Орфей (Монтеверді)
| Орфей | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. L'Orfeo[1] | ||||
 Обкладинка партитури 1609 року видання | ||||
| Композитор | Клаудіо Монтеверді[1] | |||
| Автор лібрето | Алессандро Стріджо[1] | |||
| Мова лібрето | італійська | |||
| Жанр | favola in musicad | |||
| Кількість дій | 5 Дія (театр)[1] | |||
| Рік створення | 1607 | |||
| Перша постановка | 24 лютого 1607[1] | |||
| Місце першої постановки | Мантуя і Palazzo Ducale Mantuad[1] | |||
| Інформація у Вікіданих | ||||
|
| ||||
 Орфей у Вікісховищі | ||||
«Орфей» (італ. Orfeo) — опера Клаудіо Монтеверді італійською мовою, створена в 1607 році на лібрето Алессандро Стріджо-молодшого, вважається, поряд з «Орфеєм та Еврідікою» Ґлюка одним із найкращих музичних творів на тему давньогрецького міфу про Орфея[2].
Прем'єра опери відбулася 24 лютого 1607 року в Мантуї.
Дійові особи[ред. | ред. код]
| Партія | Голос | Виконавець на прем'єрі, 24 лютого 1607 |
|---|---|---|
| Музика (пролог) | кастрат-сопраніст | Джованні Гуальберто Мальї[3] |
| Орфей | тенор | Франческо Разі (імовірно) |
| Еврідіка | кастрат-сопраніст | Джіроламо Баккіні (імовірно) |
| Посланниця | кастрат-сопраніст | Джованні Гуальберто Мальі (імовірно)[4] |
| Німфа | ||
| Надія | кастрат-сопраніст | Джованні Гуальберто Мальі (імовірно) |
| Харон | низький бас | |
| Прозерпіна | кастрат-сопраніст | Джованні Гуальберто Мальі[3] |
| Аїд | бас | |
| Аполлон | У початковій редакції відсутня | |
| Селяни і селянки | ||
Зміст[ред. | ред. код]
.jpg)
Пролог[ред. | ред. код]
З висоти Парнасу спускається Музика й оголошує, що пісня, яку ми чуємо, буде історією про Орфея і його кохання до Еврідіки.
Дія I[ред. | ред. код]
На весілля Орфея та Еврідіки, пастухи підно́сять молитви до богів за успіх молодят, і вони самі говорять про своє щастя і любов.
Дія II[ред. | ред. код]
Орфей співає про свою любов, але поки пастухи славлять богів, Посланниця приносить трагічну новину. Еврідіку під час забави з друзями вкусила змія і вона померла. Орфей виряджа́ється до царства Плутона, щоб просити Бога повернути до життя улюблену дружину.
Дія III[ред. | ред. код]
На шляху до підземного світу Орфея супроводжує Надія, однак до пекла Орфей мусить увійти сам. Харон не погоджується перевозити живу людину через річку Стікс, однак, Орфей використовує свій талант — він співає щоб приспати Харона, а поки той спить — переправляється на протилежний берег.
Дія IV[ред. | ред. код]
Мужність і самовідданість Орфея зворушує Прозерпіну, дружину Плутона, вона просить свого чоловіка випустити Еврідіку. Плутон погоджується за умови, однак, що весь час, поки Орфей буде вести Еврідіку до виходу з пекла, він не повинен озиратися назад і дивитися на неї, інакше втратить дружину. Але ця умова занадто важка для Орфея, повертаючись з пекла він в якийсь момент обертається, і прирікає кохану на повернення до царства Плутона.
Дія V[ред. | ред. код]
Повернувшись на землю, Орфей впадає у розпач і близький до самогубства, його печаль поділя́ють пастухи. Батько Орфея — бог мистецтва Аполлон, запевняє Орфея, що з волі богів вони скоро об'єднаються з Еврідікою на небесах. Орфея оточують вакханки у танці.
Історія[ред. | ред. код]
«Орфей» — один з перших творів в жанрі опери, що виник в кінці XVI століття на ідеях митців Флорентійської камерати.[5] Хоча історично першою є опера «Дафна» Якопо Пері, який також звертався до міфу про Орфея в опері «Еврідіка» («Euridice») ще до Монтеверді, багато критиків вважають, що лише з «Орфеєм» Монтеверді опера народилася насправді[6].
В «Орфеї» композитор використовує поряд з аріями також ансамблі, значну увагу композитор приділив хоровим партіям, а також ролі оркестрових фрагментів, що переставали бути просто переграми, натомість органічно вписувалися в дію або передавали почуття героїв.[7]
«Орфей» Монтеверді багатьма вважається вершиною барокової опери і оперного мистецтва в цілому[5]. Історія про міфічного співака пізніше була використана багатьма композиторами. Після Пері і Монтеверді до неї звернувся реформатор опери Крістоф Віллібальд Глюк, а також такі композитори як Георг Філіп Телеман, Йозеф Гайдн та Жак Оффенбах.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ А. Гозенпуд. «Орфей». Архів оригіналу за 28 липня 2011. Процитовано 23 квітня 2011.
- ↑ а б The Concise Oxford dictionary of music. Архів оригіналу за 15 травня 2009. Процитовано 23 квітня 2011.
- ↑ Крім Музики і Прозерпіни, Мальі виконував третю партію, якій може бути або Посланниця, або Надія. (John Whenton. Monteverdi, Orfeo [Архівовано 26 серпня 2014 у Wayback Machine.])
- ↑ а б «Kronika Opery», Wydawnictwo KRONIKA 1993, ISBN 83-900331-7-8
- ↑ Piotr Kamiński Tysiąc i jedna opera, Polskie Wydawnictwo Muzyczne 2008, ISBN 978-83-224-0901-5
- ↑ Kolekcja «La Scala» nr 42 «Orfeusz», Polskie Media Amer.Com. S.A., Oxford Educational sp. z o.o. 2007, ISBN 978-83-7425-961-3
Література[ред. | ред. код]
- Опера Клавдио Монтеверди «Орфей» / Сост., предисл., общая ред. Г. И. Ганзбурга. — Днепропетровск, 2007. — 70 с.
- Orfeo / Whenham, John (ed.) — Cambridge University Press, 1986. — 216 S. — ISBN 0-521-28477-5.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Орфей» на сайті belcanto.ru [Архівовано 28 листопада 2012 у WebCite]
|
