Оржиця (селище міського типу)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Оржиця
Герб Оржиці.gif Прапор Оржиці.gif
Герб Оржиці Прапор Оржиці
Центральна вулиця Оржиці — вулиця Леніна (жовтень 2010 року). Тут розташована більшість оржицьких закладів і установ.
Центральна вулиця Оржиці — вулиця Леніна (жовтень 2010 року). Тут розташована більшість оржицьких закладів і установ.
Оржиця
Оржиця на карті Оржицького району
Оржиця на карті Оржицького району
Країна Україна Україна
Область/АРК Полтавська область Полтавська область
Район/міськрада Оржицький район
Рада Оржицька селищна рада
Код КОАТУУ: 5323655100
Офіційний сайт:
Основні дані
Статус із 1968 року
Площа 6,01 км²
Населення 3983
Густота 662,290 осіб/км²
Поштовий індекс 37702
Телефонний код +380 5357
Географічні координати 49°47′37″ пн. ш. 32°41′54″ сх. д. / 49.79361° пн. ш. 32.69833° сх. д. / 49.79361; 32.69833Координати: 49°47′37″ пн. ш. 32°41′54″ сх. д. / 49.79361° пн. ш. 32.69833° сх. д. / 49.79361; 32.69833
Водойма р.Оржиця
Катойконіми оржичани
Відстань
Найближча залізнична станція: Лубни
До станції: 42 км
До обл. центру:
 - залізницею: 141 км
 - автошляхами: 150 км
Селищна влада
Адреса 37700, Полтавська обл., Оржицький р-н, смт. Оржиця , вул. Леніна, 21
Карта
Оржиця (Україна)
Оржиця
Оржиця
Оржиця (Полтавська область)
Оржиця
Оржиця

Оржиця — невелике селище міського типу, центр Оржицького району Полтавської області України

Розташована на правому березі річки Оржиці, на відстані 42 км від залізничної станції Лубни і 178 км від обласного центра міста Полтави.

Оржицька селищна рада

Орган місцевого самоврядування — Оржицька селищна рада, до якої відноситься також село Маяківка.

Населення Оржиці — 4,0 тисяч жителів (2001). Станом на 1 січня 2008 року на території селищної ради проживало 4 094 жителів (смт Оржиця — 3 753, с. Маяківка — 341).

Зміст

Історія [ред.]

Від першої згадки до XIX століття [ред.]

Перша згадка про село відноситься до 1552 року — як про замковий Канівський ухід.

У 20-х роках XVII століття в Оржиці було 91 господарство. Землі входили до володінь Вишневецьких.

З початком національно-визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького Оржиця — сотенне містечко Кропивенського полку.

Станом на 1654 рік в Оржиці проживало 318 жителів — козаків і міщан. 1658 року поселення втратило статус сотенного містечка і Оржиця була включена до Горошинської сотні Лубенського полку.

У 1669 році Оржицю зруйнували і спалили татари.

Як свідчить Генеральне слідство Лубенського полку 172930 років, у Оржиці налічувалось 54 двори.

У 1734 році Оржиця разом з Плеховим були віддані сербам Требинським, які згодом переселили своїх підданих у засновану ними слободу — Чутівка. До 1763 року в Оржиці було володіння Голуба, яке він продав Сахновському.

У 1745 році в поселенні збудовано Михайлівську церкву.

У 1781 році в Оржиці — 310 хат дворян, різночинців, козаків і підданих сотника Степана Ільчевського і Г. Сахновського — 893 душі чоловічої статі. Через село проходив тракт ХоролЗолотоноша.

У 178196 роках Оржиця — в складі Хорольського повіту Київського намісництва, 17961802 роках — Малоросійської губернії. Від 1802 року Оржиця — в Лубенському повіті Полтавської губернії.

Оржиця у XIX — на початку ХХ ст.ст. [ред.]

У 1842 році в Оржиці — 537 жителів (224 родини), 1845 року відкрито початкову однокласну школу. Станом на 1859 рік в Оржиці налічувалося 1 359 жителів; з них — 164 кріпаки Сахновських.

Преображенська церква (світлина з музею)

У 1872 році споруджено нову Преображенську церкву. Тоді в містечку відбувалося щороку по 2 ярмарки, а з 1894 року — по 3. На 1910 рік в Оржиці налічувалося 304 двори і 1 875 жителів.

Наприкінці XIX — на початку ХХ століття в Оржиці діяло 2 парові млини — один з олійницею, а другий — з просорушкою. За допомогою земства були відкриті пошта, поштово-телеграфна станція, прокатна станція, лікарня, бібліотека, пункт поліпшення худоби. У 1911 році відкрито міське училище, яке 1913 року було перетворене на вище чоловіче початкове училище.

У грудні 1905 відбувся селянський сход, на якому висловлено осуд розправи над учасниками повстання у Великих Сорочинцях.

Радянську владу в Оржиці проголошено в січні 1918 року. Жителі села брали участь у боротьбі партизанського загону П. С. Дробницького.

Навесні 1920 року обрано новий склад виконкому, створено сільський комнезам, згодом партійний і комсомольський осередки.

Розвиток Оржиці в СРСР і сучасний стан [ред.]

