Орочі

Орочі Орочисэл
Сучасний орочський мисливець на тлі річки Тумнін
Загальна кількість	974 особи
Найбільші розселення	Росія: Приамур'я  Україна
Мова	Орочі і російська мови
Релігія	Шаманізм
Близькі етнічні групи	Маньчжури, нанайці, ульчі, евенки, евени

Орочі (самоназва: орочисэл, раніше нани, рос. орочи) — малий народ на Далекому Сході в Росії.

Етноніми

У питанні про самоназву немає визначеності. Ульчі й нанайці відвіку, а з 19 століття і росіяни, іменували корінне населення Приамур'я орочами. Цей етнонім до 1930-х років зазначався у офіційні паспорти.

Пізніше було виявлено (зараз втрачену) самоназву нані, що існувала у них, як і у нанайців та ульчів, але цей етнонім «принесли» з Амура одноплемінники, що тривалий час жили серед амурських аборигенів. Вважається, що він походить від мови нанайців на — «земля», ні — «людина» — тобто «місцеві жителі».

Територія проживання і чисельність

Мешкають орочі традиційно в Хабаровському краю, переважно в пониззі Тумніна з притоками, і по річці Хунгарі, притоці Амура, по Амуру, біля озера Кізі та в навколишніх районаз.

За даними перепису населення Російської Федерації 2002 року чисельність орочів склала 686 осіб.

Цікава ситуація склалася в Україні за результатами першого перепису населення після розпаду СРСР в 2001 році — було зафіксовано проживання 288 осіб, які самоідентифікували себе, як орочі (тобто бл. 1/3 всього народу), щоправда, лише 5 з них (тобто бл. 2 %) назвали орочську в якості рідної, ще 52 особи (бл. 1/5) рідною вважають українську, решта — переважно російську (174 особи).

Таким чином, чисельність етносу складає 974 особи.

Мова

Розмовляють мовою орочі тунгусо-маньчжурської групи алтайської сім'ї. У мові виділяються тумнінський, хадінський, хунгарійський діалекти.

У 1989 році рідною її називало 17,8 % представників народу, тоді як російську мову назвали рідною 82,2 %. Писемність створена на початку 2000-х років на основі кирилиці.

Історія

Формування народу орочів відбувалося на схилах Сіхоте-Аліня, на території від затоки Де-Кастрі на півночі до річки Ботія на півдні. У цьому тривалому процесі брали участь елементи різного етнічного походження, як місцевого (нівхські, айнські та інші), так і евенкійського та іншого походження. В результаті склалися п'ять територіальних груп: амурська, хунгарійська, тумнінська, приморська (хадінська) і коппінська.

Господарство

Основні традиційні заняття — полювання (кабарга, лось, ведмідь, хутрові звірі), зокрема морська, а також рибальство. Зброєю служили лук зі стрілами, спис, використовувалися пастки, петли, самостріли. Вогнепальна зброя та капкани з'явилися в 19 столітті. Рибалкою вони займалися круглий рік, літом — в маленьких довбанках і великих дощатих човнах по річках, а для здобичі нерпи і сивуча виходили в Татарську протоку і її бухти. Морського звіра били гарпунами, з рушниць, на крижинах і березі — калаталоми, рибу (кета, горбуша, таймень та інші) ловили мережами, неводом, влаштовували пастки, били острогою.

Культура

У орочів збурігся фольклор.

Матеріальну і духовну культуру орочів вивчав В.О. Аврорін.

Посилання

• Народы России — Орочи (рос.)
• ОРОЧИ (рос.)
• Исчезающие народы и народности России (рос.)

Література

• Березницкий С. В. Мифология и верования орочей. СПб, 1999. 188 с.
• Маргаритов В. П. Об орочах Императорской гавани. СПб., 1988. 56 с.