Орлівка (Бахчисарайський район)
село Орлівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Регіон | Автономна Республіка Крим |
Район/міськрада | Бахчисарайський район |
Рада | Качинська селищна рада |
Облікова картка | Орлівка |
Основні дані | |
Населення | 937 |
Площа | 0.73 км² |
Поштовий індекс | 99814 |
Телефонний код | +380 692 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 44°43′54″ пн. ш. 33°34′54″ сх. д. / 44.73167° пн. ш. 33.58167° сх. д.Координати: 44°43′54″ пн. ш. 33°34′54″ сх. д. / 44.73167° пн. ш. 33.58167° сх. д. |
Водойми | р. Кача |
Місцева влада | |
Адреса ради | вул. Нестерова, 5, смт Кача, Нахімовський р-н, м. Севастополь, 99804 |
Карта | |
Мапа | |
|
Орлі́вка (до 1945 — Мамаша́й; крим. Mamaşay) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Населення становить 937 осіб.
Площа села — 73 гектари[1], населення 938 осіб за даними сільради на 2009 рік. У селі діє мечеть «Мамашай джамісі», пам'ятник архітектури з 1992 року[2].
Географія[ред. | ред. код]
Село Орлівка розташоване в північній частині території міськради, за 2 км від берега Чорного моря, на правому березі річки Качи, висота центру села над рівнем моря 9 м[3]. На східній околиці села проходить автодорога Т 0117 Північна — Саки, відстань до Севастополя близько 13 км (Бартеньєвка, Північна сторона). Сусідні населені пункти — за автотрасою на північному сході Полюшко і за 200 м на захід, ближче до моря — Осипенко.
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу Орлівки виявлено залишки пізньоскіфського городища та могильник перших століть нашої ери[4].
Вперше в доступних джерелах, згадане в Камеральному описі Криму 1784 року як село бакчі-сарайскаго каймакамства Качи Беш Пареси кадилику (судового округу) Мамашай[5]. Після анексії Криму Російською імперією 8 лютого 1784 року, село була приписане до Сімферопольського повіту Таврійської області[6]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Акмечетський повіт Новоросійської губернии[7]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернии[8], Мамашай був включений до складу Актачинської волості Сімферопольського повіту.
За Відомості про всі селища у Сімферопольському повіті … від 9 жовтня 1805 року, у селі Мамашай значилося 31 двір і 156 жителів, виключно кримських татар[9]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року в селі 19 дворів[10]. В результаті реформи волосного поділу 1829 року Мамашай, згідно «Відомості про казенні волості Таврійської губернії 1829 р.», віднесли до Дуванкойської волості (перетвореної з Чоргунської)[11]. На карті 1842 року в Мамашаї 30 житлових будинків[12].
Станом на 1886 у селі Мамашай Дуванкойської волості Сімферопольського повіту Таврійської губернії мешкало 369 осіб, налічувалось 59 дворових господарства, існували мечеть та лавка[13].
Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року[14] була скасована волосна система і село ввійшло до складу Бахчисарайського району Сімферопольського повіту[15], а в 1922 році повіти отримали назву округів[16]. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, у результаті яких округи були скасовані і основною адміністративною одиницею став Бахчисарайський район[6] і село включили до його складу. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926, Мамашай був центром Мамашайского сільради Бахчисарайського району[17].
У 1925—1927 роках на височині, на південь від села, була споруджена 10 батарея берегової оборони[18]. 2 листопада 1941, о 15:30, батарея відкрила вогонь по колоні противника — почалася оборона Севастополя. У ході першого штурму міста лінія фронту, фактично, проходила через Мамашай. 22 грудня 1941 року Військова рада Приморської армії відводить війська, у тому числі і батарейців 10-ї, за Бельбек — 23 фашисти зайняли село[19].
Увечері 14 квітня 1944 року танковий батальйон майора Булгакова увірвався в Мамашай, звідки вранці 15-го рушив на Північну сторону[20]. А вже 18 травня, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944, вцілілі кримські татари з Мамашая були депортовані в Середню Азію[21]. 12 серпня 1944 було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму», за яким в район з Орловської і Брянської областей РРФСР переселялись 6000 сімей колгоспників[22]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 р. Мамашай був перейменований в Орлівку і Мамашайську сільраду — в Орлівську[23]. 15 лютого 1965 року село передане до складу Севастопольської міськради[24].
Відомі особистості[ред. | ред. код]
У поселенні народився:
- Решидов Абдраїм Ізмаїлович (1912—1984) — національний герой кримськотатарського народу.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Інформація про Качинську селищну раду. Архів оригіналу за 24 березня 2014. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ Мечеть Мечеть Мамашай джамісі. IMUSLIM. Архів оригіналу за 8 жовтня 2014. Процитовано 6 жовтня 2014.
- ↑ Прогноз погоди в с. Орловка (Крим). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.
- ↑ Камеральне Опис Криму л. А. Архів оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ а б Административно-территориальное поділ Крыма. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|3=
(довідка) - ↑ Крим 1783-1998 рр., Стор. 122. Указ Павла I Сенатові про новий поділ держави на губернії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ Крим 1783-1998 рр., Стор. 124. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ ІТУАК, т. 26, стор.86. Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ «Військова топографічна карта півострова Крим ... 1817-го року». Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 21 березня 2022.
- ↑ Крим 1783-1998 рр., Відомість про казенних волостях Таврійської губернії 1829 стр. 127. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ 42-7-1.jpg «Топографічна карта півострова Крим, л. VII, .С'ёмка полковн. Бетева і Подолка. Оберга. 1842»[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Історія міст і сіл. Том Крим, стор. 521. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ Історія міст і сіл. Том Крим, стор. 197-202. Куйбишеве. Архів оригіналу за 9 липня 2015. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ НАСЕЛЕНИЕ І ПРОМИСЛОВІСТЬ. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|1=
(довідка) - ↑ Крим 1783-1998 рр., стор. 308. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ tragedii-kryma23.html А. Б. Широкорад. «Чотири трагедії Криму» "Артилерія в боях за Севастополь[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Мамашай (Орловка): вогнем і пером. Архів оригіналу за 22 травня 2015. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ Андрій Лубянов. Летить над Севастополем. Газета «Прапор Батьківщини» № 72 - 75 2008р. Архів оригіналу за 5 березня 2015. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ Постанова ДКО № 5859сс від 11.05.44
- ↑ Государственный Комітет Оборони. Постанова № ГОКО-6372с. Архів оригіналу за 11 червня 2013. Процитовано 11 червня 2013.
{{cite web}}
: Cite має пусті невідомі параметри:|1=
та|7=
(довідка) - ↑ Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 р. Архів оригіналу за 13 березня 2010. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ Ялта, путівник. Верхньосадове, село. Архів оригіналу за 1 липня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
Це незавершена стаття з географії Криму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|