Орсанмікеле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Церква Орсанмікеле у Флоренції

Орсанміке́ле (італ. Orsanmichele, Or San Michele) — церква у Флоренції, унікальна за своєю формою та значенням архітектурна споруда. Цей палац виконував подвійну функцію міського зерносховища та храму. Орсанмікеле було побудовано у 1337-1350 роках. Назва церкви походить від імені жіночого монастиря VIII століття, який знаходився на цьому місці та називався «Сан-Мікеле в саду».

Історія[ред.ред. код]

Аркади першого поверху, прикрашені ажурними вікнами

1240 року на цьому місці виник ринок, де у відкритій лоджії з пілястрами, яка захищала від дощу, провадилася торгівля зерном. На згадку про церкву, що була на цьому місці, на стінах були встановлені два образи св. Михайла та Богоматері. Останній, як вважалося, мав чудодійну силу.

Зовнішні аркади з пишно оздобленими вікнами з'явилися лише 1367 року. 1348 року, коли Європу охопила перша хвиля чуми, церква Орсанмікеле розбагатіла: ті, що вижили під час епідемії чуми, пожертвували приходу 350 тисяч флоринів, що перевищувало річний бюджет всього міста й дозволило церкві замовити великий табернакль з мармуру.

Оскільки торгівля зерном не надто поєднувалася з прекрасним табернаклем роботи Андреа Орканья, ринок було перенесено на інше місце. Відтоді нижній поверх Орсанмікеле служив виключно релігійним потребам, і вперше в історії Флоренції торгівля поступилася перед мистецтвом. Верхні поверхи продовжували виконувати функції запасного зерносховища аж до початку XVI століття.

В XIV столітті за будівлею закріпилася нова функція — центру ремісничих цехів. У наступні десятиліття цехові гільдії пожертвували кошти на створення скульптур своїх святих покровителів та інших святих, що розмістилися в 14 нішах на чотирьох зовнішніх стінах церкви. Цехові гільдії були доволі багаті, тож мали змогу наймати відомих художників: Нанні ді Банко, Донателло, Лоренцо Гіберті та Андреа дель Верроккйо.

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Paola Grifoni und Francesca Nannelli: Le statue dei santi protettori delle Arti fiorentine E il Museo di Orsanmichele, Edizioni Polistampa, Florence, 84 S., 2006, ISBN 978-88-596-0045-9, Italienisch
  • Gert Kreytenberg: Orcagna's Tabernacle in Orsanmichele, Florence, Harry N. Abrams, New York, NY, 176 S, 1994, Englisch, ISBN 978-0-8109-3675-1
  • Zimmermanns, Klaus: Florenz. Köln [1984] 6. Auflage 1990, S. 85-86.

Посилання[ред.ред. код]

Координати: 43°46′15″ пн. ш. 11°15′17″ сх. д. / 43.77083° пн. ш. 11.25472° сх. д. / 43.77083; 11.25472