Від 1923 року Оржиця — центр Оржицького району, який утворений з Оржицької і Великоселецької волостей, 1 852 жителів (разом з прилеглими хуторами — 1 914 жителів), 1930 року — 2 374 жителів.

Діяли ТСОЗи «Серп і Молот», «Червоний хлібороб», «Червоний партизан», «Здобуток Жовтня», «Нова зоря», на базі яких утворено колгосп ім. Т. Г. Шевченка.

У вересні 1941 року околиці Оржиці стали місцем кривавих боїв частин Південно-Західного фронту Другої світової війни, що проривалися з оточення. Під час німецько-фашистської окупації (від 23 вересня 1941 до 19 вересня 1943 року) гітлерівці закатували 13 чоловік і вивезли на примусові роботи до Німеччини 177 осіб. Жителі 0ржиці вели боротьбу проти окупантів у підпіллі і партизанських загонах № 25 і № 26. Взяли участь у збиранні коштів на танкову колону «Оржицький колгоспник».

У повоєнні роки колгосп ім. Т. Г. Шевченка дістав назву «Заповіт Леніна», а в 1972 році був об'єднаний з колгоспом «Іскра», що в селі Плехові.

З 1968 року Оржиця має статус селища міського типу.

Після розпаду колгоспу в 1990-х роках землі на території місцевої ради орендують та обробляють декілька фермерських господарств і приватних підприємців.

27 вересня 2008 року в Оржиці відбулося святкування 85-ї річниці з часу утворення Оржицького району. Гостями свята були заступник голови Полтавської облдержадміністрації А. П. Баранов та заступник голови обласної ради П. В. Ворона, делегації сусідніх районів.

Економіка: підприємства і сфера послуг [ред.]

СП «Хлібокомбінат»

На території Оржиці діють такі підприємства:

  • комбікормовий завод «Світоч»;
  • торфопідприємство;
  • Оржицьке спільне підприємство «Хлібокомбінат»;
  • ЗАТ «Оржицький завод „Райдуга”»;
  • Оржицький райавтодор;
  • інкубаторно-птахівнича станція;
  • філія ВАТ «Полтаваобленерго».

У смт функціонують цех №9 ПД ВАТ «Укртелеком», відділення зв'язку та Ощадбанку, КБ «Приватбанку», відділення АППБ «Аваль»[1].

Соціальна сфера, освіта, культура, ЗМІ [ред.]

Медична сфера селища і району представлена центральною районною лікарнею.

Районний будинок культури

З огляду на розміри Оржиці тут працюють єдина школа — Оржицька ЗОШ І—ІІІ ступенів імені І. Я. Франка (вул. Леніна, 16)[2][3] і лише один дитячий садок — Оржицький ДНЗ «Дзвіночок» (вул. Леніна, 40)[4].

В Оржиці діють музична школа і Оржицький будинок дитячої та юнацької творчості (вул. Леніна, 78)[5].

Головним закладом культури смт і району є Оржицький районний Будинок культури.

Оберігачем пам'яті і відомостей про селище і околиці є створений у 1972 році місцевий народний історичний музей.

У селищі міського типу функціонує стадіон «Колос», що перебуває у задовільному стані.

В Оржиці видається місцева — селищна і районна газета «Оржиччина».

Архітектура [ред.]

Будинок з елементами декору по вулиці Леніна

Оржиця не являє нічого цікавого в плані архітектури, крім ландшафту — доволі мальовничого розташування — пагорби біля Оржиці та ліси.

Селищна забудова — всуціль радянська. Оржицькі старі храми були зруйновані, нині (2010) будується нова церква. Центральна вулиця — Леніна є місцем зосередження практично всіх селищних установ і закладів. З приватної забудови і радянського штибу двоповерхових будинків (подеколи своєрідним чином декорованих мозаїками) вирізняються лише декілька будівель — зокрема, районний будинок культури з колонами.

У селищі знаходяться пам'ятник В. І. Леніну (1959), у тематичному меморіалі на пагорбі над Оржицею — Монумент Слави (1967) на місці боїв радянських воїнів з німецькими фашистами в 1941, братська могила радянських воїнів, у тому числі Героя Радянського Союзу Т. П. Бумажкова, полеглих у боях 1941 і 1943 років; пам'ятник землякам, загиблим (176 чоловік) на фронтах Великої Вітчизняної війни (1955); пам'ятний знак на честь мужності воїнів Південно-Західного фронту26-ї армії, 47, 97, 218 і 337 стрілецьких дивізій (1982); у період незалежності перед приміщенням Оржицької ЗОШ встановили погруддя І. Я. Франка.

Персоналії [ред.]

Уродженцями Оржиці є:

  • український кобзар і лірик Архип Никоненко (? — 1855) — від нього записав ряд творів і опублікував у 1856 році Пантелеймон Куліш;
  • український партійний діяч П. Ф. Слинько (1859—1919) — учасник громадянської війни.

Галерея [ред.]

Оржиця в Оржиці.jpg Меморіал Слави в Оржиці.jpg Районна дошка пошани в Оржиці.jpg Будівництво храму в Оржиці.jpg
Річка Оржиця в межах селища
Меморіал Слави
Районна дошка пошани
Будівництво храму (жовтень 2010)

Виноски [ред.]

Джерела [ред.]