Орхан I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Орхан I Газі
أورخان غازي‎ - Orhân Gâzî
Орхан I Газі
Прапор
Османський бей
13261359
Попередник: Осман I
Спадкоємець: Мурад I
 
Народження: 1279 або 1288
Мала Азія
Смерть: 1359
Мала Азія
Батько: Осман I
 
Автограф: Автограф

Орха́н I Газі, Урхан (Орган I Ґазі, Урган; осман. أورخان غازي, тур. Orhan Gazi, Birinci Orhan; 12881359) — турецький бей з династії Османів, другий правитель османської держави, що правив з 1326 по 1359 роки.

При Орхані було створено багато умов для перетворення невеликого османського бейліка на сильну державу. У 1327 році було викарбувано перші османські срібні монети (акче), влада османів в Анатолії значно посилилася, державна організація стала правильнішою, а армію османів, що раніше складалася з однієї лише регулярної кінноти, було реорганізовано, вона поповнилася піхотним корпусом, складеним з яничарів. Також Орхан здійснив перші турецькі завоювання у Європі.

Біографія[ред.ред. код]

Ще під час правління свого батька Османа I Орхан грав помітну роль у житті османського держави. Він керував облогою великої візантійської фортеці Бруса в північно-західній Анатолії. У той час османське військо складалося з однієї лише кінноти і не мало облогових машин, без яких штурм добре укріпленого міста був неможливий. 1316 року Орхан розпочав облогу Бруса, продав у рабство мешканців-християн з околиць міста і заселив околиці турками. Місто трималося десять років і здалося туркам лише у 1326 році, в рік смерті Османа I. Успадкувавши владу в османському бейліку, Орхан переніс столицю держави в Бурсу (так турки стали називати Брус). Нову столицю Орхан мріяв зробити культурним центром мусульманського світу: було побудовано чудові мечеті й відкрито ісламську академію, у якій навчалися студенти з Персії та Аравії.

Орхан був молодшим з синів Османа I. Батько зробив його своїм наступником за неабиякі військові здібності. Старший син Османа, Алаеддін, захоплювався науками і релігією, за легендою він відмовився від пропозиції Орхана розділити державу після смерті батька, але прийняв його пропозицію стати першим верховним візиром.

Орхан почав реформувати армію, яка раніше складалася виключно з регулярної кавалерії. Був створений піхотний корпус, також при Орхані юних полонених стали навертати на іслам і робити з них воїнів. Як і за його батька, у володіння Орхана в північно-західній Анатолії продовжили стікатися воїни газавату з усіх сусідніх турецьких еміратів для битви з Візантією. Армія Орхана складалася з 25 тисяч навчених воїнів. Османи продовжили захоплювати візантійські міста в Малій Азії. 1331 року впала Нікея (сучасний Ізник​​), а в 1337 році - Нікомедія (сучасний Ізміт). Ізміт став першою верф'ю і гаванню зародження турецького флоту.

У 1345 році Орхан отримав доступ до протоки Дарданели, без особливої ​​боротьби приєднавши сусідній бейлік Карасу, ослаблений міжусобними війнами. Тоді ж османи втрутилися в громадянську війну в Візантії (1341-1347) на боці майбутнього імператора Іоанна VI Кантакузина і відправили шість тисяч воїнів на Балкани для війни з чинним імператором Іоанном V Палеологом. На підтвердження союзу за Орхана було видано дочку Іоанна VI, Феодору. Незважаючи на союз з візантійським імператором, Орхан таємно провадив переговори з сербським царем Стефаном Душаном, який сподівався на допомогу турків у захопленні Константинополя. Проте цьому союзу не судилося відбутися, оскільки візантійці перехопили і вбили послів Орхана, які повинні були сповістити Стефана про готовність османського правителя надати йому підтримку.

Карта завоювань Орхана І

У той самий час Іоан VI регулярно брав османських воїнів у якості найманого війська у війнах з сербами і болгарами. У 1353 році син Орхана, Сулейман, прибув на Галліпольський півострів, щоб вступити у володіння фортецею Цімпе, обіцяний візантійським імператором його батькові. Незабаром в результаті Фракійського землетрусу обвалилися стіни сусідньої фортеці Калліполь, яку Сулейман відразу ж зайняв. Півострів незабаром був заселений турками і став першою османської територією в Європі. Втрата Галліполі стала причиною позбавлення влади імператора Іоанна Кантакузина, якого піддані звинувачували у продажу Константинополя османам. Однак і імператор Іоанн V Палеолог, що став у 1354 році одноосібним правителем Візантії, був сильно залежний від Орхана. Він не перешкодив подальшому заселенню турками Фракії, а коли син Орхана і Феодори, Халіл, був викрадений піратами, він за наказом османського правителя здійснив облогу Фокеї, де тримали бранця.

Одним з останніх успіхів Орхана було захоплення Анкари в 1354 році, що перебувала під владою монгольських намісників. Орхан вважається другим з трьох засновників Османської імперії, за його правління невелике тюркське плем'я остаточно перетворилося на сильну державу з сучасною армією.

Посилання[ред.ред. код]


Попередник: Osmanli-nisani.svg
Султан Османської імперії
13261359
Наступник:
Осман I Мурад I