г. К. Орджонікідзе раптово помер. В ніч на 21 лютого його тіло було кремоване й 21 лютого 1937 року о 15 годині 00 хвилин урна з прахом поміщена в Кремлівській стіні.

Нагороди[ред.ред. код]

  • Орден Червоного Прапора (19.05.1921) — за виняткові бойові заслуги в справі ліквідації денікінщини, очищення від контрреволюції Північного Кавказу і Закавказзя.
  • Орден Леніна (22.03.1935) — за визначні досягнення в розбудові важкої промисловості СРСР.
  • Орден Трудового Червоного Прапора (01.1936) — за перевиконання виробничого плану в 1935 році, за успіхи в справі освоєння нової техніки і ініціативу в розвитку стахановського руху.

Пам'ять[ред.ред. код]

Ім'ям Серго Орджонікідзе названо:

а також селища, села, залізничні станції, міські райони в різних країнах колишнього СРСР, десятки вулиць, підприємств і установ.

Джерела[ред.ред. код]